Пошта “СП” · “Пульсуючим сердечним ритмом ширяться добрі зачини Віктора Антоненка, втілені у словах просвіти і справах всього життя”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
На варті Придінців’я
Слово Просвіти, №39 за 2023 рік
Юлія КИРКАЧ, м. Слов’янськ
“Річку зберегти доручив Творець…” 40 років Віктор Антоненко очолював Сіверсько-Донецьке басейнове управління водних ресурсів (1977–2017) і понад 17 років продовжує турбуватись про Придінців’я на чолі громадської організації “Сіверський Донець – відродження”. Свято віруючи, що екологія природи має починатись з екології душі, Віктор Єгорович завжди приділяв особливу увагу саме просвітницькій частині екологічної діяльності, беручи на озброєння авторитетне слово і власний приклад. Особисті зустрічі зі школярами й студентами, екскурсії в одній із провідних лабораторій водної сфери, підтримка екологічно активної молоді, громадські екотолоки на берегах річок… Започатковані Віктором Антоненком добрі традиції, дбайливо збережені колективом водників басейну Сіверського Дінця, стали невід’ємною складовою формування екологічної свідомості юного покоління. У 2007 році він запалює одну з найперших зірок у сузір’ї Днів річок в Україні. І нині за підтримки колег і однодумців, влади і громад регіону вже 17-й рік поспіль відзначається День Сіверського Дінця – свято головної водної артерії на сході України і відкрита платформа для екологічних ініціатив. Доповіді науковців і виступи громадських діячів, гарячі суперечки колег за фахом і дружній обмін досвідом… А ще – неповторна краса природи Придінців’я
Валентина СЕМЕНЯК, м. Тернопіль
Точкою відліку зустрічі стало сакральне місце – біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Після того українські і польські учасники поклали квіти до могили матері Юліуша Словацького – Саломеї. У парафіяльному римо-католицькому костелі св. Станіслава відслужили месу за упокій душі Юліуша Словацького. На подвір’ї обласного комунального літературно-меморіального музею Юліуша Словацького (родинна садиба) учасники події поклали квіти до пам’ятника поету. Участь у заході взяли представники Тернопільського обласного департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації та Кременецької міської і районної влади, Польського товариства імені Юліуша Словацького у Кременці, Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про загиблих українських воїнів у російсько-українській війні. Урочистості з нагоди вшануі запальні виступи творчих колективів регіону, душевні пісні на слова Алли й Віктора Антоненків та авторські фотопоеми у подарунок на пам’ять про свято. Таким пам’ятають довоєнний День Сіверського Дінця його численні гості з усіх куточків нашої держави, підхоплюючи слова пісень “Вишиванка – моя Україна”, “Слов’янський край – пісенний край” і, звісно, “Гімн Сіверському Дінцю”.
Слов’янський край – пісенний край Пам’ять давніх часів На просторах степів, Щоб в дорозі не спалось… В піснях – шир голосів На возах чумаків, Навіть в душах зостались…
Неначе між ними і мною Існує таємний місток – Співаю в ромашковім полі, Співаю в ромашковім полі В відлунні духмяних квіток.
Приспів: Слов’янський край – пісенний край, Чуттєве світло, серця мова… Слов’янський край – немовби Рай, Чарівної музики розмова. Слов’янський край – пісенний край, Дінця озер блакитна сила… Слов’янський край – немовби Рай, Розкрив пісень небесні крила.
Місто в буйстві вітрів, Вільний рух земляків Терпким духом проймався… Рвуть їх хвилі вітрил, Переконливий спів
Степом вдаль розливався… Приспів.
У межах свята було започатковано щорічний дитячо-юнацький творчий конкурс “Сіверський Донець – очима молоді”, який також надихався поетичною творчістю подружжя Алли та Віктора Антоненків. Він має на меті підтримати літературно та художньо обдаровану молодь у її прагненні сказати своє слово на захист довкілля, насамперед, Сіверського Дінця – джерела життя на сході України. Зростаючи і розлітаючись по всьому світу, вони несуть в усі усюди цей спільно виплеканий вогонь любові до природи і шану до води. А чарівний пензлик і натхненне слово молоді продовжують торкатись сердець усіх, хто бачить їхні творчі здобутки на сторінках різних видань…
“На гербі Слов’янська, сягнувши в блакить, став символом сокіл…” У 2012 році подружжя Антоненків здобуло перемогу у Слов’янському міському конкурсі “Місто моє, ти для мене єдине” з піснею “Сокіл”, присвяченою пам’яті слов’янського поета-романтика ХІХ століття Михайла Петренка. Його вірші давно вже стали народними піснями: “Взяв би я бандуру…”, “Ходить хвиля по Осколу…”, “Дивлюсь я на небо…”. Саме символічний сокіл прикрашає сучасний герб Слов’янська. Віктор Єгорович виступив одним із меценатів, завдяки яким у Слов’янську було встановлено пам’ятний знак на місці батьківської садиби поета і меморіальну дошку на фасаді Центральної бібліотеки. В оргкомітеті допомагав із підготовкою до відзначення 200-річчя з дня народження Михайла Петренка. У 2016 році В. Антоненку присвоєно звання “Почесний краєзнавець України”, а у 2017-му
– звання “Почесний громадянин міста Слов’янська”. Нагороджений орденом “За заслуги” III cтупеня, є заслуженим працівником сільського господарства України.
“Вишиванка – моя Україна…” 12 років тому всю Україну поєднала Рушникова доріжка єднання родом зі Слов’янська – вишивані вручну і з’єднані між собою барвисті рушники з часточками душі майстринь з усіх куточків нашої держави. І шлях її розпочався саме з Придінців’я: Донеччини, Луганщини, Харківщини. На кожному рушникові вишиті назва регіону і притаманні саме йому традиційні українські орнаменти. Наразі цей 75-метровий символ єдності України дбайливо зберігається у фондах Слов’янського краєзнавчого музею. А починалося все у 2010 році в Слов’янську, коли ініціатори Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту “Україна єдина: Схід і Захід разом” (керівник проєкту – Світлана Кучеренко) задумали протягом року побувати в усіх обласних центрах нашої країни і до 20-ї річниці Незалежності України створити величезну Рушникову доріжку єднання. До реалізації такої масштабної ідеї долучився і колектив Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів на чолі з Віктором Антоненком, надаючи всебічну підтримку патріотичній ініціативі. Ще на старті – допомогою у придбанні сценічних костюмів для урочистої ходи Україною, далі – прокладанням маршруту завдяки дружнім зв’язкам і підтримці інших водогосподарських організацій у регіонах, де радо зустріли та узяли під свою опіку вісників зі Сходу. І символічно – авторською піснею “Вишиванка – моя Україна” на слова Алли і Віктора Антоненків (музика Інни й Олександра Куриленків), що стала своєрідним гімном проєкту.
З берегів Сіверського Дінця учасників Всеукраїнської рушникової ходи благословляли в добру путь Лаврські дзвони і Святогірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Божа Матінка і пісня “Вишиванка – моя Україна” супроводжували їх на шляху довжиною в рік – від майстрині до майстрині, які з молитвою і натхненням творили справжній народний оберіг. Так, вишивальниця Марія Турчин із Прикарпаття казала тоді, що ця рушникова доріжка духовно поєднала українців різних регіонів і релігійних конфесій цілющою силою добра, любові та надії. Почавшись рушником, вишитим святогірськими ченцями, символ єдності України досяг у довжину 75 метрів і завершив свою урочисту ходу 24 серпня 2011 року в Києві. Ось так “в полотні квітчастім сто доріг” пролягли від Дону до Сяну, від Чорного моря і до столичних берегів могутнього Дніпра, щоб “у барвистій гладі рушників” поєднати всю Україну.
“Мов янгол%охоронець для ріки…” У 2017 році, відзначивши 40- річчя очільництва Сіверсько-Донецького БУВР, Віктор Єгорович Антоненко передав кермо в надійні руки – ініціативному й досвідченому заступнику, а нині керівнику басейнового управління Сергію Івановичу Трофанчуку. Завдяки його прогресивному новаторському світогляду започатковані раніше екопросвітницькі проєкти отримали новий потужний імпульс. День Сіверського Дінця, залишаючись відкритим майданчиком для конструктивного діалогу, виріс у багатоформатний простір для втілення екоідей. А творчий дитячо-юнацький конкурс поширився на весь басейн Сіверського Дінця у межах України, охопивши Харківську, Донецьку і Луганську області, ставши очікуваною екоподією для понад тисячі учасників щороку. Пульсуючим сердечним ритмом, мов кола по воді, ширяться добрі зачини Віктора Антоненка, втілені у словах просвіти і справах всього життя. Вдячні колеги присвячують імениннику поетичні рядки, називаючи його “янголом-охоронцем ріки”. А реальність така, що саме ЗСУ наразі є і охоронцем, і захисником наших природніх багатств. Пам’ятаймо про це.
участь інші відомі українські і польські науковці, літератори. Яскравим доповненням заходу стало відкриття виставок кременецьких мистців Ольги Зозулі та Василя Петровського. Діалог двох культур продовжився наступного тижня у місті Лодзі, де працювала науково-історична конференція. Участь уній взяли українські та польські науковці, письменники, музейники.
Днями свій 80-річний ювілей відзначив Віктор Єгорович Антоненко – усе своє життя він присвятив збереженню водних ресурсів головної водної артерії сходу України. Словом просвіти і невтомною працею служив багатостраждальному Сіверському Дінцю, залишивши часточку своєї душі в його вічних водах, у їхньому таємному коді. І вдячний Донець, мов живий, у пекельному 2022-му нездоланним форпостом став на захисті нашої держави, стримуючи ворожу російську навалу.
Віктор Антоненко і нинішній начальник управління Сергій Трофанчук
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
