Очевидець і літописець · “Сподіваємося, що наступний 2018 рік буде проголошений в Україні Роком “Просвіти”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Світло, добро й воля народу До 150#річчя товариства «Просвіта»
Слово Просвіти, №40 за 2017 рік
Щороку 8 грудня світове українство урочисто відзначає День створення товариства “Просвіта” – найдавнішої у вітчизняній історії організації, що на засадах патріотизму, національно-культурного, духовного й матеріального відродження України об’єднує близьких за світоглядом людей.
Анатолій КОВАЛЬЧУК, голова Київського ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, делегат установчого з’їзду Товариства української мови, учасник боротьби за Незалежність України у ХХ ст.
Чому, коли і як виникла “Просвіта”? У ХІХ ст. майже всі українські землі входили до складу Російської та Австрійської імперій, перебуваючи там у статусі колоній. Влада обох країн-окупантів, не визнаючи за нашим народом жодних прав (політичних, національних і мовно-культурних), пригноблювала духовно й матеріально. Щоправда, в Австрії, на відміну від абсолютистської Росії, в урізаному вигляді існували деякі демократичні свободи. Безперервно тривав процес мовно-культурної асиміляції українців: онімечення, ополячення й мадяризація — на заході, зросійщення — на сході. Злочинна політика обох окупаційних режимів — московського та австрійського — перешкоджала формуванню єдиної української нації. Адже ТІЛЬКИ ІДЕЙНО ЗГУРТО- ВАНА НАЦІЯ, ЩО ЧІТКО УСВІДОМ- ЛЮЄ СВОЇ ІНТЕРЕСИ Й МЕТУ, МАЄ ДУХОВНИХ ВОЖДІВ І ПОЛІТИЧНИХ ПРОВІДНИКІВ, СПРОМОЖНА РІШУ- ЧЕ ЗАЯВИТИ ПРО НЕВІД’ЄМНЕ ПРАВО НА СТВОРЕННЯ ВЛАСНОЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ. ЗАВДЯКИ НАПОЛЕГЛИВІЙ БОРОТЬБІ (МИРНІЙ ЧИ ЗБРОЙНІЙ) ВОНА ОБОВ’ЯЗКО- ВО ЙОГО РЕАЛІЗУЄ. Саме тому перед найкращими представниками свідомого українства — людьми освіченими, небайдужими та діяльними — з усією гостротою постало питання збереження свого народу. Вони розуміли: першим вагомим кроком на шляху його порятунку від асиміляції, бідності, неуцтва і деградації має стати створення масової загальноукраїнської громадської організації. Широко розгалужена мережа її первинних осередків повинна об’єднати всіх переконаних українських патріотів. Незалежно від місця проживання, майнового стану, освіти, роду занять, церковної належності тощо. Першою вдалою спробою на цьому шляху стало створення у грудні 1868 року у Львові, що перебував у складі Австрійської імперії, де існували куці демократичні свободи, зокрема й право на створення об’єднань громадян, товариства з назвою “Просвіта”. Найближчими, першочерговими завданнями товариства були: поширення освіти й високої культури серед українського народу, відродження і зміцнення його національної свідомості. Найголовніша, перспективна мета “Просвіти” — створення на землях від Сяну до Кубані, від Прип’яті до Чорного моря незалежної, могутньої Соборної Української держави. Перші просвітяни енергійно взялися за роботу. До безкорисливої діяльності на просвітницькій ниві зголосилися тисячі національно-свідомих українців. То були люди всіх родів занять: учителі, священики, селяни, ремісники, студенти, чиновники. Завдяки цілеспрямованій, скоординованій діяльності когорти патріотів дуже швидко, всього за кілька років, по всій підавстрійській Україні (Галичина, Буковина, Закарпаття) з’явилися сотні філій “Просвіти”. Український народ, розумом і душею відчувши нагальну потребу в розбудові новоствореного патріотичного об’єднання, миттєво продемонстрував подиву гідну самоорганізованість, високу дисципліну і виявив бурхливу творчу енергію. Саме завдяки цьому впродовж двох десятиріч під егідою “Просвіти” навіть у найменших селах були створені центри національно-культурного життя: читальні, книгозбірні, хори, оркестри, драматичні гуртки, спортивні товариства тощо. Організатори просвітянських осередків піднімали цивілізаційний рівень простого народу: навчали селян прогресивних методів господарювання, пропагували високу культуру поведінки і домашнього побуту, відроджували найкращі національні традиції і звичаї. Дуже багато уваги приділяли патріотичному вихованню дітей і молоді. Просвітяни дбали про національну й християнську духовність народу, що особливо виразно виявлялося у правильній, вишуканій українській мові, шляхетній поведінці, охайності, постійній готовності безкорисливо допомогти ближньому. Засуджувалося пияцтво й тютюнопаління як шкідливі звички, що підривають здоров’я і призводять до тотальної деградації. Велике позитивне значення мало те, що “Просвіта” взаємодіяла з УГКЦ, яка в той час стала в Галичині національною церквою українського народу. Священики-просвітяни не тільки проповідували вірним євангельське вчення, а й самі були взірцем зразкової моральної поведінки для парафіян. Щоб запобігти поширенню пияцтва, яке могло стати великою бідою для сотень тисяч людей, призвести до втрати ними здоров’я і майна, священики пропонували окремим нестійким особам присягати на Біблії про те, що перестануть вживати алкоголь. Цим рятували їх і їхні родини від бідності та інших лих. Цікаво: чому цей позитивний досвід поширення здорового і тверезого способу життя нині несправедливо забуто?! За рахунок членських внесків простих українців (чому не беремо нині з них прикладу?) та пожертв, у багатьох містах і великих селах споруджували Народні доми, які збереглися в Галичині й донині. “Просвіта” організовувала національні свята, засновувала музеї, друкарні, народні школи, навчальні курси, а також економічні організації, зокрема “Центросоюз” і “Маслосоюз”. Видавала газети, журнали, наукову, художню літературу. Для багатьох мільйонів українців різних поколінь (в умовах проживання під ворожою окупацією, в розділеній між чужими державами Батьківщині) тільки “Просвіта” впродовж кількох десятиріч несла освіту, культуру, високу духовність і моральність. За багатьма політико-гуманітарними функціями своєю діяльністю вона успішно замінювала відсутні в бездержавній Україні міністерства пропаганди, патріотичного виховання, освіти, культури, книговидання, молоді і спорту тощо. За матеріально-фінансового та інтелектуального сприяння українців Наддніпрянської України львівська “Просвіта” створила науково-літературне товариство імені Т. Шевченка (НТШ), яке стало прообразом Національної академії наук. Його працівники виконали фантастично-величезний обсяг робіт з багатьох галузей українознавства. І цим продемонстрували цивілізованому світові невичерпний науковий потенціал українства! Унаслідок еміграції багатьох наших земляків за океан, упродовж короткого часу свої “Просвіти” створили українці США, Канади, Аргентини, Бразилії та інших держав. Вони на багато десятиріч стали осередками національнокультурного життя кількох поколінь їхніх нащадків. Лише в підросійській Україні, де на державному рівні деспотична влада проводила політику систематичного нищення українства, діяльність будь-яких національних об’єднань громадян, непідконтрольних владі, тривалий час була заборонена. Ситуація змінилася тільки після революції 1905 року, коли царський уряд змушений був піти на деякі поступки в демократичному й національному питаннях. Українська інтелігенція сповна скористалася наданою свободою для створення демократичних організацій. За короткий час об’єднання “Просвіти” з’явилися в усіх найбільших містах центральної і східної України — Києві, Харкові, Катеринославі, Миколаєві, Одесі, Житомирі, Полтаві, Чернігові, а також на Кубані, в Зеленому Клину (Сибір). Проте незабаром царизм, злякавшись зростання патріотичних настроїв серед українців, вдався до брутальної заборони діяльності просвітянських осередків і розпочав переслідування їхніх організаторів та активістів. Сенат оголосив українськомовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. Уряд Столипіна закрив усі українські культурні товариства і видавництва, заборонив читати лекції українською мовою, створювати будьякі неросійські клуби. За які кошти здійснювала свою діяльність “Просвіта”? За рахунок добровільних пожертвувань. Слова про любов до України тільки тоді чогось вартували, якщо вони супроводжувалися реальними справами. Саме тоді, понад 100 років тому, з’явилося відоме гасло: “Замість голосно хвалитися, що любиш Україну до глибини душі, ліпше мовчки полюби її до глибини своєї кишені!”. Його автор Євген Чикаленко — не тільки відомий меценат і громадський діяч, а й великий патріот-просвітянин. Можна стверджувати: не останньою чергою завдяки “Просвіті” мільйони мешканців різних частин України, попри розділення державними кордонами, дуже скоро усвідомили себе єдиним народом, великою українською нацією, що має невід’ємне право на свою Соборну вільну державу. А отже, фізично, духовно, інтелектуально і збройно готувалися до майбутньої боротьби за її створення. Саме тому маємо констатувати: товариство “Просвіта” відіграло величезну націєтворчу роль, на жаль, досі належно не оцінену владою Незалежної України. З початком Першої світової війни колоніальна російська адміністрація почала ще жорстокіше перешкоджати діяльності товариства у східній Україні, а після окупації царським військом Галичини там були розгромлені й пограбовані народні доми, зазнали репресій активісти “Просвіти”. Її діяльність у Львові та інших містах стала неможливою. У міжвоєнний період на землях Західної України, що перебували у складі Польщі, “Просвіта” відродилася. Але її діяльність зазнавала всіляких перешкод із боку тодішньої польської “демократичної” влади, яка, всупереч взятим зобов’язанням, пригноблювала своїх співгромадян-українців, корінних мешканців Галичини, Волині, Лемківщини. У відповідь на таку нерозумну, згубну для Варшави національну політику багато молодих українців, здобувши патріотичне виховання у “Просвіті”, поповнили лави підпільної ОУН, яка в той час розгорнула активну діяльність. Остаточно “Просвіту” в Західній Україні комуністи заборонили 1939 року після приєднання цих теренів до УРСР. Дещо іншою була історія “Просвіти” на східноукраїнських землях. Після падіння монархії і проголошення в новоутвореній російській республіці демократичних свобод “Просвіта” відновила діяльність. Її осередки були створені й активно діяли навіть у невеликих містах і селах. Просвітяни брали активну участь у всіх подіях Української революції 1917—1921 років: були депутатами Центральної Ради, працювали в органах влади УНР, воювали проти численних ворогів нашої молодої держави. Багато просвітян полягло в жорстоких боях за волю України. А більшість із тих, хто вижив, згодом, переважно у 1930-х роках, знищив злочинний окупаційний комуністичний режим. Адже “Просвіту” більшовики вважали “контрреволюційною організацію” і заборонили її ще раніше — на початку 1920-х років. Гітлерівці, захопивши Україну 1941 р., теж забороняли відновити її діяльність. Зате “Просвіта” завжди, понад 130 років, безперервно діяла у країнах вільного світу. У середині 80-х рр. минулого сторіччя “Просвіта” відродилася в Україні, ще совєцькій і комуністичній. Спочатку як Товариство української мови (його установча конференція відбулася 11-12 лютого 1989 р.), яке на ІІІ позачерговій конференції 12 жовтня 1991 р. було реорганізоване у Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Чим є наше товариство нині? ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка — громадська неприбуткова культурно-просвітницька організація, яка справедливо вважає себе правонаступником і духовним спадкоєм-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
