Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Не мрійте все своє життя, а поживіть у своїх мріях”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ТОТАЛІТАРНИЙ ПОПС

Слово Просвіти, №40 за 2008 рік

— Коли саме і де відбулася презента# ція нового альбому, скільки пісень увій# шло до нього? — Назвали його “ТиХИЙ”. До альбому увійшло 13 пісень та чотири бонусних відео. Презентація відбулася 25 вересня в київському клубі “Докер Паб”. — Українська народна пісня “Ой піду яна гору крутую” стала хітом. Здається, спо# чатку Ви не планували включати її до ново# го альбому, чому змінили думку? — Придбайте альбом і зрозумієте. Ми цю пісню давно співаємо, але якось товариш спитав, чому не виконуєм її на концертах. Ми вирішили поекспериментувати. Людям подобається. У пісні немає нічого такого, лише гра слів. Перед цією піснею я завжди роблю підводку, наприклад: люди, зараз може комусь щось здатись, але не поспішайте викликати міліцію. — Чи плануєте вже з новим альбомом гайнути за кордон — в Європу, Росію чи Сполучені Штати? Може, спробуєте свої сили на “Євробаченні”? — Ще не вирішили, поживемо — побачимо. — Певно, вже маєте плани й на май# бутнє. Є концепція третього альбому, піс# ні? Можливо, плануєте змінювати стиль? — Спочатку презентуємо другий альбом, побачимо, як його сприймають слухачі. Потім вирішимо, що робити далі, час покаже. — Що Ви побажали б українській гро# маді? Де, на Вашу думку, заховано ключі від добробуту українців? — Не мрійте все своє життя, а хоч раз поживіть у своїх мріях, але зробіть для цього що-небудь. А ключі — в руках кожного з нас. Розмовляв Євген БУКЕТ Олександр ЄВТУШЕНКО Ви помітили, як наполегливо різні розважальні програми провідних каналів “проштовхують” різнокаліберні поп-штампи? Гламурний аудіосироп цілодобово і самовіддано транслюють так звані “поющіє труси”, а це зайвий раз нагадує мислячій людині про нашу безнадійну упослідженість стосовно сучасних європейських трендів. Нині попса як така — не просто яскрава цукерка із сумнівним вмістом, попса — це тоталітарна зброя у руках купки шоу-бізнесменів та медіа-магнатів, які разом творять правила гри на шоу-ринку, моду на поп-ерзац і, звісно, разом “варять бабки”. Наші горе-продюсери впевнені, що у цій країні продається лише “кітч”. Вони переконані, що “піпл усе схаває” і на тій цинічній тезі будують свій бізнес. Щоправда, “втюхування” цукерочки бідолашному “піплу” вимагає певних зусиль, зв’язків і коштів. Але гра того варта. Бізнесмени від попси шоу-бізнес звикли робити “під себе”, вправно використовуючи не світовий досвід, а найслабші місця вітчизняної ментальності й законодавства. Рецепти створення попсового шлягера місцевого розливу надзвичайно прості. Поперше, інтелектуальний зміст тексту пісні повинен бути мінімальним і не перевищувати “рівня плінтуса”, адже інтелект вбиває шлягер. По-друге, музичний супровід має бути тотожним тексту, тобто містити не менше 120 ударів на хвилину, такий собі танцювально-дискотечний там-там. По-третє, виконавиці слід випромінювати безмежну сексуальність, на сцені максимально роздягтися. По-четверте, відеокліп треба зробити “по-дорогому”, обов’язкові атрибути заможного життя — лімузини, яхти, котеджі. Також має відбутися “жирна” ротація на всіх престижних каналах. По-п’яте, жива презентація “зірки” повинна відбуватися у розкішній “гламурній” обстановці дорогого нічного клубу з якомога більшою кількістю телекамер із провідних каналів. Ось і все. Про такі найважливіші в усьому світі складові успіху, як природний талант і харизма артиста, наші шоу-бізнесмени, напевно, й не чули. Головне, щоб хвилі потужних ротацій кліпів піднімали рейтинг виконавця на якнайвищий щабель, адже лише в такий спосіб зростатимуть гонорари “зірки”. Також сприяє цьому процесу прокат її в різних нічних закладах (як правило, під плюсову “фанеру”), це часом приносить непогані дивіденди. Ви помітили, що відкритих концертів “на касу” у нас майже нема? Причина проста — ніхто не хоче ризикувати. Штучно зліплена “зірочка” може просто не зібрати залу. Її господареві значно вигідніше продавати концерти корпоративним замовникам — тим, хто платить гарантований гонорар. Як правило, корпоративні свята (дні народження фірми, керівників компанії або їхніх родичів) відбуваються під акомпанемент псевдо-шлягерів від псевдо-“зірок”. Щоб тих замовлень було більше, а гонорари вищими, йде тотальна окупація медіа-простору. І жодного значення не має те, чи подобається це глядачеві. Адже, як відомо, гроші не пахнуть. Тоталітарний попс у нашій країні (в Росії — більшою мірою), як дзеркальне відображення, нагадує пам’ятний ще багатьом тоталітаризм ідеологічний. Там і там головний інструмент “обробки мізків” — технології зомбування масової свідомості через ЗМІ, передусім електронні. Ось вам і зворотний бік свободи слова в умовах безконтрольної й безмежної комерціалізації засобів масової інформації. Часто наші мізки промивають такими “шедеврами”, що мимохіть починаєш ностальгувати за радянськими художніми радами, які тоді всі лаяли. Коли в країні виникає епідемія якоїсь хвороби, медики на державному рівні проводять оперативні заходи, покликані припинити її поширення, зокрема запроваджують карантин. У нашій країні епідемія попсу набула — і це очевидно — загрозливих масштабів. Вона не шкодить вашій печінці або шлунку, але псує чи розбещує душу. Якщо врахувати, що цільова аудиторія попси — це юне покоління, яке ще не виробило імунітету проти гидотного несмаку, небезпека зараження лише зростає. Що може врятувати суспільство? Насамперед ефірний карантин у вигляді наповнення телеі радіоефіру здоровою, живою, талановитою музикою, якої, повірте, у нас вистачає. Не зайвим, здається, було б згадати і про художні ради, але без одіозних ідеологічних шор.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин