Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №40 за 1997 рік

Слово Просвіти, №40 за 1997 рік

М ьо ть. - ь ч ГУ ч " 5 М , Ї я У - Зх 4 у ж Й бі » "-о. З ук х м то мл) у я « Р ч б іо кра ч - О «Ук - чор! зам | імла і з тий я ій | т 1 ч . кА їі ьз«ргя . | Р ь П 1 | й ь ч . ч "Ж ка чі "Кк | оо") я Ч "М У п-йь) А 1 й СІК) " но) -к Ра я "Гой м. РрО'у . ; 14 Ма МориСси еаже й МЕР " ії -йй ; я | а кум О чк 10 1занчац "Чий т РРО и |і Р чу кома рії "З | ЛІ -І РА рон Іюєхж ча та чий М и ) ї і - ка У | її НК О зав - ь 1-оТі тва | в тк - ій і Іе . ї г) ь рОГ р кімоО я. 4 | знє » , бязь " 4 Р - "Р З РЧІЛЙОгЗєс з аго чїпер' іу ж | каре, 4 ЛВС Ді - ща | Мт ; "т 4 Ли тека Тк) нічНО)ГО МеТепикоа РРО ча ці шт Жести погковОжЬ крильця не 00 жийвми УЖ КР жжиигилькомеСУ! ГП 00) 1илмномормутюуохво єм» - і ум М - , СОандужих ярпиків Мішура зни Обнох. ОСЄЗДуших гГлиДимонним. ЗРІЗОМ, ПО-ЖжИвВО у. ПицЦІє мч. відкривається воно У "ми 11ео - ТР а "'ровжния Суть речей ФОм Захер Мазоха опьдоОо : . " г | М З "І «т З | КОпОомиІ пОКЛОВ НО 1 Те - «КІ» Опексондр КОЗОЇ музику окрем» Ре- т песьмеінНИКО, а знаменитим зажисер Роман Віктюк знойшов благодатний Б і - т 87 П'ю Воно й че видоється дивним. норешті м у -. . ношу ЦцмОТПИВХ давно гупагтами всеможливих тобу ойкумену наож ОтилиСс» цучам чо Чет! НОЇ ревопюції. підминоючи Під сСеб остОомні ОСТРІВЦІ - |» ДЛЯ ВОЖДІВ морао Нові чоси - нові и зноменоао мохОюЮть нОВОФІчЧ ними, ПОТроктовуючи СВОбоду 4 уседозволен СТь. моВОоявлені бу ЧИНОВІ Що 30 ТВО ВОДИТЬСЯ ІіЛльТт«книоейвских Ведо- И ось уже - а в бузимі відомс омельки чи ОПельки Зі ші воксуючи справедпиво П єм М Українку, мосСтем», зпостиво-нохоОГноОо пормюоеротичним брудом кономовоних велетів духо рунвірівсько бротія замохнупося но моисвятіше, видовши у Москві «на-гора» блюзнерську брошурку «Иисує Христос -- гомосСексу лист Мабуть нО ДОГоОДдДу власному хиВрОму богов | пок, прогр Що ж ТОД) абже кОЗзОТти про Випадки УСТО ПОДОЧІ Р Крафт Евінго став пунктом медичного кОоноОну, ЮСлонивши собою - чу (УК СУЮбІ пемо-єя клінічні в ОСноОвопопожник о Аа) 1С)ХхІ| УМА» І 3 СОКСОПОТОПОГІЇ ЦціІЙКоОм неї проведливо гературний Відтоді скрізь уже ім я Лес польдо фон Захер мМазоха пашло гупяТи Сноломи позапіте ротурними -- б ОдмОнменним канонм п Одніи сув язі з іменем маркіза де Сада обоє в бо Слричинипи До пом 8 психіатричнім поменклотурі двох термінів -- для означення ззОбмопротилежних стаотеви» аноманім СОдизму то мазокізму. Залишмо все ж ці СвмтТенуції ДЛЯ кОпирсоння ВІДПОВІДНИМ фахівцям З-під Стягу поно Зигмунда Фрейда, узявши собу мо озброєнмя нОптоОміСТЬ СенНТенцію «короля життя» Оскоро Уайльдо «Порок | доброчесмість Для пиСсьмоннико - Те ж саме, чо м форби на палітрі для живописця» А кИВОпиСсЦеом Леопопьд фон Захер мао був першоряадним Чи не пе ДПШОЮ ( проб ето отвердити це стало публікація 1992 року Уривигу «Дон Жуано з Коломиї» у перекладі тики іваничу Само прив язка гостру до публі б ПОЯВИ саме гут декількох тн м х опари азетоа «ГПлинз ОДдНнОоОмМменного Ко 1/1 д Ом РУрмо о товариство (число тивно." Учостило під МУ автори» реє величку статтю Миколи УРПУЧУ О «Леопольд Захер-Мазохь то ури збє З рубрикою ри уже ПОдДувоного «Дон Жуоно 6 "і , б ; фету «П); йну» підхОПИВ ЧОСОПИС «краю «мих Ко, омиїв б. ПОРТ я ПС рибними о урясніло В ГОГгО- ом ць московських проспектах, як! "РР ЛИ запрошували Бажаючих пере емеру в хутрах» то інші твори Чямого ТО 3) видовиів ногр'в Гужи мо) Г : ям Он сти пмередплотникій | зник іЗ мими "ни гри г ря ребудови а не про них сьогодні - и роконим ШИПИ ГХ ка у отреє оОосСВвІДЧИТИ гу "ие уОпьнесть сом О пиСьмізнінико "р 7 РКО мо виданими журногп «Акаде Чейах - , 4 //6), уміСТтивши мо сами Спє, м б ч КАМ, З всироюиммм ігор ціями а Же ри от іш г) є РОГИ ГІ Кпіино б ПН пибуувь сквозь стопетия» Для міг шо "7 ГЮ ЯРИ Ті реуво дз» чи Гі ур в й з іч й пу ге, вибізнмиєтьга від перших ь! не ДП Ех "ПдарІТ ій. Ре ієО о Ом, І ОкцеоОнтоОоми -«біДОМмМО ВиСмИикКнуУТа їз КОротком і, мобуть мнодичерпної видавничої «РрОнНнСОоПпОГІЇ пу ОлпікаОоція 9 ОднОом; 5 зго ретотгев 47 Мотов' укро но Ко УААгУ пнМних «Все ніїу Редакційний гурт загаль нНОрозкоже пидонь Ічисло 3 1994 р.) имоОВвІрНО СВІДОМО уЗзябрши 30 могу ПпПОкКоОзОтТИ Пеопольдо Фон Захер-Мооко передуєттм як монстра Слово, мистця, нгикорувов мдзавичонно обдаровану "и СПпОСтТережли: зу ПЮдиму, запишиваши вітчизнаних оротоманів Оез Очікуваної масної поживи Тож звернімося до поважної публікації, "и передусСім до Опижчого знамомство 3 «мим винуватцем небуденної пітературної ПОДІЇ УЇОмо присвячена Сстатте Ядольфа й Рі Р "1 : г з а " Р, ії й г г Р «ій РА й ; Р Р Р г. й й ' ї я Гб я й Р " її КА УДК, ч РЕ Ти и 7 7 ай " іт" т Че Р, . б мому - "я г м й сяг зн, спого часу нош тапонойнмтий до спізпраці у спосєму журналі «Кіа амсоті» наймкрощих того-масних ДОб0тТОрІВ Гюго Зопя Мопассана «Захер-Мазох поєднує темперамент порда Бойрона з формою Меріме», писав 18/6 року «Журналь де Женов». Цією, однією з-поміж боготьох амисоких оцінок, письменника з Лемберго зороховано до ряду наомаманочніших мисСтцій минулого століття Усього бупо в долі цього таолоновитого пітеротора - й успіхів / падінь, адобутків і втрат, аж поки не обірваплася мить мого життя у березні 1895 року |Ліндгайм, земля Гессєем, Німеччина). На батьківщині письменника його ім я було окутаме мороком забуття. Тож дореч- їам ятають вони м те, як юмляк залучий -- ь чу чи М «1 ЧУ - - їч М М РА : іл чн - . й ч РИ - Р : б - чо ч Р че 5 - ь Ко ч - "б "б чо, 4 ія - , і "кю ь х чі "| Р т - | зл і А ". - й ча Й зч - 0 ААУ - ум ч іі ь т "й і - . ь ь я -. " в г Зою; и - е о чи ча м ій "| й ко Ром У . я чт - а "и и нн - Га Р й ї и її - . Ь в я ' м Р « з" Нь Й нн зч . ' - . | - чаї я я і ря й - Ро М ; ; - ЧУ п "й і - - «й л 1 - "Ж ож . 4 Р у - кіна ї і, РИ Ь ю і б. г ь . чат но В - - ч з М ї - чи Ді і " и . ' Р - Літературна сенсація кінця минулого століття і -- через 100 років -- нинішнього, Леопольд фон Захер-Мазох повертається в Україну своїми творами. Опеля «Леопольд фон Захер-Мазох - Колумб Сходу», перекладено з німецької! Ноталкою Іваничук. Автор вважає новий переклад повісті «Дон Жуан з Коломиї» | її публікацію поверненням мистця ! громадямина до своєї духовної ботьківщини Гоповний-бо доробок письменника складають романи и ПОВІСТІ, ДІЯ ЯКИХ розгортається в Галичині Та й народився він У Лемберзі так ТОДІ називали Львів -- 27 січня 1836 року, у мішоній родині батько за походженням - німець, президент поліції у Львові, мати дочко українського професора «Мовою Його дитинства, - зазначає пан Опель, - була русинісько бо виростила МОГО ГФЛУРВАЛЮНМХ ця Гандзя з Винника, 8 якої він щоразу літував. Перебуваючи в Золочеві та Коломиї, він полюбив рівнини ТО карпотські верховини, які и через десяти пття ЗУМІВ 3 гопографічною точністю зоброзити у новепох аМісячно Ніч», «Капітулянт» чи «Дон ; з КоОпОомиї» а одна цей, ГОДОЮ, гідний для нослідування декотрими нашими братамиспов'янами то вітчизняними малоросоми, які и АУЖОЇ мови зле навчаються, ! Своє! відчуралиєся Довідут моОСИ фон Захер-Мазох | МОГО галпантобі німецькій ТО ОМС грійськім її торії ператури ЛО фом здхер Мо юоха не згадується р побіжно»в Що ж, . за це і статті и про те, що «Л досі зберігає в Франції місце», 00 «В належне мадується Пише / 7 ре я францу чи, япоОгІО | А фронмшу м ' но згадати, що «за життя багато критиків давали письменникові високу оцінку, нозиваючи «літературним спадкоємцем Гете», «австрійським Гургенєвим» чи «Копумбом Сходу»... Він богото зробив для розвитку психологічного роману, що остаточно сформу: вався у ХХ столітті. Цілий розділ європейської пітературної історії міг бути написаний поіншому!» А скільки б утратили ми, галичани! Вчитаймо: ся в його з любов'ю написані про нас, колишніх, рядки, образи, типажі, які й понині ДеіндОо ще живуть, та чимало чого й згубилося хорошого на розпуттях велелюдних, і не завжди поправ МО У 18/0 РОЦІ Ю Штутгарті вийшло друком перша частино головного твору Л. фон Захер- Мазоха «Заповіт Каїна» - «Любов», з якої й узято новелу «Дон Жуан з Коломиї» 1872 року вона друкується французькою мовою у відомому паризькому журналі «Ревю дю Монд», і автор стає пітаратурною сенсацією Гемає, мабуть, сенсу переказувати зміст цієї цікавої прози, Слід відзначити лише, що мова автора напрочуд свіжа, соковита -- при всій поконічності опису, досить влучно Йдеться ж бо у творі про найвище в земному житті пюдини - кохання двох, із супутниками його незмінними -- печаплю, непорозуміннями, подружньою зрадою та проблемами, пов'язаними з народженням дитини |«за: ложмико кохання» -- так іронічно назипає дитя оповідач) Дія відбувається в саредо вищі голицької шляхти Коломийський Дон Жуан розпошдає авторові саою пюбовну м подруж ню "сТтОорію в придорожнім корчмі, куди обох панів у підоарі, що вони польські поостанці, замкнули українські дядьки. Автор розвинув гому кохання й тому нопрямку, що подружжя, побудоване суто но чуттєвості, веде до закріпочення і агодом до відчуження та ворожночі між партнерами, Но утримаюся від спокуси, аби не навести коротким уривок - спостереження, яке автор уклав в усто свого героя - про народ укроїнський «Що робить нош марод таким мелонхолійним й Ріамино Боно розпросторилася, наче море, й хвилюється мо вітрі, наче море. Вона мовчазмо обгортоє людиму, мов нескінченність. Чужа, як / природа Людині завжди хотілося промовляти до неї й почути відповідь. Як крик болю, виривається пісня з ії грудей, і, не зчайшовши відзвуку, вмирає, як зітхання. / людській істоті стає тоді незатишно. Х/ба воно ме нолежить рівнині? Хібо не рівнино Її створило? Хіба рівнина лиш підкорила Її собі? Чи рівнина відштовхнуло ії від себеб Мовчить рівнина, не дає відповіді...» зумовно, відкриттям для багатьох ста-по своєрідне дослідження Леопольда фон Захер-Мазоха «Жіночі образки з Галичини» в перекладі з німецької Івана Герасима. З особливою теплотою описує автор перлину Прикарпаття -- Коломию, віддаючи містові найполкіші свої сантименти, «Гой, хто захоче зобразити на невеличкій картинці Галичину, нехай поїде на ярмарок до Коломиї Том він опиниться но форумі давньої римської колонії, серед штовханини гендлярів, що пропонують, купують, сновигають туди й сюди, / побачить дивовижну країну, що пропливатиме перед ним у розмаїтих обличчях. Иому здаватиметься, що він то на базарі в богдаді, то на церковній площі якогось село у Ш/ворцвольді Як і том, ударять по руках омоглявий вірменин з довгим чубуком го білявий швоб з короткою файкою в кутику уст -- подібність повно, / він бачить, як Схід то Захід простягають один одному руки... «Тут відбувалося переселення народів. Немає тут якогось одного жіночого образу, а є галерея жіночих портретів, супроти якої галерея короля Людвіга - вибірка потвор. Глянь довкола себе в штовханині? Кому ти віддоси //орісове яблуко.» | намагається розділити непогамовний дослідник його, це яблуко, і між «малоросіянкою» та полькою, гуцулкою та єврейкою, вірменкою та черкескою... У кожній відзначає особливі зваби, притаманні пише її народові Де то все ділося нині? Димом здиміло. Не той тепер Миргород і Коломия не та. Тільки и залишилося, як і тоді, на ярмарку голодне циганство, що «шманає» за недоглянутими гаманцями... А жіноче многоголосся перетворилось у квиління схрещеної в большевицьких котлах, затурканої буденними клопотами радянської жінки, що увіброла в себе хіба що одвічний сум своїх гордих різноплеменних попередниць Цікаво, як би описав великий оповідач нинішніх базарних «коробейниць» Європи, які в часі безробіття заробляють торгом на шмат хліба для себе й дітей та каральні операції церберів із податкового гестапо супроти них - при жирінні мафії у верхніх ешелонах влади, брудну пайку та безлад на наших ярмарках, де перепродують усе з десятих рук - з усіх-усюд привезене нікчемне та каправе. Зчаста брутальною й сварливою -- не від СОЛОДКОГО Життя - стає ноша жінка. Зблякли б, нопевне, нині кольори у великого майстра слова.. «Л. Захер-Мазох і Україна» - іще одна стаття у «Всесвіті», більше бібліографічного спрямування. Автор її - Марія Вальо - зазначає «Хочеться вірити, що нинішній ренесанс інтересу до Захер-Мазоха, результатом якого стало нещодавнє створення у Львові міжнародного фонду його імені, викликаний не стільки зацікавленням еротичною тематикою його романів, скільки бажанням глибше вивчати його життя і творчість в цілому» | дійсно, крізь роки забуття й несправедливого замовчування норашті повертається в Україну гом, хто «перший з чужинців звеличив наш народ з такою любов'ю, якої навіть гяжко межи ношими авторами знайти, , | перед цілим світом виявив його незаспужону долю» |Л. Сапогівський, «Зоря», 1880, стаття «Захер-Малох і русини») аби нас Хочеться вірити, що повертається, золишоатися тут доти, допоки Існує у Красне Письмомство Володимир ГЕРМАН ю - З " й Й

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин