Сторінка · с. 8сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №40 за 1997 рік
Слово Просвіти, №40 за 1997 рік
р - . ніна
ЛАВРА У РР
- фак У ДО ГА г . і в "(А ; Р ї р - - ше ї т є ж зе - ї 5 : У . у соч б у ПУ і ЛЬ чі
гом : | й. або і;
рок". о ЩО
о ть бі 3 Ач
ч м ч
722 пд як з таз у
ПД
КИ пИГРеИЙ паж 2/7
"г йти І
оп
й то живих и й Р я йо Й я ії у й йня я, ій
Й яр
ин кччч о" ьо о т Р чи пу у
ау З х, . дея - со де -ю я она б оч ли ч чу а |. ч й че нм - ч чит ч - лю - - Ж | Чі чи -- оч | и б 'м чт те ою б ч 7 - з ч мм ж п я 5 о ЧО чи чі чи и кю Ж , и ч уч ;) - бю Ок, оч п чн "б Зк лин ло
че ші а ьо а ча аа У о, о а, У о Че б і і у б поь п Р, Р у
з чі чокобощо о чи, о чом чи ' бачу А чн ня -- и А ко ой
о оч Р к нла
б б ьо о Р КК но че чн ЧТ ОО м В о ан в от В о о ЛЬ У КП п ня чи ог нт чи бо з б ООНОМ
- , о ик
ий що
т РЧР фа нак що з чочьй у ем Р Чи А
б тацію т В Р Р ть ль - ее б ки о о о и о им щи М
п ТЛ ть р Ро Р, вп м чи а оо ато а БР
чо лоді ьо юю ню чо -
р о чо о на. в - : док Чи о з'яперятетьи яко
М тихо
« ять В палю в чек Я
о РР, - - Чи й й Р
прац м ун аа я М - -
в дов во ВО зо о р-ф йо д'є во ф'юо шов в ооо (а'цошой -а ан б м
ці Р "ов Р) й ГУп. Ранок пом п'я шов з ЯРИ ве
ПО ть що
Титов
"вл я
- но "и
чоло
ек ЛОЮ
/99Я-ї -- нію столітнього юбілею ЄСвиєна Маланюка, українського поста планетарного масштаду, од чесне ім я якого ще зобом недавно Фільшовицькі фонзи бажали за честь вбитеити ном. Наши газеуна вже належно біидтукнулася на цю знаменну подію, опудлікувбавим досить 0340 - шії (майже на бі полоси фінаимент стати Володимира Фазилебського «Єбтен -.Маланюю: фізіотералія фангогом і металом» | диб. « СТ» Мо 2 (32), 7997 шк. |
Логта Є. Маланюка 6 Україні бже знають 1 люблять. б ось як поцінобувач йцкраїнського класного слова, як першшорадний літенатурознабець д критих бін менш відомий . Пож ми хочемо, б лару наших сил, зліювбідувати 4 що «Філу пляма» .
У дриомау за беличиною масті Чехи Фіно Є 30- х роках дула досить активна цкраїнська томагча, д0 якої належтаб поей і перекладач Шараса ШШгбченка та Євтена Маланюка Слерідж Земек. Йг бін переклав на чеську статтю Є. Маланюка «Сучасна цкраїнська поезія» й опудчкувба і й часописі ш «Уїкеадїзнжо» (Мо 2, 793/7/. Уктаїнськомовний варіанті статті не здершся . 1 жаль. фо тема, поршшена Є. Маланюком, і сьогодні бельши актуальна. Па стошнках патиюотичної триеси час бід часу з ябляються пдчикації, бояких наши критики й поети «смурещуиють шпашо», намагаючись відповісти на сакраментальне запитання: хто сучасний пкраїнський поет -- естетствуючий спосте/итач чи активний дудівнимий содору нашої духобност 1 7 Є. Маланюк цу своїй статті ще б далеких
блершие .
Її віхою є амнадцятий рік, перший рік українського пробудження.
Весна. П'янкі надії молодого народу.
- --- Стихійнастрімкість насильно стримуваного
доа зростання. Безформність перших
|з й ярі лк ЛА Й - ле чі
. пошуків. А над уам лірична прострація
. (пригнічення духу) пробудження духу, . Одурманеного красою.
- Такий Тичина -- поет українського про-
- будження.
Можливо, що власне доля цієї ліричної безформності в поезії Тичини (точніше сказати, иого перша книжка «Сонячні кларнети») є найсумліннішим віддзеркаленням «вперше відкритих // розплющенних очей» розбудженого народу. Тяжко забути про цю мить пробудження раба, який після століть уперше побачив космос і в ньому знайшов своє мкце.
Але безрезультатночитач шукає в першій книжці Тичини якусь конструкцію. У Тичини, як у жодного іншого українського поета, віднайшла свій певний прояв безформна, стихійна музичність українського народу.
Матеріалом поезії | Тичини є дематеріалізоване слово, розчинене в гарячій рідині музики. Тому г метрика його поезії є дуже орипнальна, якось по-органічному стихійна, що швидше нагадує політ степових вітрів, аніж канонізований елемент поетики. Метафори Тичини дуже часто музичні, у мого поезії проявляється музична термінологя.
У своїх перших найхарактерніших поезіях Тичина подає, можливо, чи не єдиний у світовій поезії приклад повного звіЛьЬНення поетичної музики від поволоки (покриву) слова, подає чисте ядро лірики І досягає того, чого домагається.
Багато можна було б сказати про вірші Тичини, багато б можна цитувати, особливо його акордні, поліхронічні алптерації, мого музичні ландшафти / /краї/ /, простори. у межах цього інформативного начерку / /ескізу / / нарису це неможливо Краще звернутися до орипналів його поезій,
які своєю музичністю зрозумілі кожному слЛов'янинові
Інша книжка поезій Тичини «Плуг» -- це перша спроба конструкції. Вона перетво: рилася в тверду матерію, яка годиться для
Євген МАЛАНЮК
тридцятих таб читкиу й неоднозначну бідтобідь . Дцкуємо статтю з несуттєвими скороченнями Ц зворотному перекладі. Стаття Є Україні публікується
Наталка ЛИСЕНКО
СУЧАСНА
будови. Це зрозуміло -- часбув жахливий, гриміла боротьба народу з пораненим, але все ще живим драконом імперії, що вмирала. Сонячний екстаз «Сонячних кларнетів» був далеко.
Після 1925 року Тичина як поет -- мертвий. На окреме замовлення, можливо, І добровільно прийняте, не можна бути пролетарським поетом, не можна бути творцем.
Останні книги «У космічному оркестрі» та «Вітер з України» несуть на собі лише сліди геніального ліричного таланту.
З технічної сторони творчість Тичини являє образ боротьби ліричного елементу за власну форму, боротьбу музики з формою. Боротьба для поета закінчилась трапчно: стихію вичерпав, але форми не знайшов.
Тому подальшу епоху української поезії можна назвати шляхом від стихії через форму до самої суті (речі) (Гоешуге -- твір -- Гобеї -- предмет, об'єкт), тобто зворотним шляхом, ніж шлях Тичини Не музика, звільнена від форми, як внутрішня суть поезії | (рготоїей), не слово, дематеріалізоване музикою (правильніше, не музика, яка ще не стала словом), але саме слово, одухотворене, натхнене музикою, матеріал енергетизований музикою І перетворений у річ маніфест нового напрямку
Пльки цим, а не іншим шляхом народжується мистецьким твір, як записано в Біблії Бог створив людину з глини І вдихнув до неї дух життя. Художній твір має стати органічним синтезом форми і змісту
Першим поетом з таким усвідомленням був в українськи поемі М. Філянський ( Саїепадопит), але повної реалізації дося: гає цей напрямок у творах Максима Рильського те! плеяди навкіл нього, котра
и РР р Р РР РР ер
етнннве п тон ет
УКРАЇУ»НСЬКА ПОЕЗІЯ
працює в Києві і отримала назву «неокласиків». До них можна зарахувати М. Зерова, П. Филиповича і Є Плужника.
Це не випадок, що резиденція неокласиків -- Київ Він був метрополією української культури й української традиції з виразною «александрійською» тенденцією. А в добу окупації, коли окупаційна влада зі стратепчних причин переносить центр України до безтрадиційного і зденаціоналізованого Харкова, Київ стає справжньою «Александрією» для української культури, з уама ознаками українського «еллінізму». - Те,щохарактеризує неокласиків і ставить їх по стороні від інших українських поетів, є виразно акцентована їхня культура Не лише тому, що Зеров і Филипович є професорами колишнього Київського університету, але и тому, що, наприклад, М Рильський походить із традиційно інтелігентної родини Тадея Рильського, видатного просвітителя.
М. Рильський виховувався на класичній польській і французькій літературі, а вплив роамської літератури на нього був особливо непомітний, коли ж не зараховуємо до того такого нероайського напрямку, як акмеїтсти Анненський І Гумільов. Пам'яткою любові Рильського до польської літератури залишається художній переклад Міцкевичевого «Пана Тадеуша» (1927) Творчість Рильського не знає злетів | падінь Це однакова висота досконалого поета, на якій Рильський залишається вже довгі літа систематично збагачує українську літературу новою книжкою. Найвидатнішою є «Синя далечінь», що відзначається найбільш причним потенціалом і широтою ліричного подиху
М Зеров, теоретик неокласичної школи | критик, -- це культивований поет у наикращому розумінні цього слова |
мн а БЕН
я
чн пи - ня ни до з
(лово ПРОСВІТИ
досвідчений перекладач староримськиу
французьких поетів, найцінніше в Нього що впливи латинської і французько; п б, переносить до українсько! літератури б механічно (як колись у Москві В рюсов д
роайської літератури), але як художник садівник прищеплює на стовбур українсько; традиції найкращ) частини «вропейсько) писемності
Велику формувальну працю виконуєі Филипович, поет і лтературний історик, з Є Плужник як поет і прозаїк.
Тож неокласицизм Є етапом Сучасної української поезії, у ЯКІЙ СТИХІЙні музичи, емоції українського духу проходять формою | визрівають до дальшого етапу художнього факту
Наймолодше покоління українських поетів, що пройшло цей шлях, має най. кращі перспективи, наприклад, М. Вороний | М. Бажан.
Твори поетів, імена яких тут наведені, залишаються найкращим виявом української поезії за останні десять. п'ятнадцять років Але тим не думаю применшувати, недооцінювати значення тих авторів, до яких в Україні приєднується бюрократичний титул «пролетарських поетів». Все ж до них належить таке ім'я, як М. Терещенко, який уміє поєднувати в своїх творах культуру з «пролетарською» тематикою
Не можна не назвати тут і Г. Шкурупія, якого офіційно зараховують до футуристів, але, можливо, його футуризм -- це хіба маска, під якою приховується досить агресивний нацональний характер
Необхідно також згадати про обдабій ваного, але абсолютно некультивованого 8. Сосюру, який перебуває в стадії виснаження повторенням своїх вічних тем: війна КОМСОМОЛ І пОДІбне.
Приблизно п'ять-шють років тому мож-набуло спостерігати в українській літературі значне обмеження «поетичної продукції». Це цілком природний процес після доби хвилюючої боротьби настала доба справжнього затишшя, з'явилася ретроспектива у питаннях поетично! продукції, а, отже, обмежується «поетична ппертрофія». Це явище можна втати. Відлетить полова, а залишиться чисте зерно поетичного таланту, для якого поезія -- це справді мова Бопв
Було б несправедливо не згадати про творчість української еміграції. Не тому, що автор цих рядків -- сам емігрант, але тому, що еміграція має великий культурний ! політичний вплив на національний процесу Впчизні
ї
Найвиразнішою постаттю еміграційнойу »
поезії є Юрій Липа, який по-мистецькому володіє драматичною формою, а востаннє | прозовою. Це рідкісна індивідуальність небуденної, неповсякденної сили І ВИСО" кого рівня, але в жодному випадку Не сучасного, але швидше середньовічного стилю (збірка «Суворість» ).
Обдарованим і дуже витонченим Поєтом був Й Дараган, що передчасно помер: полишивши лише десяту частину того, що міг би дати українській поезії.
Яскравий поет -- О, Стефанович Пише ВІН досить мало, але мого поезії мають відбиток справжнього художника ЙОМУ найкраще вдається синтез форми І змісту
Р. Лівицька майстерно виражаєточними образами свій жіночий світ
М. Чірський -- це поет гейне-ВОКО тематики, але однак не рейне-всько! психології, О Ольжич -- поки що поетичне молодий, але в нього має надії вирости.
Мало втішного можна сказати Пре ге лицьку поезію. Духовне розчарування - нещасливої війни і сучасне становище личини впливають і на поезію. Крім О ба б та Б Кравціва, не можна назвати жодно і значного імені. Провінційність аж Де гро фоманії -- доля останніх (поетів). цій
Українська поезія, яка напередо ще національної революції була єдиним дж ває релом національної! СВІДОМОСТІ, перебу
нестрим:
на шляху поступу, вона вирости ню іЧчНО! С
но до ступеня органіч ла висо"
української культури. Вона дося" й КО! ТехНнІЧНОЇ кваліфікації Нині й і самостійний вияв українського ето. дозріває нацюнальною психікою до пол щоб стати проявом модерно! нації на європейської культури
ІА
лись побу зорі нордтчя
тр З Гб зФОоССс'760І ВспТІО ОО ї
ці
Й янь ЧИЙ ць
б
ч
М,
т-о зе -о.
РО ПО А чу шо чу зо -о ре
й РР
Ся
і) РУБЗ 5 3
гот ого зо ото мо оч б її
я го
є огб0оОог Ра
о
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
