Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Прагнемо, аби глядач захотів почути українське слово, насолодитися ним”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ІІггоорр Ф ФЕЕДДІІРРККО О:: «Театр ляльок для дорослих більшості невідомий»

Слово Просвіти, №40 за 2018 рік

У Київському академічному театрі ляльок відбулася прем’єра вистави “Кайдашева сім’я”, яку поставив режисер Ігор Федірко. Сьогодні пан Ігор гість “СП”. — Яке місце в репертуарі Вашого театру посідає українська класика? — Одне з провідних. Тут уже багато років представлена вистава за п’єсою Михайла Старицького “За двома зайцями”. Минулого сезону були дві прем’єри за українською класикою: “Як загинув Гуска” Миколи Куліша та “Кайдашева сім’я” Івана Нечуя-Левицького. Маємо плани щодо реалізації відомих і не дуже сюжетів національної класики (літератури, драматургії, прози) на сцені нашого театру. Прагнемо допомогти кожному глядачеві зрозуміти національну класику. Але починаємо з того, що прагнемо, аби глядач захотів почути українське слово, насолодитися ним. — Нова вистава це вже не перша Ваша робота в театрі? — Першою моєю режисерською роботою в цьому театрі була вулична вистава “Легенда про Київ”. Це такий вуличний перформанс під відкритим небом із гігантськими ляльками. Створення цього проекту ініціювала адміністрація театру для презентації під час церемонії відкриття І Київського міжнародного фестивалю театрів ляльок “Puppet.UP” (30 вересня—4 жовтня 2017 року, місце проведення — Поштова площа). Це була така поетична інсталяція, перформанс про зародження Києва зокрема й української нації загалом. Сюжет вистави створено за мотивами української народної казки про Котигорошка. Оксана КОЗАК, викладач музики Львівської музичної школи № 5 У Львівській музичній школі № 5 відбувся “Вечір осіннього танго”. У концерті брали участь і викладачі школи, і учні. Викладач О. В. Козак розповіла про корифеїв української естради, зокрема танго, таких, як Богдан Веселовський, Ярослав Барнич, Василь Безкоровайний, Анатолій Кос-Анатольський. Музичне життя Львова тих років було дуже багатим і різноманітним. Організовує свої концерти співачка Одарка Бендрівська (племінниця Соломії Крушельницької), акомпанують їй відомі піаністи — Софія Ліоса, Наталя Кліщікович та Галя Левицька. Галя Левицька грає у відомому на той час тріо зі скрипалем Романом Криштальським та віолончелістом П. Пшеничкою. Вони їздять з концертами по всій Галичині. У 1936 р. Одарка Бендрівська разом з Г. Левицькою влаштовують вечір новітніх пісень. Відомий піаніст, критик і композитор Антін Рудницький разом з дружиною — співачкою Марією Сокіл ведуть по Львівському радіо просвітницьку програму “Сорок хвилин для дітей”. 1939 р. заснована Львівська консерваторія ім. М. Лисенка, тут працюють відомі Львівські музиканти — скрипалька Леся Деркач, баритон світової слави, соліст Віденської опери Роман Прокопович-Орленко. У Львові виступають такі знаменитості, як О. Мишира, М. Менцінський. Співають вони під акомпанемент самого С. П. Людкевича. На сцені Львівської опери звучать голоси М. Волинського, М. Менцінського, О. Любич-Парахоняк. З концертами по Галичині і у Відні гас- Наступною постановкою став казковий мюзикл для всієї родини “Красуня і чудовисько”, який презентували під час новорічно-різдвяних свят. Третя вистава — вистава-гра для зовсім юних театралів та їхніх батьків, створена за шлягером радянської драматургії “Гусеня”, але ми вирішили її зовсім по-новому. Драйвово. “Кайдашева сім’я” — моя четверта робота за цей рік у театрі. Я довго працював над п’єсою. Ми разом із художником Миколою Даньком розробляли сценографічне вирішення. Після цього була копітка робота над пісенним репертуаром. Я шукав невідомі зразки українського фольклору. Актори більше року розучували пісні під керівництвом концертмейстера Олени Яцкулинець. Можливо, через те, що це одна з перших вистав, де вокал — основа атмосфери спектаклю, ми намагалися якомога більшу увагу приділити вокальним репетиціям. Для вистави виготовили 56 ляльок, 6 зних — головні персонажі. — Початок вистави відрізняється від того, що писав Іван Нечуй-Левицький. — Експозиція вистави — це зародження сім’ї. Прагнення показати, ніби в цій сім’ї все є. Діти, земля, пісня, культура, любов і благословення є, і янголи над ними. А потім егоїзм та індивідуалізм руйнують родину. Хотів показати, що ми маємо дуже багато всього у житті, але не вміємо цінувати. А після смерті Кайдаша показано роздуми про смерть. А текст старовинної пісні “Помишляйте”, яка звучить у цей час, дає відповіді на багато запитань. У спектаклі звучить 10 композицій. Поминальна — “Помишляйте человеце”, фінальна — “Зберімося, роде”, а також: “Веснянка”, “Я птичка невеличка”, “Ой у полі грушечка”, “Під яблунькою”. Я намагався підібрати пісні, які невідомі сучасному глядачеві, більш автентичні у мелодиці і виконанні. Спочатку пісень було значно більше. Перевіряв у акторів, чи хтось знає ці твори. Якщо були відомі пісні, то відразу ж їх відкидав. Прагнув підібрати пісні, які територіально відповідають центральній Україні. — На якого глядача розрахована вистава? — На дорослого. Адже головна тема — стосунки в сім’ї. Але “Кайдашева сім’я” єв шкільній програмі, тому на виставу приходять учні старших класів. Можливо, і вони для себе тут знайдуть щось корисне. — У новій виставі Ви вирішили зробити ставку на молодь? — Не тільки, тут є й досвідчені актори. Але переважають молоді виконавці. У виставі чотири партії вокалу, маріонетки, пластика і все це в просторі. Серед акторів хотів би відзначити Вікторію Огородню — Баба Палажка, Янгол, Чорт; Юлію Шаповал — Кайдашиха, Юрія Друга — Кайдаш, Руслана Драпалюка — Лаврін, Валентину Корсунську-Марченко — Мелашка, Романа Молодія — Карпо. Хотів би також подякувати репетитору по пластиці Тетяні Чеглюк, по вокалу — Олені Яцкулинець, головному художнику театру Миколі Даньку. — Чи задоволені першими показами вистави? — Я починав свій шлях з акторства. А акторові важко дивитися на свої роботи. Здається, зараз триває період наповнення вистави. Перші покази були емоційними, і ця емоційність перекривала деякі недоліки. Зараз треба “наростити м’язи” вистави, щоб досягти ансамблевості. Вистава триває дві години, маріонетки забирають багато сил, плюс вокал. Це складно. — Чому на цю виставу ходить мало глядачів, адже “Кайдашева сім’я” дуже популярний твір? — Театр ляльок для дорослих — для більшості це щось невідоме. І я з цим зіштовхуюсь уже не вперше. Раніше грав у виставі “Оскар”, що йшла на сцені Київського муніципального академічного театру ляльок на Лівому березі Дніпра. За цю постановку здобули “Київську пектораль” у номінаціях “Краща вистава драматично-життя довоєнного Львова, зокрема про студентську капелу “Ябцьо-джаз” і про музично-театральні вистави, які прислужилися до розвитку музичного мистецтва нашого міста. Було згадано і українську естрадну співачку Ірину Яросевич, відому в Польщі як Ірен Андерс. Взаємна симпатія, яка поєднувала Ірину Яросевич і Богдана Веселовського, зреалізувалася у його творчості такими шедеврами, як “Прийде ще час”, “Самітнє серце”, “Не плачте, рожі”, “Ти і твої чорні очі”. Потрібно відзначити виконавців танго Б. Веселовського, таких, як Нестор Мельник, викл. Ірина Сподарик, учениць Софію Бейк, Дарію Степанчук, Юрія Болесту, Софію Мариняк та ансамбль “До Ре Мі Фа Солька” (керівник Ірина Леськів). Після виконання танго Б. Веселовського лектор розповіла про нелегку долю Ярослава Барнича, про те, як го театру” (хоча це театр ляльок) і “Краща режисура” 2015 року. Але глядачі все одно мало на неї ходили. Так тривало 2 роки. Потім ситуація почала змінюватися на краще. На виставу “Як загинув Гуска” глядачів теж ходить небагато. Але треба мати терпіння і працювати, робити нові вистави й шукати свого глядача. Розширюватимемо репертуар вистав для дорослих. Наступна прем’єра має відбутися на початку літа. Сьогодні вистави для дорослих йдуть раз на тиждень і переважно в робочі дні. Працюємо над тим, аби вже з листопада їх показувати двічі, можливо, і в суботу чи неділю. — Чи плануєте з виставою “Кайдашева сім’я” брати участь у театральних фестивалях? — Думаю над цим. Але виставі потрібен певний час, аби ожити. Більшість задіяних авторів навчаються на п’ятому курсі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, їм треба набути певного досвіду, навчитися відчувати глядача, працювати ансамблево, щоб вони стали впевненішими. На це потрібен час і терпіння кожного. — А як щодо творчих планів? — Наступною моєю виставою для дорослих буде “Собаче серце” за Михайлом Булгаковим. Працюємо над українським перекладом. Події відбуватимуться не в Москві, а в іншому місці і в інший час. Але тема залишається тією самою. Для найменших у театрі ставлять виставу “Крап-Ля”, на Новий рік — мюзикл “Карлик-ніс” і “Рукавичку”. Намагаємося дивувати маленького глядача чимось новеньким і сучасним. Планую зробити виставу за мотивами відомої історії про Петрика П’яточкіна української письменниці Наталії Гузеєвої, яка зараз живе у Німеччині. Українських героїв не так багато, чому б не дати нове життя Петрику саме в театрі ляльок. А зараз співпрацюю з Миколаївським обласним театром ляльок, де ставлю виставу для дітей “Буратіно”. Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО замовчувалась його творчість у Радянській Україні і наскільки відомим і талановитим був він, як композитор, диригент, творець перших українських оперет у Америці. Танго Я. Барнича “О, соловію” виконала викладач І. Сподарик, а танго “Гуцулку Ксеню” майстерно заграла на фортепіано Анастасія Іванишин (викладач Г. В. Тачак). Було виконано “Танго кохання” і “Карпатське танго” А. Й. Кос-Анатольського. Виконавці — Ірина Леськів та учень Володимир Станьчак (викл. Роман Фегцак). “Танго Стефи” Василя Безкоровайного блискуче заграли викладачі школи сестри Мар’яна та Софія Г асьошин. Лектор розповіла про сучасне українське танго, Анастасія Каркульовська та Софія Нога виконали твір В. Камінського “Танго нежданої любові”. “Золотистий туман” — танго Леопольда Ященка виконав старший вокальний ансамбль “Феєрія” — керівник І. Леськів. Софія і Мар’яна Гасьошин виконали два твори сучасного українського композитора з Херсонщини О. Голоболіна, це “Танго вогню” та “Танго злого пса”. Закінчився концерт твором “Осіннє танго” авторства Соні Козак, яке дуже майстерно виконали викладачі Ірина Леськів та Жанна Ірза. Отже, як зазначила лектор, танго було представлене в різних видах — від ліричного і комічного до філософсько-драматичного. Окремо слід згадати концертмейстерів — О. Ф. Самусенко, Н. П. Романишин та Оксану Крупу, які спричинилися до успіху концерту. Як зазначив директор школи А. Леськів, такі лекції-концерти дуже потрібні в школах, адже ми повинні більше знати про тих, хто в тяжких умовах довоєнного і післявоєнного Львова творив нашу українську культуру, і тих, хто творить її в наш час.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин