Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ять · “Традиція масового вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру започаткована 29 вересня 1966 року”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

СВІТЛА МОЛИТВА

Слово Просвіти, №40 за 2011 рік

Ольга КОБЕЦЬ, заступник голови УВКР, голова секретаріату 29 вересня 2011 р. в Бабиному Яру в Києві відбулася маніфестація українських національно-демократичних сил на підтримку давньої ініціативи української інтелігенції — вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру скорботним покладанням квітів саме цього дня та панахидою на місці загибелі понад сотні тисяч людей. Під рясним дощем панахиду до 70-х роковин початку масових розстрілів відслужив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні з ієрархами Української Греко-Католицької Церкви та в супроводі багатьох архієреїв і священиків Української Православної Церкви Київського патріархату. Попри негоду, до пам’ятника загиблим мирним мешканцям і військовополоненим прийшли близько тисячі осіб. Серед присутніх — українські громадські та політичні діячі, науковці, зокрема відомі історики, ветерани Збройних сил, учасники правозахисного руху, активісти громадських організацій і політичних партій, а також представники єврейської громади. Ведучий акції — член Президії УВКР М. Яковина, були присутні заступник голови УВКР О. Кобець, члени Президії УВКР Є. Гірник, І. Заєць, С. Кот, Т. Рондзістий, О. Ушинський. Учасники панахиди наочно впевнилися у щирості декларацій чинної влади щодо поваги до жертв різних спільнот, представники яких поховані тут у братській могилі. 29 вересня вже давно стало датою офіційного вшанування жертв Бабиного Яру, але сьогодні біля пам’ятника загиблим мирним мешканцям і військовополоненим — будівельне сміття, і залиті водою ями і жодного вінка від керівників держави й міста, мовби не було 29—30 вересня 1941 року! По завершенні панахиди Патріарх очолив ходу до хреста, вшанував пам’ятні знаки ромам і жертвам нацизму. Скорботний захід увінчала молитва біля пам’ятного хреста розстріляним членам ОУН і поетесі Олені Телізі, де присутні ухвалили спорудження на цьому місці церкви. Близькі загиблих, громадськість, активісти політичних партій поклали квіти та вінки до пам’ятних хрестів Олені Телізі та розстріляним членам ОУН, православним священикам, до пам’ятного знака жертвам Голокосту євреїв “Мінора”, до каменя пам’яті ромів, до монументів розстріляним дітям, жертвам Сирецького концтабору та інших пам’ятних місць Бабиного Яру. Панахида супроводжувалася плачем природи — дощем, але по завершенні молитви вітер розігнав хмари, і сонце залило світлом урочище страшної трагедії. якесь із них як важливіше. Але саме це нам весь час і намагаються нав’язати. Україна в ХХ столітті пройшла через жахливі лещата. З одного боку нацизм, що знищував людей фізично, з іншого — сталінізм, який стирав пам’ять про них. За всю історію людства не було страшніших монстрів. І вони зустрілися в смертельному герці на багатостраждальній українській землі… Перемога в Другій світовій війні для українців, євреїв, ромів та інших “радянських” людей була до певної міри пірровою. І те, що лише 1988 року в Радянському Союзі почали вголос говорити про Бабин Яр, про інші, не менш трагічні події ХХ століття, — красномовне тому свідчення. Не можу не погодитися з головним рабином України. Справді, поки при владі в Україні буде колишня партноменклатура, комсомольці, гебісти — “держава” не зрозуміє ані голокосту, ані голодоморів, ані репресій, ані взагалі абсурдності тоталітаризму у всіх його проявах. Слід віддати належне євреям — вони вміють захищати свою національну пам’ять. У будь-який спосіб. Варто у них повчитися, хоча б на прикладі вшанування пам’яті жертв масових розстрілів у Бабиному Яру. Адже кожен із нас окремо і всі ми разом відповідальні за пам’ять про минуле нашого українського народу. Тільки пам’ятаючи про трагічні й величні сторінки нашої національної історії, ми станемо високогуманною нацією, а наша держава буде толерантною до інших національностей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин