Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Корінне питання життя — це питання захисту рідної мови”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

ЗАХИСТИТИ МОВУ

Слово Просвіти, №40 за 2008 рік

Ці тривоги покликали мене й усіх нас сюди для того, щоб подумати, що нам робити. Моя лінія поведінки як народного депутата не збігається з багатьма поглядами моїх однофракційців, які занепокоєні одним: примножити власні статки. Якби запрацював високий принцип кадрової політики, то в одному, другому й третьому урядах працювали б чесні, порядні люди, які воюють за українську справу, за українські інтереси, а не за власні, групові, фінансові, тоді й моя тривога не була б такою серйозною. Якщо хтось вирахував, що нас там тридцять чи тридцять шість “національно обеспокоєних” депутатів (такий термін придумали), то хочу сказати: нас не тридцять шість нардепів, нас багато мільйонів українців, які не дозволять знову обернути нас на малоросів. Є Україна, а в ній є ми — українці, які віками чекали на своє рідне слово і боронили свою Вітчизну. Олександр Пономарів і Павло Мовчан Олександр ПОНОМАРІВ, заступник голови ВУТ “Просвіта” ім. Тараса ШевB ченка, доктор філологічних наук, профеB сор Київського національного універсиB тету ім. Тараса Шевченка. — Почну з того, чим закінчив Павло Мовчан, з УРСР. Тоді не було закону про мови, але всі державні службовці володіли українською мовою. Тепер навіть у тому уряді, якому ми симпатизували, але дедалі менше симпатизуємо, є міністри, які не володіють українською. Такого неподобства не було навіть у радянській Україні. Створюється враження, що немає ні Президента, ні Прем’єра, ні проукраїнських фракцій, бо була коаліція із 228 депутатів, яка могла ухвалювати багато позитивного і прийнятного для України. Її зруйнували. Тепер в Україні відбувається таке, чого ніде не відбувається. Наприклад у Донецьку. У телефонній розмові заступник голови Донецького облоб’єднання “Просвіти” Марія Олійник сказала, що там майже задушили українську мову. Міськрада ухвалила постанову про те, щоб була лише російська, у школах дедалі більше психологічно “катують” учителів української мови. Ще гірше в Криму: зривають меморіальні дошки, присвячені українським діячам, і ніхто цього не помічає. Якщо міліція іноді когось і затримує, одразу їде уповноважена з прав людини Ніна Карпачова, яка бачить тільки один бік справи. Згадайте нещодавній бешкет в Одесі під будинком товариства “Просвіта”. І всі ці антиукраїнські сили діють так тому, що їм дозволяє Українська держава. У нас є Конституція, ухвала Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року, але її ніхто не виконує. Отже, гарант Конституції не виконує своїх обов’язків, бо не стежить за дотриманням Основного Закону. У Верховній Раді депутати голосують хтозна за що й кажуть, що вони не зрозуміли до кінця цього закону. Добре, що це лише перше читання, хоч Павло Мовчан застерігав про небезпеки, які воно ховає в собі. “Просвіта” не може замінити Президента, Прем’єра й уряду. Про українську мову повинна дбати держава. І тому треба об’єднанням “Просвіти” на місцях активізувати людей на рішучі дії. У нас є нібито проукраїнський міністр внутрішніх справ. Чому, коли діються неподобства на місцях, які заслуговують на покарання держави, їх ніхто не зупиняє? Тож доки ми будемо мовчки плакати та скаржитися на москалів? Ні москалі, ні інші нічого нам не зробили б, якби ми самі дбали про себе. А ми не дбаємо. Отже, наші депутати Верховної Ради повинні рішучіше заявляти про себе, діяти. Гадаю, єдина можливість зараз — відновити демократичну коаліцію. Хай там буде 228 голосів, і хай вони не створюють єдиних центрів чи інших фракцій, які закінчуються на єц, як сказала Юлія Тимошенко. А нехай депутати відновлять коаліцію і приймають закони. Дострокові вибори нічого не змінять, лише на два голоси в коаліції може бути менше. Василь ФОЛЬВАРОЧНИЙ, заступник голови ВУТ “Просвіта” ім. Тараса ШевB ченка, письменник, заслужений діяч мистецтв України. — Хочу відштовхнутися від подій, які відбулися два роки тому. Пам’ятаєте, саме в цьому приміщенні було створено координаційний штаб “Захистимо Україну”. 16 червня в Українському домі відбувся Форум демократичних національнопатріотичних сил Всеукраїнської народної ради: громадських організацій, партій національно-державницького спрямування, які заявили про створення того штабу. І тоді ми перейнялися найбільшою тривогою за долю України, відчували, що втрачаємо незалежність. Тоді об’єдналися, і була надія, що відстоїмо державу. Той ентузіазм, перейнятість тривогою вплинули на перебіг подій чергових і дострокових виборів, що на них перемогли національно-патріотичні сили, які створили коаліцію. Сподівалися, що вже після цього не буде жодних відкатів, що нарешті ми навчені попередніми уроками, обіцянками, компромісами, що далі відступати нікуди. І що бачимо? Сьогодні тривога в нас ще більша, ніж тоді, 16 червня 2006 року. Ми стоїмо перед прірвою. Бачимо, що коли антиукраїнським силам не вдається через двері увійти із законом про другу державну мову, то вони намагаються затягти через вікно — через закон про державну службу. Це перевірка наших сил. Вони екзаменують нас напередодні президентських виборів, напередодні саміту демократичних сил у Європі, де наш проєвропейський вектор підтримає світ. Це взаємопов’язано. Ми побачили, що партії зараз роз’єднані, розірвані. Але не можемо байдуже спостерігати, ми повинні бити на сполох, дзвонити в усі дзвони, і в центрі, й на місцях знову піднятися. “Просвіті” слід ініціювати акцію “Захистимо Україну”. Бачимо, як кожна партія наввипередки підминає все під себе, кожен думає про власні проекти, а не про Україну. Так у цих змаганнях ми можемо справді втратити державу. Ми повинні все зробити, щоб об’єднати громадськість. Заява, яку надруковано в газеті “Слово Просвіти” після засідання Центрального Правління “Просвіти”, дійде за призначенням. Ми повинні на місцях піднімати народ так, як піднімали його дев’яностого року. Ці стіни, заряджені державотворчою енергетикою, допоможуть відстояти Україну. Олександер ШОКАЛО, член Головної ради ВУТ “Просвіта” імені Тараса ШевB ченка, письменник. — Зараз перед нами дуже серйозне питання, і якщо ми його просто пробалакаємо, то будуть погані наслідки. Почну з сакральної основи. Людина спілкується з Творцем рідною мовою через серце, бо рідна мова живе в серці. А розумом вона спілкується зі світом. Зараз іде посягання саме на нашу сакральну сутність — духовну сутність нашого національного й індивідуального життя. Думаю, що проблеми української мови в Україні немає, кожен спілкується з Творцем рідною мовою, всі в сім’ях спілкуються рідною мовою, на вулицях — якою хочуть. Є проблема моральної зрілості наших людей і відповідно духовного й інтелектуального рівня їхнього розвитку. І тут якраз забивають у наше суспільне єство клин — не дають зібратися всім нашим духовним силам у нашому національному серці, щоб уся нація згідно зі своєю духовно-генетичною суттю, згідно зі своєю традицією, згідно з природою рідної землі спілкувалася з Творцем і між собою рідною мовою, творила нею в усіх сферах суспільного життя. Ініціювання положення про обов’язкове володіння держслужбовцями російською мовою — це провокативна злочинна дія, яка вносить розкол у суспільство. Це породжує суспільний розбрат на етнічному й соціальному рівнях. Через державну службу діятиме логократичний спосіб управління суспільством: під виглядом “общепонятного” засобу спілкування підмінюється сакральна функція мови й змінюється життєва програма людини й народу. Замінюючи професійним сакральне, утилітарним — духовне, понижується рівень мислення. Найдужче пригнічує духовно-інтелектуальний розвиток людини імперська логократична політика, яка деформує понятійну систему й внутрішній лад мови й формує рабську свідомість. Усе це роблять ворожі Україні політичні партії. І з цього треба виходити, подаючи судовий позов на ініціаторів запровадження імперської мови в суверенній Українській державі, саме з конституційно-правових засад незалежної держави слід зупиняти в зародку антисоціальні політичні ініціативи ворожих Україні партійних груп. Громадські організації не тільки не повинні мовчати, а й повинні діяти. Бо корінне питання життя — це питання захисту рідної мови. Усе минає, покоління відходять, але їхній духовний досвід, інтелектуальні напрацювання залишаються в рідній мові. Це те, без чого ми не зможемо далі жити, як гідні люди, як народ. Ось приклад з історії. Був потужний народ — етруски, який навчив цілу Європу всього: сільського господарства, культури, а де він подівся? Він розчинився в прийшлих латинянах і генетично залишився частково в північних італійцях, але змінилася життєва програма. Бо втратив рідну мову. Ця небезпека зараз чигає на українців. Немає проблеми мови, є проблема подолання антиукраїнських сил, які серйозним чином працюють в Україні проти всього українського, передусім проти української мови, змінюючи життєву програму нації. Віктор БАРАНОВ, голова Київської організації НСПУ. — 1999 року, напередодні других президентських виборів, видали книжку Кучми. Там усе написано дуже правильно, і один пункт привернув мою увагу. Не думаю, що це він писав сам, але дуже правильні слова: “Віддамо інформаційний простір — втратимо державу”. Весь цинізм полягає в тому, що для відвернення небезпеки в Україні не було зроблено нічого. І те, що відбулося з інформаційним простором у незалежній Україні, відбувається з нашою мовою. Мова — це останній бастіон, остання цитадель. Якщо втратимо мову, до чого йдеться, тоді втратимо Україну. Та нас ніхто не хоче слухати. У попередньому числі “Літературної України” на першій сторінці оприлюднено відкритий лист Президентові від Дмитра Павличка, де він пише, що два десятки представників української еліти звернулися до Вас із проханням знайти порозуміння між двома крилами так званої політичної коаліції. І Президент мав би прийняти цих людей і вислухати їх, але не відгукнувся ні на відкритий лист, ні на особисте прохання Дмитра Васильовича та інших народних депутатів, Героїв України. І ось виникла ситуація, яка назрівала поволі. Коли чую, як кажуть “еліта нації” (ви знаєте, кого так називають), то в мене все в душі перевертається. Справжньої еліти нації сьогодні ніхто не хоче слухати, не хоче бачити. Як зробити, щоб ми повернули суспільству віру через нашу віру, через наше домагання того, що Україна повинна бути українською? Готових рецептів немає, я не політик, але багато про це думаю, вбо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин