Арт"калейдоскоп · “Намагаємося завжди тримати тонус і морально підтримувати нашого глядача, аби люди пам’ятали, заради чого ми живемо”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Небуденний світ митця
Слово Просвіти, №39 за 2023 рік
“Голос України”. Його авторські тексти в оригінальній, літературно вишуканій формі захоплюють читачів неповторністю та самобутністю. Серед багатьох літературних праць Віталія Миколайовича мої улюблені – есеї авторської колонки зі шпальт “Газети по-українськи”. Автор написав близько 450 есеїв, які виходили у світ щоп’ятниці з 2005 року. У філософських мініатюрах знаходиш безліч чистих безпосередніх та добрих роздумів про здавалося б повсякденні, побутові речі, які губляться за щоденною метушнею. Такі як схід чи захід сонця, серпневі ранки чи вечори, де ховаються взимку по ночах горобці, на що схожі стиглі яблука в саду, чи скошена трава восени. Усі ці прості, на перший погляд, речі в текстах автора оживають,
перетворюються на небуденні образи. Подібні сюжети знаходиш хіба що у Довженка, Стельмаха чи Тютюнника. Скажімо, історія про труну, що слугувала дітворі взимку саньми, або “Сон про сокиру”, де оповідач опинився на верхівці родового дерева, чи дівоче рум’яне обличчя у крижаній ополонці, що пробилося серед стріхи хати у ніч на Йордан. Усі ці образи, місця, події, люди створюють зачарований світ – мікрокосмос автора, де панує радість, світла печаль, наївні дитячі переживання, доброта, тепло й затишок. Тієї миті зі смутком усвідомлюєш, що багато краси проходить повз наші очі. А ще Віталій Миколайович – чудовий актор. Взяти хоча б виставу “Хіба ревуть воли, як ясла повні” у постановці Віталія Ма-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
