Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Вічність
Слово Просвіти, №40 за 2019 рік
Процес накопичення дібр матеріальних превалює в житті людей. Звісно, не кожному вдається стати “лимоном”. Але суспільне життя заточене на наживу.
Однак, якщо б люди, особливо з великими статками, знайшли час оцінити усе набуте і способи його застосування з погляду вічності, то, може, й змінили б свої підходи до життя, а відтак і наші цивілізаційні перспективи.
Це добре розуміли братчики
Львівської Ставропігії. Їхня духовна тяглість — з княжої доби. Вони будували і дбали за Храми, Школи, Бібліотеки, Народні Доми, Шпиталі, Друкарні, поширювали просвіту, допомагали незаможним, обстоювали права і традиції українців. Заможніші солідаризувались з нужденними...
І для контрасту: блаженні ті, що на схемах статки нажили. Або ж пригадуються відеокадри ганебної втечі двічі несудимого президента, який різними транспортними засобами намагався вивезти “нажите непомірною працею”. Золоті батони позалишав у поспіху.
Але чи здатні душі й мізки істот,
які заточені на примноження бабла, мислити вічними категоріями? Сподіваюсь. Бо це у Бога завтра не настає, а з нині сущими воно трапляється зі всіма. Звісно, не веду мову про
Шануймося!
СХИЛІМО ГОЛОВИ ПЕРЕД ГЕРОЯМИ
ПАСІОНАРНОМУ ДМИТРУ ПАВЛИЧКУ — 90!
6-10
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
