Пошта “СП” · “Ні горді клейноди, ні нашу весну, Ні гирло Дніпрове, ні штреки Донбасу Не зрадимо, браття!” · с. 5сторінка оригіналу ↗
Навколо постаті Мазепи
Слово Просвіти, №39 за 2023 рік
Модерував розмову координатор прес-центру Українського кризового медіа-центру, кандидат історичних наук Ігор Стамбол. Спікерами просвітницького заходу стали: Ольга Ковалевська, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України; Олена Даниліна, доцент кафедри міжнародної журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат філологічних наук та Володимир Панченко, науковий співробітник Музею Гетьманства, кандидат історичних наук. Учасники розмови висловили думки про одного з найвідоміших українських борців проти московського імперіалізму, розбудовника українського бароко, політика і мислителя, ім’я якого на довгі десятиліття стало синонімом українства. Також з’ясовували, як ім’я та діяльність Івана Мазепи допомагає українцям у боротьбі проти геноцидних планів Кремля. Олег Пустовгар також розповів про понад десятирічну боротьбу за встановлення пам’ятника Іванові Мазепі у Полтаві. Наголосив на тому, що представники МЗС Росії у 2008 і 2016 роках офіційно проголошували позицію: поява монументу суперечитиме національним інтересам Росії. Тож годі й дивуватися, що малороси у деяких владних кабінетах десять років (!) чинили опір встановленню пам’ятника українському гетьману, адже служили не своїй країні, а інтересам ворога. Також йшлося про важливі переду. Бо відповіді на запитання “Чому так сталося? Хто “запросив” в Україну війну?” – якщо і промовляються, то пошепки... Хтось продовжує з огидою кидати: “Спасибі жителям Донбасу за президента...” Але запевняє Україна: Ні горді клейноди, ні нашу весну, Ні гирло Дніпрове, ні штреки Донбасу Не зрадимо, браття! ...А на теренах тимчасово окупованого Донбасу з гранітних п’єдесталів “згадують” щось своє валлієць Джон Юз (засновник Юзівки, первісно саме на його честь називався Донецьк) та Карл Гаскойн, що вважається засновником Луганська. І не можна було не згадати, що легендарний паровозобудівний завод (пізніше – тепловозобудівний, який виробляв 99 з кожних 100 радянських тепловозів) був споруджений німецьким промисловцем Густавом Гaртмaном. Хоча не обминути твердження: “Історично Донбас – Україна”. І далі як було не поміркувати про землі Кальміуської паланки Запорозької Січі, на яких розташувалась Донецька область, а Луганська – на землі Слобідської України. “Результати останнього перепису (за Анатолієм Герасимчуком) зафіксували 58 відсотків українців в цих областях, при тому, що росіянами себе на цих територіях вважали не більше 39 відсотків. Причому корінне сільське населення майже стовідсотково є українським”. Далі сторінки документів свідчать, що... Отже, ба-бібліотеки Тетяна Зівак, яка на прикладах свого дитинства, маленьких есеїв про свою бабусю та її настанов привносить у дискусії клубу колорит різних містечок України, стимулюючи співрозмовниць згадувати цікаві родинні традиції, географічні особливості мовлення, цінність живого діалекту саме для естетики розмовного спілкування. Переходячи до спілкування українською мовою в побуті, учасники клубу поринають у предмет і не просто засвоюють новий матеріал, а проживаподії історії Полтави: у 1989 році патріотична спільнота міста ефективно протидіяла спробам організації “Россия молодая” із міста Санкт-Петербург провести масштабне святкування 280-річчя перемоги Московського царгато почуттів, думок, запитань залишив прем’єрний перегляд фільму “Євродонбас”, до якого серце наполегливо додавало попереднє слово “український”. Уклінно дякую осередку Кіноспільнота (очільниця Наталя Соболєва), що веде активну битву за наші душі і серця в таких нелегких окопах сучасного кіномистецтва! Велика подяка ведучій заходу – легендарній “Кіно- Музі” Людмилі Горделадзе, яка створила щиру, відверту атмосферу для розмови. І, звісно, особлива подяка творчій групі, яка подарувала фільм нехрестоматійного жанру і дає можливість сподіватися на продовження “відкриття” світові нерозгаданого феномену “Донбас”. Втім, під впливом бажання розширити назву фільму словом не для прикраси, процитую наостанок лише один абзац, яким починається книга Ігоря Зоца “Донбасія” (К.: Ярославів Вал, 2021. – С. 8): “Українські сліди на окупованій наразі частині Донеччини – це не тільки пам’ятники Тарасові Шевченку, Іванові Франку та Богданові Хмельницькому, фантастичні мозаїки Алли Горської на кількох будинках в центрі Донецька, це насамперед люди, які останніми роками робили наш край невід’ємною і природньою складовою України. Власне, таким він і є завдяки багатьом моїм землякам, які вимушено виїхали з окупованих територій чи мужньо і непомітно для ворожих очей тримають там українське небо”.
ють його, продумують, промовляють, проводять крізь душу та серце. Цього року український простір Вишгорода розширився через доєднання до вивчення рідної мови учасниць від “Жіночого простору “Вільна” м. Вишгород”. Адже, щоб краще знати нашу історію, наше коріння, наш родовід, потрібно поглиблювати спілкування українською, інакше не буде належного результату. І так – мова має значення!
У межах серії розмов з циклу “Навколо постаті” днями в Києві Український кризовий медіа-центр влаштував розмову про видатного українського гетьмана Івана Мазепу. У режимі ЗУМ-відеоконференції до просвітницького заходу долучився представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар. Метою таких публічних бесід в експертному середовищі є з’ясування значення видатних та призабутих українських діячів для сучасного суспільства та культури.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
