“Не мрійте все своє життя, а поживіть у своїх мріях”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ВІКТОР БРОНЮК:
Слово Просвіти, №40 за 2008 рік
З 25 вересня у музичних крамни# цях з’явився другий альбом вінниць# кого гурту “ТІК” “ТиХИЙ”. У багатьох цей гурт у складі Віктора Бронюка (вокал, лірика, акордеон), Євгена Зи# кова (клавішні), Олександра Філінко# ва (барабани), Олексія Ліманця (бас# гітара), Яна Нікітчука (труба), Сергія Шамрая (тромбон), Олександра Пін# чука (гітара) з кінця 2006 року викли# кає жвавий інтерес. Україна неодно# значно відреагувала на появу дебют# ної пісні гурту “Олені”, думки, як зав# жди, розійшлись. Хтось приписував пісні політичний підтекст, когось шо# кувала простота й наївність, але про пісню всі говорили, і в цьому була ма# ленька перемога гурту “ТІК”. Цю піс# ню, як і багато нових, можна почути всюди: вона лунає з автомобілів, в офісах і просто на вулицях під гітару. А знамениті “Бєлиє рози” у виконанні гурту “ТІК”, стали запальною він# ницькою полькою.
— Поза сумнівом, гурт “ТІК” — найяс# кравіше відкриття у постпомаранчевій ук# раїнській музиці. Країна заговорила про вас після презентації пісні “Олені”, яка відбулася наприкінці 2006 року. Яким був ваш шлях до такої гучної прем’єри? — Не скажу, що він був тернистим. Ми бачили мету, зібралася команда однодумців, і ніхто не слухав нічиїх порад — ми вперто працювали. У групи “ТІК” не було ні модного продюсера, ні протекції влади — лише наполеглива праця, віра у справу. Усе це робило шлях до поставленої мети значно коротшим. — “ТІК” презентував свій дебютний альбом “ЛІТЕРАDYРА”, до якого увійшло 11 пісень та два бонусні відео. Чи споді# валися ви на такий успіх? Багато пісень молодь знає напам’ять, деінде навіть ви# гадують продовження текстів. — Ми завжди прагнемо робити цікавий і високоякісний продукт. Наші пісні дають слухачеві сукупність образів, тож кожен може намалювати в уяві картинку. І доки людина творить, доти їй цікаво. Та мимоволі хочеться продовжити історію чи сюжет, і це в поєд-
Ірина КОВАЛЬBФУЧИЛО Фото автора
На фестивалі “Країна мрій” завжди чимало народних майстрів, які приїхали себе показати й на інших подивитися. Мою увагу привернули вироби майстра з Косівщини Романа Миколайовича Мицкана. І це не дивно, адже пропонує він намисто. Біля його столика і стенду постійно пурхає зграйка дівчат, та й дорослі жінки тут затримуються. Намисто дуже схоже на коралове, а зроблене з глини. Є кольорові й білі разки. Особливо пасує така прикраса до вишиванки, а буденну одежу робить святковою. Розпитую майстра про його роботу, про мистецтво. Виявляється, що намисто для Романа Миколайовича — це засіб виживання. Він живописець і скульптор, але на намисто нині більший попит. “Це робота дуже важка, — пояснює майстер, — може,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
