“Була і залишатиметься сумлінням нації, її моральним авторитетом”. 13 · Читацьке віче · с. 13сторінка оригіналу ↗
Як я боровся з літерою «Ґ»
Слово Просвіти, №40 за 2017 рік
Найчастіше на ті сніданки готували затірки чи квасолеві супи, а часом і гречані, зрідка з галушками.
І ось одного дня наша учителька Тамара Миколаївна принесла на урок цілий великий пакунок із битим склом. І ще жмут дрібно нашматованого газетного паперу. Розтлумачила: у нашому Букварі є велика помилка, і ми мусимо її виправити. Мусимо видряпати задертий вгору значок літери “Ґ”. Отож Тамара Миколаївна роздає кожному по кілька тих скляних цурпалків, показує як їх загорнути газеткою, щоб не поранитися — і за роботу: видряпувати над літерою “Ґ” оту загогульку.
Підказувала, на якій сторінці
“Ґава”. На якій “Ґанок”. На якій “Дзиґа”.
Я сидів за однією партою із
Надійкою Шульгою, і у нас був один “Буквар” на двох. Тоді з підручниками було сутужно. То ми й мали свої берегти, тай передати їх наступним учням першого класу, але вже без ворожої літери із веселою загогулькою.
Мені випало дряпати першим, і я майже справився, ото що над “ДзиҐою” трішки продер папір.
Потім узялася дряпати Надійка, і не знаю, як то в неї необережно вийшло, що вона скалічила пальчика. Злякалася, плаче, кров на “Буквар” закапала…
Так ото ми й передали той наш “Буквар”, наче в битві поранений, із червоними краплинками крові.
Бо боротьба й справді виявилася запеклою…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
