Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Чому бібліотекар, а не держава повинен думати про забезпечення книгами?!” · с. 8сторінка оригіналу ↗

Сто книжок від Любові Голоти, або Як держава забезпечує бібліотеки книжками?

Слово Просвіти, №39 за 2021 рік

Світлана КОРОНЕНКО Саме стільки примірників книги “Там, де ніколи” Любові Голоти видавництво “Ярославів Вал” передало днями до ста бібліотек України – здебільшого сільських і містечкових, а також до публічних бібліотек великих місті столиці. З автографом авторки. Як подарунок. Щедрий, як на сьогодні, подарунок. А почалося все з рекламної акції видавництва “Даруємо книгу бібліотеці”. Ми вирішили подарувати 10 книг Любові Голоти бібліотекам. Запустили акцію в соціальній мережі Фейсбук – і вже того дня були вражені. Буквально за якусь годину список бібліотек, які хотіли б отримати такий подарунок, виріс до кількох десятків, а далі їхня кількість росла з геометричною прогресією. Я зателефонувала Любові Василівні і запитала: “Що будемо робити?” Любов Василівна, не задумуючись, сказала: “Даруємо стільки, скільки бібліотек попросять!” Розумію, що це душевна щедрість письменниці, для якої бібліотека – священне місце, однак тираж не безмежний. Зупинилися на 100 примірниках. Але кількість бібліотек у Фб із проханням подарувати книжку все росла і росла… Коли список бібліотек, які просили подарувати прозову книжку Любові Голоти “Там, де ніколи”, наблизився до ТРЬОХ- СОТ, я зробила у Фб допис: “Щось таки не так у нашому королівстві... Уявіть собі: ТРИСТА бібліотек України хочуть мати для своїх читачів цю книжку! Авторка дала згоду, і, звісно, книжки ми відправимо тим бібліотекам, які озвалися серед першої сотні, і вже відправляємо. Тобто є активне зацікавлення книгою Любові Голоти! Але чому ця книжка свого часу не була закуплена, фактично була проігнорована державою? І у зв’язку з цим хочу поцікавитися у працівників бібліотек, особливо бібліотек сільських і райцентрівських (чи ОТГ-шних!) (таких у нашому списку найбільше!): а як відбувається поповнення ваших фондів? Як книжки потрапляють до вас? Чи ви робите замовлення з конкретних списків книг, які вам пропонують на вибір, чи отримуєте те, що вам закуповують без вашого відома? Мені як видавцеві це цікаво, тому що так само держава ставиться і до книг інших авторів видавництва “Ярославів Вал” – Михайла Слабошпицького, Павла Мовчана, Івана Корсака, Петра Кралюка, Бориса Гуменюка, Миколи Тимошика, тобто не закуповує їх для бібліотек... Я можу продовжувати і продовжувати цей перелік”. Тож як і які книжки потрапляють до бібліотек сьогодні? Ось лише кілька відповідей з Фейсбуку. Таїса Антонюк: “Хотілося мати в своїх фондах такі книги, але, на жаль, поповнення дуже мізерні, навіть на періодику не виділяють кошти. Поповнюються завдяки акції “Подаруй бібліотеці книгу”. Олена Сидоренко: “Дійсно щось таки не так у нашому королівстві... Шкільні бібліотеки поповнювалися книгами в далекі 70- 80-ті роки. Дещо отримали в 12- му році. Але це знову була класика. Отримати книги сучасних авторів майже не реально. Так, можна просити допомоги у обмін фондів бібліотек, брати участь в акціях у соціальних мережах. Надходять підручники, дещо з методики. І то тільки останні роки. Чому бібліотекар, а не держава повинен думати про забезпечення книгами?! Зараз публічні бібліотеки у набагато кращому становищі, ніж ми. У нас не існує замовлень. Зверталися до Інституту української книги. Сказали, що вони опікуються тільки публічними бібліотеками. Дякуємо, що останнім часом видавництва почали проводити акції. Але ж акції — це лотерея. Я вже майже не звертаю на них увагу. Що нам потрібно? Все, що сучасно, актуально. Всі названі вами поети і прозаїки. Нові енциклопедії і словники. І головне – державна програма забезпечення шкільних бібліотек. Надія Асатрян: “Наші просьби йдуть в нікуди... Цього року випросила в групі “Книжкова барахолка” у небайдужих людей, прийшла і класика, і трохи сучасної (доставка – моя оплата), але це крапля в морі... Всі книги відразу розбіглись по руках (хоч більшість книг російськомовні), а в ОТГ взагалі стоїть питання про закриття бібліотек, яке вже там поповнення...” Коментарі до цих гірких слів бібліотекарів, як то кажуть, зайві. Сьогодні книжка Любові Голоти “Там, де ніколи” вже отримана всіма бібліотеками, які озвалися в першій сотні. Нам щиро дякують. Дякують щиро й авторці. Книжка потрапила туди, де її читатимуть. Отакий один позитивний епізод із сучасної книжкової реальності України. Але враження, що в нашому книжковому королівстві щось таки не так, і дуже не так, не полишає мене…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин