Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №40 за 1997 рік

Слово Просвіти, №40 за 1997 рік

пн о ана оіноційм АВ Й РР Р. ЕЕ ПРОЖВІТИ Слово / її і М "Я С ї | Дійсне! НЕМАЄ МОВНОЇ ПРОБ- ЛЕМИ, ВІДСУТНІЙ ЛИШЕ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАН- НЯМ КОНСТИТУЦІЇ Нашональна безпека й іпформашйний простір України -- тема прес-конференції, що відбулася 1 жовтия у примиденні УНІАНІ. Організатори -- Всеукраїнське товариство буре з їм. Тараса 7 у звевнокій УНІАНІ та Асощіація української національно-демократичної преси (АУНДІ) До заходу долучилися Конгрес українських націоналістів (КУНІ) та Всеукраїнське педагогічне товариство імені Г. Ващенка -- в особі споїх провідників Відкриваючи захід, голова Вссукраїнської «Просвіти» народний депутат України Павло Мовчан звернув увагу присутніх на розкладку «вітчизняних» російськомовних видань, що появляються в державі щоденно, мов гриби після дощу. Чудова поліграфія, великий обсяг, високий тираж, дешевизна -- за вартістю Й... ідейністю. Переважна більшість їз них стали рупором антидержавних сна в Україні, топчуть усе найсвятіше -- вітчизняне, пропонуючи взамій «найкраще», не своє, що культивується там, за «бугром», 1 то не за західним, а переважно -- за північно-східним. Ї це в часи, коли українськомовні видання, що відстоюють нашональну ідею, ледь-ледь животіють. А державні мужі, що відповідають за національну безпеку держави, ні кують, ані МСАЮТЬ.. -- Усі сьогодні думають про гроші, а «Просвіта» -- завжди про одне і те ж, -- із сумом копстатував голова Говариства. -- Ми видаємо 14 газет і розуміємо, яка ше дорога справа і з якими зусиллями вони виходять у світ. А орденоносець Олександр Швець упродовж короткого періоду заснував ось уже пяте видання -- «Факть и комментарии», яке, як і його попередники, антинаціонального, антидержавного спрямування. Хто все це інансує? А про те, що твориться в провінші, -- на Півдні, на коді б бетий. й казати годі. ГІрикладів антидержавної діяльності в інформаційному просторі України більш аніж достатньо. Ї чому сескійно спостерігають за цим органи національної безпеки, Є Стаття 10 Конституци України так 1 залишається голою зеологієЮ... Триває світова змова проти української національної держави, -- упевнений голова АУНІДІЇ, головний редактор газети «Вечірній Київ» Віталій Карпенко. -- Основний фронт цієї змови пролягає через інформаційний простір. Московська преса вдало пристосувалася до українських законів, додавши до назв своїх видань, антиукраїнських за суттю, лише вивіску «Україна». Ведуть антидержавну пропаганду, працюючи на нашли техніці, використовуючи наш папір та інші засоби, залучаючи до роботи наших журналістів... Звідки коріння всіх цих проблем? Немає у пас мовної проблеми. Ми маємо Конституцію, -- чого ж іще нам треба? Просто в державі відсутній контроль за їі виконанням. Чому преса національних меншин виходить російською мовою?. Не від жорсткої політики все це виникло, а через відсутність її як такої. Чиновники в нас уже готові будувати державу, але тільки не українську Україну. Зросійщення триває «згорн» і «збоку», а опір йому чиниться «знизу». Слід обрати розумне керівництво державою, тоді й проблеми відпадуть самі собою... На противагу українофобським виданням й створено Асошацію української національно-демократичної преси, що є важливим кроком консолідації нашонально-патріотичних сил -- Як голова Проводу Конгресу українських націоналістів я підтримую ініціативи «Просвіти», КУЇну, Педагогічного товариства ім. Г. Ващенка та інших патріотичних організацій щодо захисту вітчизняного інформаційного простору, -- заявила пані 2 зава (Стецько. -- У нас простежується виразна політика остійщення, окрім інших чинників, ії при допомозі московської церкви. Те, що роблять на наших теренах, недопустиме ні в Польші, ні в Франції... Патріотичні сили змагають за об'єднання всіх православних церков в Україні та зближення з УГКІЇ, утвердження єдиної Християнської церкви з осідком у Києві. Гірнізд Московського Патріарха Алєксія ЇЇ в Одесу, побиття вірних Київського Патріархату в Ногінську (Росія) переконливо засвідчують імперську реакційну суть РІЇ, її колонізаторську політику в Україні Голова Проводу КУН зазначила, що не мала в житті змоги вивчити російську мову, тому у Верховній Раді зчаста не розуміє, про шо ведуть мову російськомовні депутати- «інтернашоналісти», які свідомо ігнорують державну мову Ми не виступаємо за утиск російської меншини, яка є нині пануючою в Україні, але ми виступаємо проти тиску щієї меншини на автохтонів-україншв, -- завершила вона свій вистуті Основною причиною втрати українських позицій в інформаційному просторі України голова Всеукраїнського педагогічного товариства їм. Г. Ващенка Анатолій Погрібний вважає офіційну дворушну, лицемірну, фарисейську позицію вищих єшелонів влади. Як приклад, вартий наслідування, він навів позицію китайського керівництва щодо Гонконгу. Там упродовж року зобов'язали всіх урядовців повністю перейти на офіційну китайську мову, а тим, хто ігнорує це положення, загрожує ув'язнення до трьох років. Слід уже визначитись умовному питанні й Президентові. З наближенням виборів удавка довкола України звужуватиметься. Частина журнамістів уже нині тримає ніс за вітром | Велика відповідальність за негаразди в парині засобів масової інформації лягає й на Мипстерство шрормнці яке, до речі, зігнорувало прес-конференцію в УНІАГ За переконанням усіх, хто мав змогу висловитись упродовж заходу, наявиї проблеми, що стосуються інформашіиного простору України, фокусуються в одитй точи! навколо влади Якщо оберемо свідому українську владу в Україні, вирішимо й їх у найкоротші терміни... Віднедавна телевізійна інформашйна програма «Вікна» почала виходити в ефір російською мовою, за що її теж критикували під час проведення прес-конференції. «Історично так уже склалоси, ідо російська мова є тамі» -- заявив журналіст «Вікон» про ситуацію на Сході й Півдні України Довелося організаторам заходу пояснювати українському телевізійникові, чому Так сісто- рично склалося»... Коли ж нарешті зрозумієте, братове - журналісти на крові виростають лише квіти зла. Не сійте штер нині, бо пожиєте бурю. | не завтра -- набагато швидше Володимир ГЕРМАН нія Хочу, щоб із цим листом були ознайомлені Президент України І Верховна Рада, адже трагедія українського народу 1932-- 1933 років має відзна чатися на загальнодержавному рівні ! щорічно. Комуністична система залишила по собі безліч злочинів проти людства української нації зокрема. Під «мудрим» керівництвом ленінського «розуму, честі І совісті» / «батька всіх народів» московські сіячі смерті встелили Україну незліченними жертвами. Голодомор 1933-го став черговою чорною невдячністю за хліб-сіль, за сало й ковбасу, за мед І молоко... Щоб зберегти пам'ять про те страшне лихоліття І жорстоку підлість нахлібників та з метою недопущення повторного панування чужоземних 1 своїх більшовиків пропоную встановити День Скорботи. Оскільки війна 1932-- 1933 років проти українського народу 2) ула заздалегідь спланована з метою геноциду шляхом голодомору / залишиться в сторі! найбільшою нашою трагедією, «жнивами смерті», то й поминання слід проводити у жнива. Вважаю, що у зв язку з неодночасністю дозрівання і збирання врожаю День Скорботи має припадати на 1 серпня. У цей символічний день початку жнив по всіх селах і містах, у всіх соборах і церквах під жалібно-тривожний передзвін по замучених голодомором хай почнуться богослужіння й панахиди, у кожній хаті й квартирі хай горить свіча. 40 дванадцятій годині повсюди треба провести тризну. Ць ого дня увечері по всіх клубах / палацах, наукових закладах / громадських установах, а також в усіх приватних будинках, де масово збираються люди, у супроводі народних пісень проводити читання віршів Тараса Шевченка. До програми-реквієму включити твори й інших діячів культури І мистецтва. Хай пам'ять про вбитих більшовицьким режимом буде вічною! Михайло ШУЛЯК, член Асоціації дослідників голодомору 1922-1933 років ПИШИ ЗАЯВУ В КОЛГОСПІ! Мій дід по батькові звався Петром, у нього були брати Лукіян, Денис і Марко, на них казали «Гуцали», а чому -- не знаю. Вони бідняками не були, але й такими багатими, як про них казали люди, також ні. Може, в них і були якісь вклади в Уманському банку, за те не ручаюсь, проте більшовики того не повернуть. Але точно знаю, що дід разом із братами тримав біля греблі водяного млина, який називався Гуцальський, так звався і ставок, якого тримали діди. Ця назва пішла від прозвища братів Гуцалів. Млин був з того боку села, де тепер будинок культури, ставок розташований між центральною частиною села і Лисогорою. Моїх дідів розкуркулили, млина розібрали так, що від нього не залишилося й сліду. Тільки назва ставка збереглася -- Гуцальський як пам'ять про драматичну сторінку в історії нашого роду і села. З того боку, де був млин, тепер стоїть лазня, аз другого боку греблі - кам'яна споруда колишньої електростанції. Те, що було в діда, мабуть, уже ніхто й не пригадає, сімейних документів і родовідних, мабуть, ніхто не писав. А те, що накоїли більшовики, не записував ніхто -- це могло спричинити до таких наслідків, пізніше в часи репресій. Всі архіви компетентних органів розкриються, мабуть, після того, як зігниють наші кістки. А тому для нащадків людей нашого села і для України, та й усього світу, треба залишити хоч те, що пам'ятаємо ми, свідки того страшного лихоліття і тих безкровних та кривавих катувань над хліборобами з боку юдських виродків. Хай буде застереженням від повторення. Мій дід Петро був скупуватий, складав гроші в сундук, а після революції все те пропало. Дід був високий, гарний, русявий, носив бороду й вуса. Він був добрий, баба на нього не скаржилася ніколи, баба також була добра, лагідна. В них було чотири сини -- Архип, Сергій, Ларій та Іван, три дочки -- Гафія, Оляна : Настя. Як г кожен господар, дід мав свою ділянку землі, здається, десять десятин і трохи лісу. Тому при одруженні синів кожному будував окрему хату, було з ким і було з чого. Моя мати розповідала про одруження з моїм батьком, вона його сім років чекала з турецького полону. Так вийшло, в Чепкого Петра одного року одружувалося двоє дітей -- син Архип і дочка Гафія, тож, щоб вийти з матеріальної скрути, весілля обом дітям справили водночас. Хоч дід і був скупуватий, але цей випадок якраз і є спростуванням розмов про золоті запаси. Хай би там що, ана весілля рідних дітей грошей не шкодував НІХТО. Натомість по-іншому розпорядилася нова держава, яка всім людям обіцяла збудувати комунізм і райське життя. Але вчинила все навпаки -- щоб зробити всіх рівними, роздягли догола, зокрема селян, і пустили їх якщо не в могилу, то з торбами по світу. Така ж доля спіткала й нашу родину. Мий дядько Сергій у голод поїхав кудись по хліб іне вернувся, десь його, мабуть, убито. Тоді багато таких по дорозі вбивали шукачі дармового хліба. Сергій розпрощався з білим світом неодруженим, не зазнавши щастя від сімейного життя. Ларій ще перед гоЛодівкоОЮю поїхав за хлібом і також не вернувся, в нього дружиною була Оксана, донька Василя Джумиги. Невеличка на зріст, але дуже гарна, круглолиця. Дядько Іван з двома синами помер також у голодівку. Іванів син Олекса помер удома, а Василь десь поїхав г смерть иого спіткала на чужині. Василь був русявий, високий, дружина також була гарна, носили вишиванки, інтелігенти. Дідового брата Дениса розкуркулили ії з усією сім'єю вислали ще перед голодівкою. Від туги за батьківщиною Денис там помер, син загинув ще в дорозі. Після закінчення терміну висилки додому вернулися тільки дочки Онися І Марія, яка доля сімей інших ДІДІВ, не пам'ятаю, але, мабуть, схожа, Наша сім'я була пухла, врятувала нас корова, хоча й сама світилася ребрами. В колективізацію того, хто не хотів іти в колгосп, висилали хтозна куди. Мою маму також хотіли вислати, але її врятувала наша бабуся Секлета тим, що в нас квартирувався присланий із району голова сільської Ради Шльома Бердичевський, він дечим допомагав. Всі плачуть, що в них тільки одна дочка і ту забирають. Почали просити, а начальство каже: «Пиши заяву у колгосп!» Заяву написали, то так і врятувались. Але таким чином залишитись у селі щастило не всім ім | за - куркулів у колгосп не приймали. Більшість виморили голодом. Люди помирали, хто де безсилим присів чи впав. Там на горбі лежить, там під тином, там у рові. Той || Ж атлж доходить, а той уже готовий і дух випустив, а той уже давно захолов. На кладовище кого в грабарці вивози б. а кого і в рядні виносили. п, Ми всі також були вже на межі життя і смерті. Я | | 8// думала, що ніколи не наїмся того хліба. В ті важкі часи з нашого села 20 сімей виїхали на Алтай, там жити бупо краще. Ми також виїхали, нам дали хату, яку забрали в куркулів, бо там також розкуркулювали. Земля там була родюча, взимку були великі сніги. Столиця -- місто Барнаул. Ягід там не було, тому що й лісу не було. Землю там обробляти нікому, тому ріс тільки полин, гіркий, як наше життя. Ми там не прижилися і майже всі повернулися додому, в Україну, бо переконалися, що чужина не може бути Батьківщиною. А життя якось влаштується. Якби ж цю істину згадали всі, хто зветься українцями, і не тільки ті, що тікають з України, шукати доброго добра, а й ті, що думають повторити їхню помилку. ЧЕНКА-КОВАЛЕНКО Ярина Архипівна, 1923 р. н. вчителька-пенсіонерка, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Старі Бабани, 24 листопада 1993 року. Розповідь записав Шуляк Михайло Олексович. Водночас подаємо запитальник, який дасть можливість зібрати на місцях конкретний матеріал про голодомор, / належним чином зистематизувати. 001 0 0 ЗАПИТАЛЬНИК (0 0 3 0 С - для збору серед населення) спо ий свідчень людей, які пережили голод в Україні т т евозь а .(1946--194/ років | с и Ж | Ро . 1. Прізвище, ім'я та по батькові пюдей, як голод, або очевидців, які розповідають про ь и, 2. Назва населеного пункту, де відб зпися поді - ну . у ч, г ч-оь З . я з ; "о є - : пов'язані з гоподом, про які розпо дали свідю -оче БУ» іа м очко Р Ж Фо ме у "--Єе.огто7 со рр і її тА: лій г | Е видці (Зм ЗУ 4 Мо ДА СН "т ч-ь , соками Х ее Р . 3: Де (село, район, місто, об пережити голоді | («. (3 7! 3" ЧКЛОЖИУ . 4. У чому, на Ваш погляд, крилися причими 5. Як довго тривав голод у селі, районі й 1. п людей померло від голоду у селі, районі. д хапиї /еууРнаи ви о 2 с ОТ | 6. Чи відомо Вам, як проходили хлібоз: Вам відомо про методи їх проведення! у 7. Як Ви особисто пережили голоді Який голоду був найтяжчим! | 7 ку УРЕ ПИ б. З 7 кн Р І -- 11 - Щ. чота ач -т | 8. Розкажіть про конкретні сім'ї та люде | почи НА уж і г, ері РОВСА ЩО потерпіли від голоду (прізвища, імена, по батькові, вік обставини, за яких відбувалося це нещастя Ю. о узранчано Розодід прлати писзкідеє МіДирвом . Необхідно вказати прізвище, їм'я та по батькові працівника, який зробив благородну справу збору документів Ї матеріалів по голоду, 11 КИ НО Ре Р ч Зібраний матеріал просимо надсилати ма адресу: 4252013, Київ, вул. Баренбойма, буд. 3, п. 23, Шуляку Миханлу Олексовичу

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин