Доля на тлі історії “Я знав, що ніколи не стану комуністом”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Незалежність
Слово Просвіти, №40 за 2017 рік
Іван СЛОБОДЯН
Сприйняття незалежності як найбільшого свого свята є дуже особистим, тому пишу про себе. Народився 1953 року, вже після смерті страшного тирана, який вимордував мільйони людей, запровадив геноцид для десятків народів, переселяв, убивав, зну" щався. В Західній Україні потро" ху знищували останні острівці збройного опору цій нелюдській комуністичній системі, воїни УПА, розуміючи безнадійність збройної боротьби, тим не менше і надалі проводили її, адже “Здо" будеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї” — це бу" ло їхнє кредо і їхній спосіб життя. Переважна більшість населення змирилась із своїм статус кво і облаштовувала життя за радян" ськими порядками. Я так не міг, адже мої прадіди Слободяни, Венгринюки, Комарі та Палажії закладали читальні “Просвіти” в селах Шепарівці та Дєдьківці Ко" ломийського повіту, Долиняни на Рогатинщині чи Лани на Біб" реччині. Михайло Слободян, війт села Шепарівці мав за честь зап" росити Івана Франка до виступу 1903 року із програмовим твором “Мойсей”. Мої дідусі виборюва" ли незалежність Західноукраїн" ської республіки (ЗУНР) у лавах Української Галицької Армії (УГА). У міжвоєнний час мої ді" дусі й бабусі проводили патріо" тичну виховну роботу, зокрема, мій дідусь отець Стефан Комар у селі Ценів на Бережанщині ство" рив селянську спілку, товариство “Просвіта”, побудував млин, за що під час “пацифікації” 1930 ро" ку потрапив до Польської тюрми. Будучи за заступництвом митро" полита Андрея парохом села Ми" лошовичі на Пустомитівщині, освятив монастир на Берегах, заклав захоронку (садок) для ді" тей"сиріт і з бідних сімей. Сестра дружини Євдокії отця Стефана Марія та й сама Євдокія були се" ред організаторів фестин, вистав чи тематичних вечорів у селі Ми" лошовичі. Їхні діти Володимир, Люба та Ліда виховані свідомими українцями й патріотами готува" лися вступити на боротьбу за Ук" раїнську незалежну державу че" рез Організацію Українських На" ціоналістів (ОУН). Також актив" ної проукраїнської позиції зав" жди дотримувався війт (солтис) села Шепарівці Петро Слободян. Свого сина Михайла (мого бать" ка) він направив на навчання в Коломийську гімназію. Молод" ший син Степан був здібним ху" дожником і, на жаль, його карти" на про зажерливого Сталіна у вигляді собаки зіграла фатальну роль. Після вересня 1939 року “освабодітєлі” знайшли цю кар" тину, довго допитувалися, хто ж автор! І хтось не витримав і здав ще неповнолітнього хлопця. Йо" го довго били й мучили і потім віддали батькам на вмирання. Допитувались, хто ж то його зму" сив це малювати, однак він не потягнув нікого за собою до страшної НКВДистської м’ясо" рубки, а казав що ідея і задум, і виконання є лише його. Степан потроху вмирав і дуже боявся по" вернення совєтів, казав: “Я не помилявся, коли малював їх, як хижих загребущих псів”. 1940 року репресії радянської влади зачепили й родину Комарів — заарештували, а згодом засуди" ли до смерті в рамках “Процесу 59”, Володимира та Любу Кома" рів. Наймолодшу Ліду (мою ма" му), оскільки проти неї ніхто із засуджених не свідчив, особая тройка (ОСО) в позасудовому по" рядку засудила до 5 років тюрми та 5 років висилки. Гуманна ра" дянська влада з 59 осіб аж 44 засу" дила до кари смерті, зокрема 22 дівчат. На щастя Володимира та Любу енкаведисти не встигли розстріляти, про страшну ніч у Бердичівському монастирі, де комуністи зробили тюрму і перед приходом німців наспіх розстрі" лювали в’язнів, а потім підпали" ли в’язницю Люба Комар напи" сала спогади, які вийшли в книж" ці “Процес 59”. А далі була участь Люби в УПА як зв’язкової Мико" ли Лебедя і саме з ним і членом Української головної визвольної ради (УГВР) Мирославом Про" копом за завданням УГВР 1945 року Люба Комар відійшла на За" хід. Ліда Комар із своїми подруга" ми Наталкою Шухевич (сестра Романа Шухевича), Лідою Світ" лик, Орисею Безпалько (дочка міністра УНР) та Галею Ставар" ською була етапована в м. Крас" нотуринськ на Уралі, де вони ва" лили ліс й будували великий алю" мінієвий завод. Про пекло в сис" темі ГУЛАГу мама не розповіда" ла, лише раз про те, що в бараці, де вони ночували і де завжди було шумно, крики, бійки та нецен" зурні слова та навіть там у побу" тових в’язнів прокидалося щось людське: “Тіше шалави… запа" денкі молятся”. І затихав вели" чезний барак і було чути молитву до Бога з уст 5"х молоденьких дів" чаток… Михайло Слободян 1942 року вступив на навчання у Політех" нічний інститут (лісогосподар" ський факультет) у Львові. Бо вважав, що Україна потребувати"
ме розумних і професійних фа" хівців. Коли студенти, знаючи про наближення до Львова ра" дянської армії і пам’ятаючи про жахливі репресії, більшістю вирі" шили емігрувати на Захід, Ми" хайло залишився, хоч теж дуже ризикував. Отець Стефан, знаючи, що його очікує неминучий арешт, збирався теж емігрувати, однак його дружина Євдокія (наша ба" буся Дозя) сказала, що не поїде, бо має ж повернутися дочка Ліда і як вона буде жити сама? Дідусь залишився і в квітні 1945"го його заарештували. 60"літній кремез" ний чоловік мужньо пройшов усі кола сталінських тюрем в Абазі біля Норильська і 1956 року по" вернувся. Якось зранку я зайшов на кухню і побачив величезного бородатого чоловіка, який лежав на підлозі. Він повернувся з ін" фарктом чи інсультом і майже рік пролежав. Однак любов родини і його прагнення до життя повер" нули йому здоров’я. Вже тоді я знав, що ніколи не буду “Солод" кою Дарусею” (книжка Марії
Матіос про те, як дівчинка, нехо" тячи, за цукерки, викрила україн" ських партизан). Духівником на" шої родини був тоді ще просто отець Володимир Стернюк. Ми, діти, знали, що про те, що діється в хаті, нікому з чужих людей не говорили. А в хаті в нас щодня правилась служба Божа — ката" комбними священиками греко" католиками. Вони всі вже спочи" ли в Бозі і чорний як смола отець Смаль, і добродушний повнень" кий отець Лемішко, і професор Стернюк, і ще багато інших. Але для мене завжди головним був мій дідусь отець Стефан. Знали, що російська православна церква стала філією КГБ, і тому зрозумі"
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
