Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №40 за 1997 рік

Слово Просвіти, №40 за 1997 рік

Го», "- оо ; | .! -- -г -- бан - б - ше ЕР - РР "бе ско Кі ин 0 отри слини НИ а Бан я --геРоОмАДдЯНИН!:! 28 червня 1997 р було урочисто відзначено річницю Конституції України На мою думку, це справді видатна історична подія, яка мусить бути великою гордістю не пльки для етнічних українців, а дпя вах громадян України будь-якої нашональності Кожному зрозуміло, що держава існує тільки за наявності Консти 1 Основного Закону, адже без КОНСТИТУЦІЇ немає держави, є ТіЛЬКИ територія Разом із тим, снування держави без державної мови -- це парадокс, тому в статт 10 Конституції України чітко визначено, що в нашій державі в уах сферах суспільного життя державною мовою є українська, тобто не може бути ніяка інша роамська, німецька, єврейська, польська тощо А що ж ми маємо за 6 років після проголошення незалежної української! держави і прийняття Конституції -- всім добре відомо, коментар є тут, як-то кажуть, зайвий. У зв'язку з цим хотплося б запитати громадян України: коли в нас ррецтерешт запанує здоровим глузд і ми удемо спиратися на Основний Закон у нашому суспільному житт та повсякден-: них стосунках"? Життя за Конституцією повинно стати для вах громадян України провідною мораллю незалежно ВІД (ІХНЬОЇ національності. У зв'язку з цим ніяк не можу збагнути, чому так багато наших депутатів г урядовців систематично порушують Основний Закон України? Невже вони не розуміють, що, ігноруючи українську мову, тим самим зраджують українську землю, яка їх породила, український народ, який іх годує, та врешті Я їх виборців, яю іх обрали Тож чи ожна людей з такою ментальністю допускати до законотворчої роботи? А часу для вивчення державної мови у них було більш ніж достатньо! Виникає запитання, и одразу напрошується відповідь, чи не втратили вони почуття патріотизму до України, чи, може, ніколи ДОНЕЦЬКИХ Уколовій пояснили це нестачею коштів у той жечас в жовтні-листопад) 1996 р відкрито дві родайськомовні радіостанції «Лавинсари» (10096 мовлення роайською), «Орфей» (8096 мовлення роайською, 2096 ефірногочасу віддають «Бі-Бі- 0») Офіційні документи державних служб і гакож ведуться родаійською мовою. Як приклад, в оголошенні про конкурс, опублікованому в газеті облдержадміністрації «Жизнь» від 29.11.1996 р зазначено: «Требования к участникам конкурса образование вьсшее педагогическое, стаж работьї на руководящих должностях в системе образования не менее 10 лет». Таким чином, усе оголошення дискредитує державну мову України, а наведений пункт -- ст 43, ч. 2 Конституції України, ст 2-1 КЗпП України про рівні можливості на рід трудової діяльності Як бачимо, саме так державнічиновники-захисники двомовностпінедруги державотворчих процеаів добирають чиновників нижчого рангу, які б повторювали їхні слова і пропагували серед населення думку про те, що на Донбаа ведеться «насильственная украйнизация» Зпдно з переписом населення 1989 року в Донецькій області проживає 5990 українців. З 4170 неукраїнців лише греків 109 тисяч, а ще ж живуть тут євреї, білоруси, татари -- представники 106 народностей. Проте це не стало на заваді народним депутатам України під керівництвом іх координатора Анатолія Хунова виступити з заявою до Донецької обласної! Ради, в якій висловлено прохання закріпити за родайською мовою статус державної! Тож г не дивно, що на Донеччині склалася нездорова ситуація навколо мовних питань Так, 21 березня ц р Донецькою облрадою було ухвалено Р ТП її її ДА б Й рик ї ту ЗЛ й м р Рі . - "о. Ж ГУ й ж і б з «є. Р Хо ДР і ї й Ро жи ї - ПЕ " пявоа Щ ат | -. - Г" й ь и иого не мали г тому в їхній ментальності панує популізм, що викликає велике заспокоєння. Здається, що ці люди втратипи повагу до свого народу ! передусім до СВОЇХ виєсаців проте, не цураються проголошувати: «Я избран народом» Зважте й на те, чи дозволив би депутат парламенту будь-якої країни виступити іноземною мовою? Вже після перших слів його не було б у парламенті А в нас усе дозволяється, та незрозуміло, чому і кому це випдно Незрозуміло, скільки ще часу в нашій ВеРХокНІЙ Раді нехтуватимуть державною мовою, коли нарешті скінчиться ця вакханалія? | Це питання турбує всіх і прихильників, | недрупв української мови, бо від його вирішення залежатиме, чи вистоїть Україна як незалежна держава, чи знову її чекатиме статус васала. Це має значення для всіх громадян України, г особливо для національних меншин. | Я належу до національної меншини -- за національністю поляк. Мої батьки народилися в Україні мати в Чернігові, батько ї діти в Києві, бабуся у Варшаві і прожила в Києві понад 50 років. Ми, діти, виховувалися в польських традиціях як католики: едомЕ розмовляли польською мовою. Не ракувало нам ! можливості спілкуватися польською мовою в Києві, тому що тут мешкало багато поляків. Водночас ми, діти-кияни, добре володіли українською, роайською і навіть трохи єврейською. Це було природно и необхідно виховували нас у дусі поваги до людей нашого середовища, незалежно від національності, що зумовлювало порозуміння (злагоду в суспільстві, повагу до конкретно! людини, ії пдності. Та якою мовою ми розмовляли вдома -- це була наша особиста справа нікого це не обходило. Мої ровесники вчились у різних школах, українці в українських, росіяни в російських, євреї! в єврейських, поляки в польських, німці в німецьких: це було для всіх цілком природно і зрозуміло. В той же час, державною мовою була «ВОЖДІВ» бішення про державність родаіиської! мовив області 20 червня обласна Рада відхилила прокурорський протест на це антиконституційне рішення. Як наслідок цього -- червня Ворошиловським раийвиконкомом м. Донецька зліквідовано корпус Першого Українського гумантарного колепуму, де навчалось 48 дпей; -- 11 червня рішенням Петрівського райвиконкому м. Донецька за М? 1/3 ліквідовано статус української школи, яка мала з | вересня функціонувати як українська гімназія Отже, замість розширення мережі українських навчально-освітніх закладів маємо їх Ліквідацію. Це можна розцінювати однозначно як новий виток зроайщення на Донеччині, У м Донецьку тільки 3960 школярів навчаються українською мовою, Знищення українськомовних шкіл проводиться приблизно так, Як це зробив виконком Петрівської райради м. Донецька 1007/1996 р виконком Петрівської! райради ухвалив рішення про зміну статусу російської школи Мо 107 на українську ! дозволив увійти в режим підгОТОВКИ ДО відкриття з 109 1997 р нап базіпершої в місті української пмназії. Думаю, не здивує той факт, що в Донецьку зі 169 шкіл її мають статус українських, в яких, як уже було зазначено, навчається лише 3,0396 школярів. Ось такі наслідки «мудрих» витівок донецьких «вождів» і пам'ятних знаків зразка «здесь будет.». А що буде, здогадатися не так уже й важко Валентина ПАВИЦЬКА, провідний спеціаліст Секретаріату ВУТ аПросвіта» ім. Т. Шевченка українська в повному розумінні цього слова ; У Києві родайськомовним був лише театр роайської драми, а всі ВИВІСКИ, оголошення І навіть титри до кінофільмів були українською мовою Зміни почалися поступово з 1934 року, після переїзду уряду радянської України з Харкова до иєва. В 1929 році мене зарахували до польської школи Після закінчення першого класу батько перевів до української школи, сказавши: «Ти і тво! батьки народилися в Києві, тому твоя батьківщина -- Україна, І запам'ятай на все життя, що батьківщину не обирають, бо то «зємля наша, гдає сє одзі хлєбікаша» В тебе немаєтніколи не уде іншої батьківщини, крім України. Ця земля тебе породила, годує, тому ти повинен бути її патріотом, а для цього передовам мусиш досконало володіти мовою народу твоєї батьківщини, знати иого традиції, історію. | Запам'ятай на все життя, що тільки за таких умов зможеш стати повноцінним громадянином ! бути корисним для суспільства в своїй батьківщині». Таку заповідь я отримав від батька з освітою чотирьох класів церковнопарафіяльної школи, який усе життя працював звичайним робітником. Тільки тепер я усвідомив, що він БУВ справжньою людиною -- патріотом України. На превеликий жаль, у багатьох із нас, як українців, так і людей інших національностей, бракує таких якостей, і це ми постійно відчуваємо в нашому повсякден- нем житті. 5 ЗА СУ зв'язку з цим вважаю своїм обов'язком нагадати (може, сьогодні не ва пам'ятають), що в українській школі вивчали як предмет роайську мову, починаючи з 4-го класу, а німецьку з 5-го Для нас, учнів, це було зрозуміло і цілком природно. В 1940 році я вступив до Київського медичного інституту, як і всі, хто закінчив українську школу, іспити складав українською мовою В інституті окремі предмети викладали українською мовою. З проголошенням України як незалеж- | ної держави національні меншини, зокрема поляки, позбулися дискриміна яку відчували по-різному. Одер можливість для розвитку національні культури, вивчення мови, традицій та торії свого народу. Почали виходити секти польською мовою, зокрема в Києві «Дзєннік Кімовскі», журнал «Криниця» По вай Україні створені культурноосвітні товариства, маємо спілку поляків в Україні, федерацію польських організацій. Проведено три конгреси поляків України, останній, третій у Києві в грудні 1996 р. Ва наші зібрання, творчі вечори відбуваються під синьо-жовтим і бло-червоним прапорами в супроводі українського і польського державних пмнів. рафрідаа ДІЙ На завершення хочу закликати вах громадян України, незалежно від нацюональності, завжди пам'ятати, якої держави Ви є громадянами. у Прошу не забувати, що: ки доскона- ле володіння державною -- тоб українською мовою дасть змогу стати | |/ патріотом Батьківщини, якою для нас є | Ж незалежна, самостійна Україна | Болеслав ТОРХАЛЬСЬ ветеран війни | пр. НІ, НЕ «ВІДК; ндо ближче день виборів народних депутатів до Верховної Ради, то нахабнішими й лютішими стають нападки вчорашніх на нашу Незалежність. Жовта преса, з «легкої руки» Президента, наполегливо нав'язує нашому електоратові думку, що національна ідея не спраціовала і не спрацює, бо ми -- не український народ, а народ України, не етнічна, а політична нація. Під дахом Верховної Ради спорудили затишні й теплі кубельця депутатські об'єднання, які за кінцеву мету своєї діяльності мають не розбудову української держави, а демонтаж її. Це вони на догоду російським шовіністам з Російської и успішно завалили проект закону «Про державну мову», погрожуючи Президентові та уряду не лише соціальним вибухом на мовному грунті, а й збройним конфліктом. Зросійщений обиватель, який у 1990--1992 роках, наляканий національним піднесенням, згадав було рідну мову батьків їі прадідів, заговорив-забалакав нею не лише у себе вдома, на кухні, а й на роботі та в міському транспорті ТГепер же обиватель, наслухавшись українофобських виступів з трибун Верховної Ради, начитавшись жовтої преси, надивившись телебачення, знову «забув» рідну мову -- перейшов на такий любий ного серцю куренівсько-подільський суржик. Знову витирає ноги об наш Гімн, Герб, Прапор, нашональну грошову одиницю, розповідає принизливі анекдоти про «хохлів». У країнськомовні книги, журнали й газети майже повністю зникли з приватних розкладок у підземних переходах та з державних газетних кіосків. Українських журналістів душать безробіттям, мізерними зарплатами й гонорарами, а найбільш незалежних й відважних б ють, калічать, а то й фізично знищують. Ба більше! Вороги юної українсьої держави вже обпльовують найсвятіше, що ми маємо і за що нас знає т шанує шілий світ. Шевченка, Франка | Лесю Українку | жовта преса відчувши, що їй з боку влади (навіть за таке!) зона не загрожує, почала трубити у всі свої фанфари про «відкат» прошесу пробудження національної самосвідомості українського народу. Тож, невже, дорогі етнічні українці, і справді «відкат»? Ріевже ми на нашій, не своїй землі не здатні навести лад, сказати зандам, що зарвались: «ЦШіби! В будку!»? Невже нам судилося, на своїй Богом даній землі, бути вічно в нахабного північного сусіда на побігеньках? Випрошувати й далі за свою каторжну праціо кістку з його столу? Невже ми не здатні вибрати президента, якому б Україна була «вища понад все», вибрати народних депутатів, здатних покласти «дух і тіло за нашу свободу»? Київське об'єднання «Просвіти» й комісія з мовних питань Київського відділення Конгресу української інтелігенуп, оголошуючи конкурс на кращий художній твір, присвячений проблемам дерусифікаші україниїв, повернення їх до своєї материнської мови, попри це головне завдання, мали на меті й прозондувати в такий спосіб, чи Й справді у свідомості русифікованих українців Півдня, Сходу, Центру 1 Півночі нашої держави почався «підКаТ»? Конкурс викликал спрапжию аливу листів. І що дуже радує -- більшість їх з «русскоязбічного» та «красного» Півдня | Центру Проаналізувавши надіслані на конкурс твори, ми дійшли висногку, що, попри аютиукраїиські потуги п ятої колони - б нн и і Р - ч : ві Р РР Мя - 2 ти. Ре - - й т Росії в Україні, яка проникла і РЯРУ Президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів || нашональна їдея, хоч і не так швидко, як на хочеться, вже не тільки проросла, а викидає перші | | етнічні українці) мова цієї матері - це не сорочка, яку, зносивши, можна поміняти на нову. У Широ дякуємо всім, хто надіслав на адресу «Просвіти» свої твори: пісні, вірші, новели, гуморески, публіцистичні статті. Але конкурс є конкурє, і ви нас, дорогі друзі, поставили перед надавичайно складним завданням -- вибрати з-поміж кращих ваших творів -- найкращі, найдовершеніші в художньому та ідейному відношенні. | ті з вас, кого ми не відзначили цього разу преміями, нехай не ображаються, наступного разу вам обов'язково поталанить, адже, митець (а ми переконані, що ви всі митці) ніколи не зупиняється на досягнутому. ШЩастя Вам, і нашій неньш-Україні! Твори переможців, відзначені Ї.ю, 2-ю та 3- ю преміями будуть надруковани в наступних числах нашої газети. Микола ЛИТВИН ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ «УКРАЇНСЬКЕ ІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ» ПОЕЗІЯ 1-а премія: Микола Палієнко (м. Одеса); 2.а премія: Олександр Матійко (м. Киїтв); 3-я премія: Алла Топчій (м. Київ). Заохочувальні премії: Дмитро ФРадьков (м Єнакієве Донецької обл.), Сашко Степ (м. Дергачі Харківської обл.), Володимир Косовський (с. Веприк Кинівської обл), Володимир Верховень (смт. Есхар Харківської обл.), Іван ува (м. Херсон), Богдан Гірський (село Якторів Львівської обл.), Віктор Дзюба (м. Одеса), Світлана Крижень (м. Броди Львівської обл.), Анатолій Токар (м. Павлоград Дніпропетровської обл.), Микола Кондратенко (с. Стрий Львівської обл.). ПРОЗА Першої премії ме присуджено нікому. 2-а премія: Микола Петренко (м. Львів); 3-я премія: Володимир Молодець (м. Боярка Київської обл. ). Заохочувальні: Василь Назаренко (м. Київ), Андрій Байрак (с. Чабани Київської обл.), Феодосій Лузан (м їв) ПУБЛІЦИСТИКА Першої премії не присуджено ншкому. 2-а премія: Емілія Сасикевич (м. Вінниця), 3-я премія: Юрій Кононов (м. Харків) ПІСНЯ Ї.а премія: Микола Колодочка (музика), Ашатомій Довгоніс (слова) (м. Одеса). 2-а премія: Юрій Павленко (музика), Володимир Іванців (слова) (м. Біла Шеркпа); 3-я премія: Василь Кравчук (музика), Геннадій Карвинов (слова) (м. Їзяслав Хмельницької обл.) Заохочувальні: Гамара Павленко музика ) (м Київ), Антоніна Листопад (слога) М ХК расно- дон Луганської обл.), Вікторія ГІридувалова (м. опи) гм ч чі 0 ЗУ Ї ьо І чи ЇЙ - - Р. РО Й т зелені листочки, а то й буйне пагіння. Відр: но, | що і в Криму, і на Донбасі наші люди (й не. ше | починають розуміти, що - - їй й 4 - - «я "Фрі г. ні 4 ' ч ї чи ГЕ жа «Ву Ї | М т я й Лю. РУКА | - х х б щі ке о і Ь и ГУ ; - Да ДАЧ 4 и й Зія уй і "аб | 4 , "г її і-то ти і Я ей, В | ок - я орні ) - й і й н - - "ій | ворОРОВО Й г умі " і а Ж . Ро М --б й й - ї - " я» че и ві Т , г, . чив жо РА не цім - лій с а г ; - Батьківщину, як і рідну матір, -- не вибирають, а Те. "АСУ я м З 273 Те й ї

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин