Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
До 80-ліття УПА · “Кожний українець повинен давати якнайбільшу допомогу та підтримку нашій героїчній армії, і Україна обов’язково переможе!” · с. 5сторінка оригіналу ↗

Перші боївки УПА на теренах нашого краю

Слово Просвіти, №39 за 2022 рік

Казимир ЯРЕМА, історик, просвітянин, член НСЖУ Не бійся, враже, що сотня поляже, Тисяча Героїв стане в боротьбі, Тисячі народу стане за свободу, Бо ми, бо ми народ, а не раби! Сьогодні Весь український народ об’єднався у боротьбі проти споконвічного ворога України московських окупантів, які по волі свого шовініста-верховника путіна з метою відновлення рашистської імперії розпочали проти нас війну ще у 2014 році, а 24 лютого 2022 року віроломно здійснили масове збройне широкомасштабне вторгнення російських військ на територію нашої держави, обстрілюючи і руйнуючи наші мирні міста і села, вбиваючи тисячі українців дорослих і дітей. Путінські рашистські посіпаки хвалились, що захоплять Україну за три-шість днів, про це навіть, на жаль, говорили деякі західні генерали. Але всі вони глибоко помилились, бо отримали стійкий героїчний спротив воїнів Збройних Сил України, які своєю сміливістю, героїзмом, жертовністю, при підтримці та допомозі всього українського народу і західних партнерів, зуміли не тільки зупинити наступ російських окупантів, а й завдати їм значних втрат, звільнивши території Київської, Чернігівської, Сумської та Харківської областей та вести успішний контрнаступ на Півдні та Сході нашої країни. Кремлівські верховоди розпочинали цю “спецоперацію” проти України з метою не тільки захоплення нашої території, а відкрито проголосили, що їхня мета повністю знищити Україну як державу і українців як націю. Таку мету можуть ставити тільки справжні фашисти і шовіністи, якими вони є. Але вони не врахували, що українська нація, Українські Збройні Сили пройняті українським духом, прагненням до волі та незалежності, які передалися сучасним від попередніх багатьох поколінь борців за волю України – козаків, гайдамаків, опришків, січових стрільців, воїнів УПА і УНР холодноярців, вояків ОУН, УПА, які із зброєю в руках боролися за вільну Україну в роки нашої бездержавності. Їхні героїзм, жертовність і прагнення до волі продовжили українські патріоти шістдесятники, рухівці, майданівці, Герої Небесної Сотні, воїни АТО і сьогоднішні захисники України, які на вівтар свободи нашої Батьківщини кладуть свою силу, енергію і навіть життя. І перемога обов’язково буде за нами! Але, як мовиться в крилатому вислові: “Нація, яка не шанує своїх Героїв, не має майбутнього”. Я постараюсь відкрити читачу майже невідому сторінку героїчної боротьби членів перших боївок ОУН на території нашого краю, які фактично були попередниками і зачинателями створення армії УПА, бо в роки радянської влади про імена та подвиги цих героїв мовчали, та й, на жаль, в роки Незалежної України влада тривалий час не визнавала ОУН, УПА воюючою стороною у Другій світовій війні. Про ці події частково я написав у своїй книжці “Кривава боротьба за волю України” (2016 р., 2019 р.). Але ця книжка вийшла невеликим накладом. Тож, щоб ознайомити більше читачів із цими подіями, розповім про це у “СП”. Першого вересня 1939 року віроломним нападом нацистської Німеччини на Польщу розпочалась Друга світова війна. 17 вересня цього ж року червона армія перейшла річку Збруч і почала окупацію Західної України. Частина жителів спочатку вважали, що радянські війська визволили їх від польських окупантів. Навіть ОУН не чинила спочатку супротиву, бо готувалась до повстання проти польських окупантів. Але радянська влада, її каральні органи почали чинити терор і репресії проти українських патріотів, нищити все українське. Енкаведисти арештовували і кидали в тюрми членів ОУН, українських священників, членів товариства “Просвіта”, вчителів, учасників хорів, українських гуртків, студентів та учнів і катували їх та вбивали по-звірячому в тюрмах. Як свідчать дані, записані в тюремних актах, протягом 1939 – 1941 рр. у в’язницях Західної України перебували близько 104 тисячі осіб, 18 тисяч з них енкаведисти замордували і розстріляли в тюрмах Тернополя, Чорткова, Бережан, Львова та інших міст у липні 1941 р. Про ці злочини ми заговорили на першому мітингу в Тернополі, проведеному Народним Рухом України 30 липня 1989 р. в пам’ять про жертви більшовицьких репресій. Очевидці і рідні закатованих розповідали, що на мертвих тілах українських політв’язнів були сліди страшних катувань. Усе це робили люті більшовицько-московські кати і не понесли за ці злочини ніякої кари. Сьогодні нове покоління московсько-рашистських окупантів здійснюють такі ж жорстокі злочини на окупованій Україні у містах Бучі, Ірпені, Ізюмі... Але цього разу за це кари їм не уникнути. Бачачи більшовицьке “визволення” свідомі українці почали чинити червоним загарбникам опір, який очолила ОУН. У містах і селах 1940-1941 рр. створюва- Плакат Ніла Хасевича лись підпільні боївки із членів ОУН, які зі зброєю в руках захищали українців від каральних органів, мстили московським окупантам за злочини проти мирного українського населення, нищили енкаведистів, уповноважених по податках, сексотів-зрадників. Про це свідчить зміст записів, зроблених у 1941 році надрайоновим провідником ОУН Шепелем, який керував боївками ОУН, що діяли в селах Микулинецького і Козівського районів (тепер Тернопільський район). Зміст цих записів надрайонового провідника Шепеля мені передав у 2000 р. Юрій Брикайло, композитор-аматор, який створив мелодії пісень про село Острів на слова поета-патріота Василя Ярмуша. Батько Юрія був провідником УПА, боровся проти московськобільшовицьких окупантів і героїчно загинув у криївці в селі Лучка в 1949 році. Ці записи передав Юрієві побратим батька. У цих записах “Короткий перебіг партизанок надрайону Шепеля ч. 1” є повідомлення про частину відплатних збройних акцій проти московсько-більшовицьких окупантів, виконаних цим об’єднанням боївок УОН. “Починаю від смертної акції, виданої приказом 63. – 3 травня боївка села Мишкович убила конфідента Шулігу Василя, зараз 3 травня, вертаючись з похорону екаведисти та секретар партії були обстріляні боївкою села Чорториї (тепер Миролюбівка), в якій загинув один “енкаведе”… …28 травня з припоручення Надрайонового провідника Шепеля підрайоновий Нечай з боївкою цілого підрайону напав на село Купчинці: там містилась якась вища команда більшовиків, убито 3 старшин, 1 підстаршину та чотирьох стрільців, з наших одного убито, а провідника ранено, котрий за тиждень вже ходив. 24 травня 2 бойовики села Острова задушили донощика, за котрого заарештовано його двох товаришів… 12 червня в селі Ладичин зловлено конфідента, повішено на придорожнім дереві з написом: “Собаці по собачому”… 18 червня на гостинці в Дени7 сові Купчинецька боївка розгро7 мила танк. Забрано боєприпаси, при цім загинув наш бойовик… 24 VI з припоручення надрайонового провідника Шепеля 3 партизанські відділи по 50 людей, проповідником першого відділу був рай. Соловій, другого – рай. Сурмій, а третього – рай. Колюмб. 25 VI відділ ч.І, що поміщувавсь на полі села Великий Ходачків, збив Сов. Аероплан поштовий та вечером обстріляв відділ доглядачів Лучанського аеродрому... 26 VI відділ ч.І обстріляв зенітну артилерію і заподіяв важку шкоду артилерії в Буцнівськім лісі. 27 VI вночі сполучені відділи ч.І та ч.2 напали на станцію в Яструбові… Наші відділи роззброювали поодинці групи більшовиків… 30 VI відділ ч. 2 збив почтовика, відділ ч.1 залапав авто з трьома енкаведе… …дістали ми приказ здобути місто Микулинці. Ч. 1 опанувати гостинець Тернопіль-Микулинці, ч. 3 – гостинець Микулинці – Теребовля, відділ ч. 2 мав опанувати місто. Година 11, відділ ч.1 опанував свій терен, однак за пів години надійшла знову хмара війська по 15-ти хвилиннім затяжнім бої ми кресали здорово з ліса та й з-поза Чорторийських хат, але мусіли відступити полишивши три вбитих та одного раненого. Відділ ч. 2, йдучи на Микулинці під Серединками зустрівся з більшовиками, привітав їх градом куль та одначе мусіли відступити, полишивши вбитого, а провідника ранено в ліве рамено. Куля перейшла через легені і було не до життя. …З приказу вищого проводу групі Шепеля 1 і 2 групи вирушили на Тернопіль. 3 група мала опанувати Микулинці. На Тернопіль ми йшли двома щляхами: 1 група на Острів і на Петриків. Одначе, в Острівсько-Мишковицькій границі розбили ми 20 більшовиків, з котрих 5 втекли до ближнього ліску, в ліску цім ще їх була більша кількість. Вони привітали нас градом куль, отже було не можливо перейти. Провід в цей час висилає гінця до другого відділу з приказом, щоби друга група напала на цей лісок з другої сторони. 5.30 година 2 група була уже на місці. Зацокотіли наші скоростріли до 6 години було уже по всім, цілий лісок покрився більшовицьким трупом, а решта повтікали. 7 година – ми вирушили до Острова і в Острові заночували. На Тернопіль вже не йшли, бо Тернопіль вже захопили німці”. Тут написано лише про частину відплатних акцій членами боївок ОУН із запису “Короткий перебіг партизан Надрайону Шепеля, ч.1”. Також в цих записах є і списки членів окремих боївок, частину з яких я подаю нижче: Село Острів Брикайло Касіян – 1910 р. н., Лісевич Йосип – 1914 р. н., Семчишин Микола – 1902 р. н., Ярмуш Дмитро – 1907 р. н., Лаховський Борис – 1907 р. н. Королішин Микола – 1915 р. н., Гук Гриць – 1905 р. н., Гук Стах – 1900 р. н., Лушпінський Гриць – 1892 р. н., Рожик Гриць – 1910 р. н., Сорочинський Василь – 1898 р. н., Гук Дмитро – 1914 р. н., Сушко Григорій – 1922 р.н., Шумський Петро – 1914 р.н. Село Мишковичі. Шуліга Олекса, Віблий Теодор – 1905 р. н, Віблий Петро – 1885 р. н., Фе7 дик Петро, Федик Павло – 1906 р. н., Пастух Микола – 1906 р. н., Лазута Олекса – 1909 р. н., Вер7 било Стефа, Білоган Василь – 1918 р. н., Вербило Михайло – 1908 р. н. Село Велика Лука. Зімов7 ський Семен – 1906 р. н., Бри7 кайло Василь – 1901 р. н, Звір Павло, Юзьків Іван, Гладкий Стах – 1910 р. н., Брикайло Се7 мен – 1910 р. н. Село Велика Березовиця. Кручовий Василь, Волинець Нестор, Підгайний Микола, Кру7 па Микола, Стешин Степан, Га7 єць Нестор. Село Чортория (Миролюбів7 ка) Комар Іван – 1915 р. н., Ко7 мар Євген – 1918 р. н., Федик Нестор – 1914 р. н., Федик Олена – 1912 р.н., Гарматій Петро – 1915 р. н. Село Йосипівка. Ярема Бог7 дан – 1915 р. н., Безушко Михай7 ло., Безушко Володимир, Скри7 пій Василь, Базар Григорій. Більшість членів тодішніх боївок, як і воїнів ОУН, УПА, загинули героїчною смертю в боротьбі проти московсько-більшовицьких окупантів. Значна їх кількість зазнали знущань та катувань в більшовицьких тюрмах та концтаборах. Як говорила у 2009 році в інтерв’ю українському телебаченню незадовго до відходу у вічність рідна сестра Степана Бандери Оксана Бандера, члени ОУН, УПА воювали ні за високі посади, ні за теплі крісла, ні за багатства. Вони боролись і свідомо віддавали життя за волю України і їхнім гаслом було: “Здобудем Соборну Самостійну Українську державу, або згинем в боротьбі за неї!” Теперішні наші захисники, воїни Збройних Сил України, пройняті таким самим українським духом любові до рідної матері України і, хоч мають ще недостатню кількість високоякісної і високоточної зброї, проте героїчно і успішно обороняються й очищають рідну землю від московсько-рашистських окупантів, не шкодуючи своїх сил, енергії і навіть життя. І вітаються словами лицарів ОУН, УПА: “Слава Україні! Героям Слава!”. Священний обов’язок української влади, всього українського народу віддати належну шану Героям України всіх поколінь і теперішніх захисників та захисниць України, які віддали своє життя за волю України, зберегти пам’ять про них. Треба написати про них книги, назвати їхніми іменами вулиці, школи, сквери, звести їм пам’ятники, поставити про них фільми, скласти пісні та ін. Такими вшануваннями треба довести, що справді: “Герої не вмирають!”. У нинішній винятково жорстокій війні росії проти України кожний українець повинен давати якнайбільшу допомогу та підтримку нашій героїчній армії, і Україна обов’язково переможе! Україна переможе Всіх проклятих ворогів. І воскресне із руїни, Житиме віки-віків! Бо ми – нація Героїв, Цього в нас не відбереш. Слава рідній Україні! І Героям Слава теж!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин