Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Чи не відчуваємо власної провини за теперішній стан культури й соціальних стандартів?” · с. 5сторінка оригіналу ↗

ЗОМБУВАННЯ ТУРИСТІВ

Слово Просвіти, №40 за 2011 рік

Володимир КРАСОВСЬКИЙ, м. Стаханов Луганської обл. Нас, українців, наш північний “стратегічний партнер” принижує на кожному кроці. Але чи даємо хоч якусь відсіч? Майже ніколи і ніде. І стає дуже сумно, коли шовіністам у цьому підіграють самі українці. А ось і живий приклад. Наша ту! ристична група зі Страсбурга на туристичному автобусі долає кіло! метри до Парижа. Привітна і зав! жди усміхнена екскурсовод Окса! на, вихованка Київського націо! нального університету, дорогою розповідає нам про Францію, Па! риж і про… російсько!французькі відносини, починаючи з середньо! віччя. Я слухаю з подвійною ува! гою, чекаючи, поки вона, нарешті, дійде і до українсько!французьких відносин. Але марно. Ділюся своїм спостереженням з сусідом!галича! нином. “Я теж чекав, що скаже щось про Україну, але, певно, вона сама про це нічого не знає”. Натомість Оксана розповідала нам, який цар і коли відвідував Францію, як розвивалася торгівля між країнами, про перебування ро! сійських солдат у Парижі під час наполеонівської війни, і про те, як пункти швидкого приготування їжі стали називатися “Бістро”. І про багато ще дечого, українцям не! потрібного. А пропливаючи турис! тичним катером по Сені під мостом царя Олександра III, усміхнена екс! курсовод змусила нас кричати “ура” і плескати в долоні. Оторопілі китайці, що пливли разом із нами, не могли збагнути, що з нами. Другого дня, після відвідин Ей! фелевої вежі, переповнені побаче! ним і почутим, ми слухали вже про культурні зв’язки Росії і Франції. І тут — о, диво! — наша Оксана зга! дала про видатну художницю Баш! кирцеву (родом з Полтавщини), твори якої є у Луврі. Оце було єди! не, що мало стосунок до України. Вибравши слушну хвилину, ці! кавлюсь у Оксани: “А чому ви й словом не згадали про зв’язки ук! раїнців із Францією упродовж се! редньовічних часів? Узяти хоча б Пилипа Орлика, автора першої у Європі демократичної конституції України. Ви про нього чули?” Вияв! ляється, чула. “А про Оноре де Бальзака?” Також чула. Цікавлюсь далі: “А на якому факультеті Ви навчалися?” Виявляється — на іс! торичному. “Вам екскурсійний текст, мабуть, дали готовий?” — “Ні, я його писала сама”. — “То в чім річ?” Виявляється, була уста! новка про що писати і говорити. Ось і все. Отак туристам з України втов! кмачують, що не було ніякої Украї! ни з її дивовижною історією, а була Росія, історію якої треба знати. А екскурсії з України до Франції проводяться часто. Тож якій армії людей вбивають у голови чужу іс! торію, викреслюючи з пам’яті все українське, наче його і не було… Хтось же з керівництва слухав її екскурсійну розповідь і затверджу! вав текст. Але йому і в голову не прийшло, що не про те треба гово! рити. А як йому могло прийти, коли він зацікавлений у зовсім іншому. А слухняна дівчина мовчки погоджу! валась. До речі, і розповідь вона вела мовою сусідньої держави. Пе! реходила на рідну лише тоді, коли хтось із туристів запитував україн! ською. То про що б Оксана могла нам розповісти, якби була патріот! кою? Коли б у національному ВНЗ їй розповідали про українських ге! роїв, якими треба пишатися? Екскурсоводу належало б поча! ти свою розповідь із перших русь! ко!французьких зв’язків, які дато! вано XI сторіччям, коли король Ген! ріх I 1051 року взяв шлюб із Анною, дочкою Київського князя Ярослава Мудрого. І стала вона французь! кою королевою. Далі б нагадати про папу Інокентія IV, який 1246 ро! ку відправив свого легата Карпіні в Київську Русь, щоб він зробив опис цієї невідомої країни. Виконав він це завдання блискуче. І Європа вперше про нас почула. Із другої половини XIV ст. укра! їнці вчилися у Сорбоні. А пізніше один зі спудеїв — Іван Ужевич (1643—1645) уклав латинською мовою рукописну “Граматику сло! венскую”, першу граматику “русь! кої книжної мови”, оригінали якої зберігаються у Паризькій Націо! нальній Бібліотеці і в бібліотеці міс! та Аррос. У Парижі і Страсбурзі українці вчилися й у XVIII—XIX століттях. Секретар Міністерства закор! донних справ, історик Блез де Він! жер (1573) склав історико!геогра! фічні відомості про Галичину, Во! линь і Поділля. Франція цікавилася козацьким рухом і походами козаків проти Ту! реччини й Польщі. Перші відомості про козаків з’явилися у Франції 1531 року. Офіційний орган фран! цузького уряду “Gacette de France” постійно інформував про Хмель! ниччину й події в Україні аж до 1715 року. Загін козаків з 2400 осіб 1645 року (під час війни з Іспанією) брав участь у захопленні фортеці Дюн! керк під командуванням князя де Конде, який пізніше сказав, що ко! заки дуже добре билися. Королівський радник П’єр Ше! вальє був автором книги, яка до! повнювала відомості дослідника Боплана про Україну. Французи були за згоду між ко! заками і Польщею, але проти збли! ження України з Московською дер! жавою. Французька дипломатія при! хильно ставилася до гетьмана Іва! на Мазепи, допомагала укласти ук! раїнсько!шведський союз. Фран! цузька преса широко інформувала про події в Україні, засуджуючи варварське знищення Петром I Ба! турина. Політику зближення України із Заходом продовжував гетьман Пи! лип Орлик, автор першої конститу! ції України, найдемократичнішої у Європі. Французька дипломатія підтримувала і Григорія Орлика (сина Пилипа Орлика). Згодом він став генералом французької армії. Орлики давали відомості Вольте! рові для написання в “Histoire de Carles XII” про самостійницькі праг! нення українців. Французька дипломатія цікави! лась і гетьманом Кирилом Розу! мовським. Він 1765 року відвідав Францію і був прийнятий королів! ським двором. Інформативне значення для Франції мала двотомна праця Жа!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин