Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Героям слава! · “Хвилина перебування на фронті – це подвиг, героїзм і самопожертва в ім’я України та Перемоги”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

“Війна – це пекельні будні”

Слово Просвіти, №39 за 2023 рік

Його батько, вже будучи літньою людиною, не припиняв боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу. Ім’ям Володимира Покотила нині названа вулиця на столичній Борщагівці, де вони з Робертом мешкали. Національне газетно-журнальне видавництво наприкінці 2018 року видало вражаючу автобіографічну книгу Володимира Покотила “Лицарі золотого тризуба”, де він описав все своє життя з дитинства і шлях боротьби за Вільну Україну, на який він став з п’ятнадцяти років. Роберт активно допомагав батькові в роботі над книгою і у виданні. Пишаюся, що я теж був причетний до появи цієї книги – першу презентацію ми робили 1 січня 2019-го, на день народження Степана Бандери, в офісі КУН на вулиці Володимира Антоновича... З перших днів широкомасштабного вторгнення Роберт, під бойовим псевдо “Сокира” долучився до оборони Києва в складі добровольчого батальйону ОУН. У лютому 2023 року разом з побратимами-ОУНівцями вступив до новосформованого у Запоріжжі 415 окремого стрілецького батальйону. І в лавах цього підрозділу до останнього дня мужньо боронив нашу землю... Світла пам’ять шляхетному Робертові Покотилу, достойному синові великого батька. Помстимося! Євген БУКЕТ Минуло 40 днів, як у Банилівській громаді попрощалися з полеглим воїном-героєм Олександром Малакановим. Пригадалося спілкування з воїнами, які знали полеглого захисника. Побратими Олександра досі не можуть повірити, що його вже нема. Один із них – односелець Юрій Бендас, головний сержант, старший технік роти, у якій вони разом боролись проти ворога, знову повертається у свій підрозділ, щоб помститися за смерть Олександра. Юрій розповів, що зі стрільцем-гранатометником Олександром Малакановим вони вперше зустрілись у лютому 2023 року в Чернівецькому окремому стрілецькому батальйоні. На початку червня батальйон відправили на схід України, під Слов’янськ. Десятого червня відбулося перше бойове хрещення в бою під Кремінною Луганської області, де точилися і тривають криваві бої. Олександр із гідністю й мужністю вистояв – разом із побратимами вони відбили контрнаступ рашистів. За словами Юрія, Олександр був відповідальним воїном, і побратими завжди покладалися на нього, бо знали, що не підведе. Одного разу він допоміг пораненому вибратися з поля бою, а потім і його життя врятували побратими. Під час артилерійського обстрілу воїнів засипало землею в бліндажі. Завдяки злагодженим і швидким діям завал розібрали. Хлопці були врятовані, але отримали сильну контузію. Після медичного обстеження їх направили в лікарню Краматорська, а після лікування вони пройшли 10-денну реабілітацію і повернулися до виконання бойових завдань. Однак для Олександра ніч на 16 серпня 2023 року виявилася трагічною. Під час бою рашистська куля обірвала його життя… У Бережонській школі пишаються подвигом свого колишнього учня. Класна керівниця Марія Марунчак згадує, що в класі його любили, поважали за щирість, доброзичливість і працьовитість. Односельці також кажуть, що недарма все село прийшло провести воїна в останню дорогу, бо його любили й поважали. Під час похорону чув щиру вдячність від людей голові громади Василю Соломку. Він разом зі своєю командою надає допомогу, підтримує родини полеглих героїв і не забуває про них. …На завершення нашої розмови Юрій Бендас сказав: “Війна – це сірі, криваві, пекельні, жорстокі будні”. Так, кожна хвилина перебування на фронті – це подвиг, героїзм і самопожертва в ім’я України та Перемоги. Слава Героям! Дмитро НИКИФОРЯК, голова РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин