“Основою діяльності посадовців має бути захист національних інтересів”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ТИТУЛЬНОЇ НАЦІЇ
Слово Просвіти, №40 за 2008 рік
Учасники “круглого столу”: Микола Нестерчук, Володимир Ященко, Юрій Гандзюк, Олександер Шокало, Олександр Дробаха, Василь Фольварочний ліваю й пишу — і в романах, і в публіцистичних виступах. Вірю, що Україна може бути, і що саме ми — еліта нації, а не ті, що привласнили це звання, і від імені України, від імені народу штовхають Україну в прірву. Віру в те, що справжня еліта нації існує, зараз підірвано. Коли ви бачили на телеекрані письменника з його словом? Нас, письменників, відрізали від народу. Оскільки цей “круглий стіл” відбувається в стінах Спілки письменників, яка була ініціатором прогресивних рухів, яка помаранчеву революцію в меншому масштабі випередила на рік (коли нас хотіли викинути на вулицю), то думаю, що зараз треба звернутися до людей. Як голова Київської письменницької організації НСПУ кажу, що піднімемо письменницьку громаду. У нас буде рада Київської організації, порушимо це питання першим. Треба порадити нашим друзям в областях, щоб усі йшли в місцеві газети, на місцеве радіо, телебачення, щоб говорили, доносили до людей своє занепокоєння. Щоб зрештою змусити наших зверхників (не називаю лідерами нації), аби вони все-таки до нас прислухалися.
Микола КОРОБКО, голова КриворізьB кого міського об’єднання “Просвіти”. — Я з Південно-Східної України, де у політичних і суспільних колах дивляться на мовну проблематику, як на відірваний шмат. Мовляв, люди там занадто русифіковані, мовні питання їх не цікавлять. У 80—90-х роках були випадки, коли в транспорті чи в інших громадських місцях лунали репліки незгоди з тим, що ти розмовляєш українською: “Говорите человеческим языком”. Тепер такого немає. Люди можуть висловлюватися тією мовою, якою хочуть, і українську сприймають. З онуками буваю в дитячих садках, у школі. Дітей приводять мами, які розмовляють російською. Їхні бабусі — українською. Діти також починають послуговуватися українською. Не чув, щоб у нас говорили про утиски російської мови. Ситуація неоднозначна, але вона свідчить про те, що поступово ми набуваємо потрібних якостей. Якби хоч невелика підтримка урядових кіл, політиків, питання не нівелювалося б. Під час президентських виборів 2004 року в третьому турі у Кривому Розі понад 40 % проголосували за Ющенка, а це майже половина. Решта голосувала не з антиукраїнських мотивів, а з соціальних міркувань. Думали, прийдуть багаті люди і поліпшать добробут.
Отже, завдяки державній підтримці ми могли б значно швидше виправити мовну ситуацію на сході й півдні. Майже три роки виходить міськобласна газета “Промінь Просвіти”. Нас підтримує й Центральне Правління “Просвіти”. Загрозу ми бачили спочатку, і в нашій газеті були критичні матеріали, які стосувалися діяльності Кабінету Міністрів і Президента. Ми вважали, що не треба терпіти. Створили просвітянську організацію, де є і безпартійні, і представники різних партій. Ми знайшли спільну мову, у нас немає такого розбрату, яку Верховній Раді. Втілюємо в життя просвітянську ідею. Тож все-таки є спосіб виходити на ті позиції, які нам сприяли б. Але не маємо підтримки влади ні на міському рівні, ні на обласному, ні на загальнонаціональному.
Володимир ЯЩЕНКО, економіст, підB приємець. — Лише на перший погляд здається, що в наших партій і блоків, які сьогодні працюють у Верховній Раді, бракує ідеології. Вона є — популізм. Бажання продати, купити і сподобатися народові. І ця ідеологія стала, вона нівелює різницю між Партією реґіонів і БЮТ, бо й ті й інші саме й займаються популізмом, торгують національними інтересами, щоб виторгувати копійку й перед виборами кинути цьому народові, а згодом відібрати за рахунок різних економічних методів, не кажу вже про інфляцію. Потрібно, щоб “національно стурбовані” сили поставили питання руба: або до нас прислухаються, або ми йдемо. Потрібно об’єднати всі національні сили. З ким? Тут багато казали проти Президента. Правильно, щось він зробив не так, як слід, але бачимо, що інститут Президента сьогодні — це єдиний стрижень, на якому тримається держава. Тож ми повинні об’єднатися навколо Президента. Ми повинні примусити учасників коаліції до перемовин, інакше відчуватимемо злочин перед історією.
Олександр ДРОБАХА, письменник, голова Вишгородського районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. — Я, як і ви, дуже болісно сприймаю процеси, які відбуваються в Україні. Акценти у надзвичайно складній ситуації державотворення і націєтворення часом суперечливі. Інтелігенції слід пильніше дивитися в суть проблем і не просити в Президента аудієнції, а брати плакати, гучномовці, як ми робили раніше, щоб нас почули. Це подіє на
Президента, адже він — державотворча і націєтворча людина. За певні рішення його не схвалять одні, за інші ми. Дуже складна ситуація. Це дорога української долі, української свободи. Але ми маємо чинити мудро. Я згоден, що треба “Просвіті”, письменникам об’єднуватися і бити в дзвони. Лише це наблизить Президента до нас.
Євген БУКЕТ, член Головної Ради ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, почесB ний голова Київського обласного товаB риства “Молода Просвіта”. — На жаль, після 2004 року ми живемо не в демократичній державі, а в країні, де “правлять бал” великі гроші. Тут купують усе: звичайних громадян, громадську думку, Верховну Раду. Все проплачують. Якщо 1991-го молодь голодувала проти ідеології минулого, 2004-го йшла на майдани за ідеологію майбутнього, то зараз молода людина йде на будь-який мітинг будь-якого ідеологічного забарвлення часто за гроші. Третій сектор повністю розтоптано. Усі провідні молодіжні громадські організації корумповані. Молодь ліпше піде працювати будь-куди, але не в молодіжну громадську організацію. Раніше було відомо: влада — це погано, опозиція — добре, нібито знали, за кого “воюємо”. Зараз усе якось дивно: з одного боку державою керують ті, за кого “воювали”, з іншого — керують так, що всій державі соромно, або принаймні незрозуміло. Тепер знову, як і в епоху Кучми, Верховну Раду називають “верховною зрадою”. Усі основоположні закони, які приймає вищий законодавчий орган, підлаштовують під конкретних посадовців. Навіть Конституцію змінюють, щоб комусь “насолити”. Здається, що депутати живуть одним днем, не мислять глобально. Але попри те, хто стане Президентом, очолить уряд або які партії пройдуть у Верховну Раду, правове поле їхньої діяльності мусить бути зрозумілим для громадян України. У всіх країнах основа діяльності будьяких посадовців — державна мова, державницька позиція, захист національних інтересів. Свідомість потрібно формувати змалку. Згоден із підтримкою Президента національної скаутської організації України “Пласт”. На мою думку, її варто поставити на державне фінансування і створити осередок у кожній школі, як піонерські організації в радянські часи. Радянська система готувала кадри з дитинства в кожному селі. І цей процес варто наслідувати у сучасній Україні, щоб виховувати національно свідому молодь. А в нас навпаки — все кинуто напризволяще. Кожен вчить, чого хоче.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
