Арт-калейдоскоп · “Що більше часу ми витрачаємо на наївні очікування чогось від когось, то більше обкрадаємо себе”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
НАША ДЕРЖАВА — НАЙКРАЩА!
Слово Просвіти, №40 за 2009 рік
Петро АНТОНЕНКО
Не один рік просвітяни добивалися від міської влади можливості відкрити власну книгарню. Нарешті кілька років тому “Добра книга” відчинила двері. До того ж, магазин став не лише центром книги. Ось уже 11 років при обласному Товаристві діє мистецька галерея “Круті сходи”, яка займає другий поверх будинку “Просвіти”. Саме в “Добрій книзі” галерея відкрила власний куточок, де продавали чудові витвори майстрів народного мистецтва. А ще — касети і компакт-диски українських фільмів, музики — у величезному асортименті, знову ж, на відміну від вуличних яток і кіосків. Ось так і проіснував цей магазин кілька років. Проблема в тому, що площа його — лише 30 квадратних метрів. Решту винаймала одна з установ. Торік та установа виїхала, звільнивши приміщення. І перший штурм, який довелося витримати просвітянам, — це можливість залишитися в приміщенні. Річ у тім, що на такий ласий шматочок — 100 квадратних метрів на першому поверсі в самісінькому центрі міста — одразу знайшлося багато охочих: від філій банків, які з’являються, як гриби після дощу, до пивбарів, гральних залів і подібного. Книгарню могли викинути на
Олена ШУЛЬГА
Приводом для нашої зустрічі стала очікувана презентація Оксаниної книжки, але обговорювали ми багато речей. Крім самого словника, до книжки увійшли розділи “Вітчизняна хохмографія”, “Усна народна творчість”, “Інтерпретація репертуару”, “Загадки”, “Паролі, лозунги, девізи та приказки”. Подано й кілька статей, серед них “Як козаки 7-40 грали”, де авторка робить екскурс у минуле кобзарського мистецтва, відстежуючи вир подій, що вплинув на сучасну музичну соціологію. У Словнику Оксана з притаманною їй дотепністю подає походження й тлумачення 4 000 сленгових слів, робить висновки щодо ментальних і психологічних властивостей носіїв сленгу. Наклад Словника невеликий — 500 примірників, але зазначено, що він первинний, тобто слід чекати допрацьованих перевидань. Оксана вважає, що видати книжку в період кризи значно легше, ніж будь-коли. Всупереч поширеній думці, письменниця стверджує, що саме 2009-й став найсприятливішим роком для видавництва й реалізації книжок. Причин кілька: ринок звільнився від потенційних конкурентів, тож книгарні спорожніли й охоче працюють із замовниками; влітку друкарні були не надто завалені політичними передвиборними замовленнями; не зростала ціна матеріалів, навіть пірати не ризикували гратися у свої ігри тощо. За Оксаниними підрахунками, видати книжку власним коштом значно легше, ніж спонсорським, і саме цього року збільшилася кількість авторів-самостійників порівняно з кількістю видавництв. Тематика книжки пов’язана з Оксаниним фахом: перша її освіта — культурологія та музикування. Авторка знає академічну історію вітчизняної культури й кобзарства, зокрема спілкувалася з кобзарями — носіями справжніх історичних фактів. Навіть пощастило зустрітися з Ганною Хоткевич, донькою кобзаря й письменника Гната Хоткевича, що живе у Франції. Робота над книжкою тривала 14 років, адже довідкову літературу не пишуть, як белетристику, а складають й упорядковують. “Криза — наша муза у книготворенні!” — запевняє Оксана Цеацура. Упродовж двох років працюючи в Іспанії, в одному з національних університетів, Оксана зібрала колекцію іспанських сталих мовних конструкцій — прислів’їв, приказок, скоромовок тощо. Назбиралося матеріалу на цілий словник. Та головне, що її оточували науковці — вихідці з різних реґіонів іспанськомовного світу, а це величезний простір: Куба, Колумбія, Мексика тощо. Це дало змогу отримати коментарі щодо історичних, побутових, психологічних аспектів іспанця як творця фольклору. Такі довідки роблять книжку безцінною, бо просто перекладом сталу мовну конструкцію супроводжувати замало, вона потребує коментарів. Книжка, над якою працює Оксана Цеацура, висвітлить менталітет, почуття гумору іспанськомовних. Авторка стверджує, що сороміцьких виразів в іспанців набагато більше, ніж в українців. “Якби видавала цю книжку спонсорським коштом значним накладом, — каже Оксана, — то зробила б просто іспансько-український словник сталих виразів. Оскільки видаватиму власним (тобто маю комерційний ризик і мушу доводити продукт до бездоганності), то хочу подати якнайбільше інформації, зробити словник зручним для читача. Тому довелося змінити структуру, стиль, верстку, щоб догодити і домогосподаркам, і студентам-філологам, і лінгвістам. Матеріал розбито на теми, сортовано за алфавітом. Обсяг книжки чималий — 570 сторінок, називатиметься вона “Хохми Іспанії”, бо назвати просто фразеологічним словником не досить: мудрість і лексика тут на рівних”. Оксана Цеацура безапеляційно відкидає доцільність жарту про Україну й Гондурас і щодня доводить, що Україна — найкраща держава в світі. Ми тут народилися, і всі любимо її як батьківщину. Але кожен з нас має певні питання і претензії до держави чи уряду. Оксана ж цілковито заперечує цю тезу і в теорії, йна практиці. “Усі мої досягнення ґрунтуються на твердженні, що якщо хочеш щось зробити добре, зроби це самостійно, — упевнена пані Оксана. — Що більше часу ми витрачаємо на наївні очікування чогось від когось (поліпшення життя, ухвалення нових законів тощо), то більше обкрадаємо себе. Україна виявилася унікальною державою саме для людей мого покоління. Ми народилися на перетині сторіч і державних систем (перехід від соціалізму до “брутального капіталізму” — так називаю сучасний державний устрій). Безкінечні реформи у масштабах цунамі надають можливість молодій особистості розвиватися набагато динамічніше і яскравіше, ніж у будь-якій стабільній (заскорузлій) державі. Завдяки динаміці змін людина має змогу змінюватися й сама, формувати себе відповідно до ситуації, найменше страждаючи від комплексу “малєнького чєловєка”. Згодом входиш у бурхливий темп і вже не можеш зупинитися. Мусиш постійно пристосовуватися, вигадувати щось нове, вдосконалюватися й доводити до досконалості власні творіння й партнерські стосунки. Так у підсумку маємо цікаві мистецькі, літературні твори, вірту-
Фото Валерыя Сенчука
Міський голова Чернігова Олександр Соколов у книгарні елементи, які складають основу української культури. Ми не повинні зводити культуру лише до фольклорно-етнографічних ознак. Україна — європейська держава, і цей культурно-мистецький центр буде зразком європейськості в Чернігові”. Щодо торгівлі, все збережено й значно розширено. У продажу — сотні найменувань українських книжок видавництв, із якими обласна “Просвіта” має угоди. Тішить розмаїттям виробів народних майстрів відділ галереї “Круті сходи”. На полицях — понад півтисячі найменувань касет і дисків із фільмами й музикою — церковною, класичною, народною, естрадною. На стінах — картини відомих чернігівських художників, які теж можна купити. “Інтермеццо” — це пауза. Зупиніться, зайдіть, забудьте про суєтне, і нехай вас огорне вічне, високе, духовне.
зати: мені тут ніхто нічого не винен, маю те, що маю, а якщо хочу більше, зроблю це власними руками і думатиму власною головою. Мені ніхто не заборонить вірити в себе, плекати власну гідність, ніхто не заважає вдосконалювати себе, мою творчість і шанувати моє оточення. Для цього треба просто працювати. А ще — обов’язково обожнювати все, заради чого ми прийшли у цей світ. Навіть у страхітливому державному хаосі можна відшукати безліч інструментів, шляхів, способів для отримання належного від життя. Як на мене, за кордоном добре відпочивати, куштувати заморську їжу, здобувати нові враження і “перезавантажувати” свідомість, аби не застоялася, але працювати волію в тій країні, де народилася, серед того народу, який бачу наскрізь. Я прагматик, і вважаю, що все буде гаразд за умови, якщо не лінуватимусь. Оптимісти в наш скажений час кудись зникають, так і не посадивши бандитів у тюрми. Їх труять власні оптимістичні (бо безпідставні) сподівання на те, що газ здешевшає і на нас нападе шаровий цукор. Двигун суспільства — це прагматики, до яких дуже важко присмоктатися соціальним паразитам, яких важко обдурити навіть всесвітнім самозванцям. Упевнена, що добре там, де ми; тобто можна і треба зробити так, щоб добре було там, де ми. Не критикувати, не скаржитися, не бідкатися, а просто творити — для себе, для дітей, для суспільства. Можна займатися будь-чим, і рано чи пізно це стане комусь потрібне”. Усе, що твориться в любові, колись та й дає плоди. Оксана Цеацура в цьому переконалася не раз. Якось у буремні 90-ті, коли шоубізнес набирав комерційних обертів і народні інструменти вже можна було вкладати до футлярів, вона вирушила до студії й про всяк випадок записала власні й аранжовані твори, які виконала на бандурі, створивши CD-альбом. Бандуру поклала у чохол, а диск припадав пилом. Років із 10 потому автор книжки “Український менталітет” Олександр Стражний звернувся до Оксани по ілюстрації, а на додачу отримав диск на згадку. Коли ж йому на “Укртелефільмі” запропонували екранізацію його твору, став у пригоді саме Оксанин альбом — її музика “лягла на матеріал”. Отже, лупайте цю скалу, але.... свідомо й гідно!
озні вироби, надаємо науці новий статус, маємо чим похвалитися перед іноземцями. Ми формуємо нове обличчя столиці, нове обличчя України. Це не моя власна теорія, це типова ситуація для представників мого покоління. Багато моїх однолітків влилися в цей бурхливий потік. Серед моїх знайомих немає тих, хто загубився, — піднялися всі. Ті, хто поїхав за кордон (у Росію, Америку, Ізраїль), повертаються. Тішить те, що це вже тенденція. Людям, які зневірилися, варто звернути увагу на ці процеси і ска-
Наші читачі знають Оксану Цеацуру як чудового фотографа, роботи якої часто прикрашають шпальти тижневика. Проте ця тендітна жінка володіє ще багатьма талантами, які важко означити кількома словами. 7 жовтня в книгарні “Є” Оксана презентує свою книжку “ЛАБА — Сленг музикантів та творчих осіб. Тлумачний словник”, перший із серії чотирьох видань словників. Діапазон фахових практик авторки просто вражає: вона широко відома в мистецькому світі як фотохудожник, що працює в галузі політичного, світського та фантазійного портрета і графічного дизайну; авторка й розробник колекції нагрудних знаків та сувенірних значків; натхнений видавець і технолог сувенірної продукції. Коли з’ясувалося, що крім диригентської освіти, Оксана Цеацура володіє ще й іноземними мовами, присвятивши 10 років перекладам телеі мультфільмів, мимохіть здивувалася, коли ж вона все встигає.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
