Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №40 за 1997 рік
Слово Просвіти, №40 за 1997 рік
-
ПАР зажніютнью зай
п нн ик и ее
ай І
-й Я : "я, ь «ві еечвн "У К і Р Й " М "1 я й ни | доти и Р ч ей і , во | т й " , і | ал! Р | Г - | п у - очи р Й » г ї а х/ ь 7 ; с і | й 4 7 і й М | 5 / 1 Іза ЗАМ че є | зго К-сть ю «РИ 3 Я ' | Ї - Й і ь -б і г - "з ль. Ї у - м Кі " : - Вч ї
РАРОВМ
5 -
ил ви і
0 лини кон
1 с знаний
яЄ ОГІРИОВЕ
адуємо рибу, що їли в Єгипті огіржи й димі, 1 пір, цибулю, 1
ат"
Ми зє
да рем но,
Кк. . часи Кинмга Числа, 11 : 5
позосталас» Стонська дочка, мов
нь У винограднику, мов шатро нач"рковомі пол і як лмиасто обло-
ія Киимга пророка Ісаї, 1 : 8
| очути або прочитати азна-
| Можна п
| сучасні народ | з певністю В!
| рослині її на
лене зрозумпти його. Навіть ні назви не завжди можна днести до тієї або іншої Наприклад, на За карпатті гарють динею; в інших місцях України це «кабак» або «тиква». Кавун же на півночі відомий ЯК «арбуз »,. Тож зрозуміло, що давньоєврейські назви можуть викликати ще більше непорозумінь; собливо У текстах Старого Заповіту. Адже він створеним у часи, коли ботаніка як наука ще не існувала: її засновник, Теофраст, народився у ТУ столітті перед Р. Х. На грецьку ж ) латинську мови Святе Письмо вперше перекладалося за півтора тисячоліття перед тим, як Карл Лінней дав кожній укову назву. Тому перекладачі Біблії дозволяли собі досить вільно
тлумачити деякі слова. У наведеному реченні з Мойсеєвого
| П'ятикнижжя не ясно, який саме «гар-
| Лов'яни, а Й
фо родич» названий першим.
Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зМЛЯ, але обминаєте суд та Божу лю- 008; це треба робити, ії того не лишати!
Євангелія від св. Луки, 11 : 42
ГІДНО із Законом Мойсея всі іудеї платити до храму від польових
РОСЛИН: Конче даси десятину з усього
чущих трав, прагнучи благочинність; тим чазали про найважливішт У, Отже, сподівалися ошу- Бога. Прибічники секти
повести власну сом Вони забу приписи Закон чати Самого зрисеїв во
| їх У і підбурювали проти нього ас суду Понтя Пілата.
ії називають не лише
"Вроте М литовці, латиші й інші
сь
| а Уко 141 народи; так само звучить Іла |
| Леткої Тинська назва. Більше того, З
Й Руки в | ел | » Ого ані икого шведськ
"Ликій Карла Ліннея вона дала ім'я
| 2 Редині рутових, до якої й |
1 аж 900 різних рослин, що
Осо 0 кино 0000 в нн Мн 000 кан
ПОЛЕ, МО ВНШТЯН
Гочниише, чи могли
іараїльтяни, після птечі
| 43 -гипетського краю, сумувати за якимись огірками? Та попри все, перекладачі минулого 1 початку нинішнього століть зупинялися саме на них Мабуть, зони не знали, що огірки з'явилися на Близькому Сході лише після рстановлення регулярних зв'язків з Індією, де ці ОВОЧІ вВІДДавна вирощувалися. Це сталося, коли торговельний шлях до Індії проклався через елінізовані держави -- Парфію та Селевкію (ЩШ ст. до Р.Х.) Новітні дослідники Біблії схиляються до думки, що давньоєврейські слова кишуїтм у Книзі Числа та мікшаг -- У Ісаї не варто перекладати як «огірок». В обох випадках найімовірніше йдеться про кавуни й дині, плантації яких (понашому -- баштани) були у Єгипті за фараонових часів. Можна припустити, що у біблійній Палестині, яків Україні, на баштанах для охоронців улаштувались курені. Зібравши врожай, курені руйнували... З отаким тимчасовим прихистком, куренем чи наметом, і порівнює пророк столицю ізраїльтян, які втратили віру. Господь не хоче відних ні жертви, ані навіть молитов -- лише покаяння 1 праведні вчинки порятують цих заблуд, Кавун, диня і огірок -- споріднені рослини, вони належать до однієї родини гарбузових. Але до нас вони прийшли різними шляхами, зінших частин Світу. Ботаніки й досі сперечаються про те, звідки походить диня -- з Азії чи
та субтропічних країнах Серед них, до речі, і добре відомі нам лимони, апельсини, мандарини та екзотичні помпельмуси
В Україні рута зростає по городах ! садках, а в дикому стані зустрічається лише в південних передгір'ях Криму Це середня на зріст багаторічна рослина 1з сірувато-зеленим листям 1 прямим гладеньким стеблом Листки пірчасті, трикутні, а зеленкувато-жовті квіти зібрані у волоті на верхівках стебел Міцний 1 гострий Запах рути не всім подобається, і це справа не тільки особистого смаку. У листках рути виявлені,
разом з ефірною олією, глікозид РУ - що є вітамінним препаратом рутоватяблучна )
о ароматичних
тин, офіційної медицини а також багат ож речовин, зокрема -. невивчен? они ж не тому Деяк! люди н змолоти Я зіть доторкнутися до рути, не ай ргічного нападу Отже, цю рос утруйною, хоча в народі
ться як лікарська жна 1
кислоти,
шиале можна вважати « товує о трава, якою мо
7 а опови-
ватися і отруїтися, здавна " | во У народних ПІСНЯХ ів рі з м'ятою:
Не диво, ШІ
над водою, --
у 00, Не сти, веР д тобою.
Бистра вода ті
то Африки, бо у дикому стані вона не зустрічається. А отіз кавуном простіше, бо його дикі предки, маленькі кавунчики, ростуть у південноафриканській пустелі Калахарі. Тубільці звикли вгамозувати ними спрагу за браком води. Зпідти через Ефіопіию кавун міг потрапити до Єгипту. А вже культурною рослиною зробило його мистецтво єгипетських садівнигв і баштанників:
Що ж до самого гарбуза, то він поза гидозрою, адже його батьківщина достеменно відома. Завезений гарбуз до Європи | Азії лише у Х У І столітті, після відкриття Америки, де неперевершені землероби майя та ацтеки створили багато сортів і форм цієї рослини. І наш звичайний гарбуз, з усіма своїми відмінами, кабачками й патісонами, походить із Мексики. Там його почали вирощувати 5 тисяч років тому.
Оскільки, як бачимо, інші претенденти з родини гарбузових не витримали історичного іспиту, то у реченні з Книги Числа слід, напевно, замість «ог1трки» читати «кавуни», а у книзі пророка Ісаї замість «в огірковому толі» -- просто «на баштані».
Можливо, майбутні перекладачі Бібліі візьмуть це до уваги.
До нас кавуни, як і дині, потрапили із пониззя Волги (Астраханський край) та берегів Середземного моря. Спочатку ім не вистачало тепла 1 сонця, недарма кажуть: «Кріпиться, як диня на морозі». Тому попервах пророщували насіння у теплицях, перш ніж висадити на поле. І лише у ХУП столітті менш
з - - АД тої М», ль МУ бі | о а і а - фо ПРОЛДОВЖЕННІЯЯ. Початок див. ч. /-- 10, 12 1996 року: міра ній п ра Я о У о ОНИ Кі З р КОДИ У РАКИ С о ЛА Є оо о ло Б УА ре
Стань, вербо, та на ріночку, Хрещатому барвіночку,
Де рута-м'ята котається, Де челядонька збирається.
Водночас пошуки якоїсь особливої, червоної, рути мали за мету повернути втрачене кохання. Вона, часом вкуті з м'ятою, фігурує у приписах і замовляннях проти гадючих укусів, пропасниці, чорної немочі, різної нечистої сили. Все це підтверджує здогад, що руту знали й вирощували принаймні за два тисячоліття до Різдва Христового, коли була єдина індоєвропейська мова. Ось чому стількома мовами 11 назва звучить однаково.
Хто не бачив понад річкою заростей запашної м'яти, хай уважніше придивиться до трав, що ростуть у заплавах Майже біля кожного озера, ставка, річки або струмочка можна помітити хоча б кілька кущиків м'яти водяної а трохи вище, на луці--польової Квіти у неї дрібні, Олідо-фіолетові, зібрані в довгасті суцвіття у пазухах листків або на верхівці стебла, самі ж стеблини густо вкриті темно-зеленими листочками з рельєфними жилками. Листки і стебла мають сильний аромат, який неможливо сплутати з іншими пахощами. Це запах ефірної олії, яка містить ментол. Його найбільше у м'яті перцевій,»щов дикому стані не зустрічається, а
Р р Р о о оо ьо Й о Й ни ци ці ни ци оц ці
примхливі кавуни почали сіяти просто у родючий чорнозем Таврійських стетив. Відтоді кавуни відомі як авичайні й | поширені овочі, через що й ставимося до них із усмішкою. Вражаючи своїми розмірами, вони стають в пригод) для гумористичних порівнянь: «Щоки, як | кавутіии», «Луснув, наче дозрілий хавум». Прегарно виглядає рівненький степовий баштан, де між повазучими стеблами ї мережаними листками пи- | шаються зелен, білі або ж смугасті кавуни! Цікаво, що за традицією серед них відрізняють кавунку чи кавуницю, | в якої більша оцвітина -- кружальце на | тому місці, де була квітка. Такий плід вважається соковитішим і солодшим.. У жартівливих народних піснях родичі гарбузові, як і багато інших відомих | рослин, виступають парами: | Ой ти ходиш по горі, ая по долині; Ой ти садиш кавуни, ая саджу дині. При цьому диня цінується вище, як | делікатес. Її добра слава навіть відобразилася у прислів'ї: «Діжадусьт я тиєї днини, коли будуть то шагу дині». | Диню за півкопійки можна уявити лише | як прикмету казкового добробуту. Особливо дорогими завжди були великі солодкі дині із Середньої Азії, зокрема | «лежкі» сорти, що дозрівають узимку |і |
можуть довго зберігатися, підвішені у | очеретяних «колисках». Та нарешті були |
Качанка, Липівка, Татарка, Українка,
тю
р
а вирощується, починаючи з минулого століття, на промислових плантаціях. В Україні вона зветься холодною. | Яку ж м'яту наші діди садили коло | джерел, криниць, по левадах як| лікарську рослину та просто заради | приємності, а бабусі доглядали в сад- | ках, щоб набрати її у пазуху замість парфумів, йдучи на побачення? Як ви- | явив ботанік Михайло Клоков, це -- | особливий вид м'яти, що здавна | вирощується в Україні. Листочки цієї | м яти кучеряві, загострені на вершечку, зубчасті й опушені з обох боків. Довівши, що ця м'ята виведена наро- | дними садівниками з місцевої водя- | ної, професор Клоков цілком слушно | назвавії українською. Цепроне!ї | співали у старовинни веснянці: | Ой погоди, молоденький, Коло моєт гати! | Ой потопчи, молоденький, | Кудрявую м'яту! | А на Святій Землі, як і в Україні, | росте м'ята довголиста.Ця досить | висока (до метра) рослина здавна слу- | жила приправою до їжі. Вона дуже чула травичка: в залежності від стану | людини стимулює або заспокоює, вга- | мовує болі чи повертає притомність. До | речі, з прадавніх часів у м'ятних | відварах купають дітей. Маймо ж до | м'яти любов 1 довір'я! | ції
шниннинних | яиєнннюю | еканйння! | яєтюнею 0|0лияютяиє 0 яюаютняю 0 пяяююяию 0птяяяо 0пяююяяяо 0 0 ання 0 9040 9040 094 ння
Рнннннійй житній | РИН
пе . пью реважно в теплих, тропічних
нини кн кан життя | ПР т Ти 0аюютиюю 04баююююх 0беажниє 04акаюни сякнннюю 02 0 ИМММУ
ДИ
У
2 - - и ; о ї і. й
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
