Всеукраїнський форум · На захист української мови і державності · с. 2сторінка оригіналу ↗
Без мови?
Слово Просвіти, №40 за 2012 рік
Без мови — отже, без жалю, з ординським гуком нещадимим, аби засіяти ріллю смертями, кровію і димом?
Без мови — отже, без очей, таких до рідного внятливих, щоб “русский мир” на світ оцей наслав чуму і чорну зливу?
Без мови плаче немовля, дитя зальотника-гусара, І шлях у кручу вистеля чи то Покута, чи Покара.
Без мови пусткою гуде висока арка піднебіння. “І день не день, і йде не йде”, зникає марно в голубіні.
Без мови казяться вуста в лихих конвульсіях цинізму, і п’яно гнеться Висота до занепалого пониззя.
Без мови все живе навскак: стоять річки, задкують кроки; і коронують посіпак, і упосліджують пророків.
Без мови потриваймо ще? — у нас і “без” цвіте бузками?.. Нікчемне серце не пече, і болем не ятриться камінь.
Без мови? Краще без руки. Та пак придасться ще правиця! Тоді напишуть самовидці: “Пустився ворог навтьоки”.
Наталя СТАРЮК, м. Дніпропетровськ
Колєсніченку, Ківалову — нардепам
Дивлюсь на наш Інтернаціонал. Усі оці анклави вража воля Закинула сюди, щоб їх недоля Своїм нещастям потопила нас.
Хто й сам в тюрмі народів очманів — Вообразіл, що він сто літ нам снився І, дуром цим поваблений, прибився До нас на ловлю щастя і чинів.
Тепер нас бавить рускім язиком. Воно йому, як музика Сальєрі: Якщо не зміг просунутись у двері, То мусить в хату влазити вікном.
Теперка маємо кормити їх І вдовольняти їхні забаганки. Це так, немов, не маючи коханки, Довіку дбай про байстрюків її.
Воно на тебе змалку має зуб, Воно твоєї пекається мови, А ти, щоби сусіда не злословив, Йому щоранку дай до школи руб.
Отямтеся, і мертві і живі, Послухайте, непрохані меншини: Свої державні маючи машини, Навіщо вам наш український віз?
А як залізли, то ламати зась, А як заліз, то, батеньку, шануйся, Допоки пан візничий не прочнувся Та батогом де вчистить: “Шкодо, злазь!” 16 червня 2012 р.
Володимир ІВАНЦІВ, м. Біла Церква
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
