Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Місія поета — і в світлі, і в темні часи будувати · державу слова”. Про-читання 10 · с. 10сторінка оригіналу ↗

Надія Гаврилюк. Дольки днів: Поезії. — Дрогобич: Коло, 2017

Слово Просвіти, №40 за 2017 рік

У Надіїних “Дольках днів”, ущерть налитих коханням і радістю, є й гірчинка, а часом і гіркота — болючі сторінки родинної історії, пов’язані з виселенням з рідних місць (мамина гілочка родини — з Теребовлянщини), спогад про затоплені за радянського лихоліття села, про земляків, які “вимирали цілими повітами”, а нині виїжджають “цілими районами”, трагічне відлуння Чорнобиля, відкрита рана теперішньої російсько-української війни… Місія поета — і в світлі, і в темні часи будувати державу слова, так, як це робив Микола Зеров, що йому авторка складає шану в присвятній поезії. І, вслід за великим учителем, вона обточує “непокірний звук”, куючи дзвінкі музичні рими, як-от “грація — з Горація — працею”, різьбить свої поетичні рядки за класичними зразками, вдаючись і до античних форм — алекеєвої та асклепіадової строф (часом експериментуючи з римою), елегійного дистиха, і до короля строф — його величности сонета. Хтось глумиться над поетами, які ненастанно вивчають і шліфують техніку вірша, висміює їхню відданість традиції? Байдуже, Надія Гаврилюк — з тих майстрів, які можуть і воліють пливти проти течії. І в її душі, і в її слові живе сильна воля, і чистота, і самопосвята. Та хай про це вона скаже сама: Були питання. Є. Хтось ними мучивсь. Когось пекло сумління за переступ, Палило те, що іншим — за дрібноту. Не міг інакше. Наче хто накреслив Солодку і подвижницьку роботу — Збуватися найменшої облуди, Дарма, що посміються з нього люди, Що жде, мовляв, поразка-неминучість, Що путь обрав тяжку він і премного, Що, бачте, став святенником великим… Він тихим був, але не був безликим, Він знав про неминучість — перемогу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин