Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 40 (1092), 1—7 жовтня 2020 Відзеркалення Світла і Слова ІРИНА ФАРІОН
Слово Просвіти, №40 за 2020 рік
24 вересня в саду Музею Максима
Рильського Михайло Слабошпицький презентував четвертий том мемуарно-літературознавчих розвідок “З присмеркового дзеркала“, що означив його вихід з коридору дзеркал, яким він пройшов, вглядаючись в лики і тіні, мимохідь і мимохіть зауважуючи й своє лице, свій погляд на людей українського літературного життя: “Протирання дзеркала”, “Тіні в дзеркалі”, “З памяті дзеркала” (Видавництво “Ярославів Вал”). Що розказав нам Слабошпицький в чотиритомнику про себе, про час, про світ слова, про справжні твори і про прекрасні ілюзії літературного братства, пору відчайдушної молодості поетів і зиму благородних сивин мудрих прозаїків? Як зумів із сотень історій, епізодичних розмов, довгих діалогів і коротких звірянь, з читаних-перечитаних нами й ним творів — випрясти міцну нить власного внутрішнього сюжету, що злютовує чотирикнижжя в сагу про святих і грішних українського письменства? Перше, що вражає читача — пам’ять на людей, на прочитане, на контекст часу. Талант бачити основу полотна розповіді серед подробиць, вміння визначити й зафіксувати головне. Цілісність характерів, яка, попри все, була притаманна багатьом сучасникам письменника, і яка притаманна — якщо не вдачі, то талантові самого автора. І, нарешті, незабутні слова Григора Тютюнника, одного з беззаперечних авторитетів Слабошпицького про “вічну загадку
Всесвітньо відомому українському поету, перекладачу,
дипломату, політику Дмитру любові”: всіх, про кого пише, Михайло любить і розуміє, поважає і цінує.
Без претензій на всеохопність Слабошпицький таки відобразив літературну епоху — не як тло, а як живу магму, яка втягувала і відштовхувала, поглинала й підносила. Увійшов у ту заповідну (умовно означаючи) ноосферу, яка зроджувала слово й оберігала його, яка надихала й карала відступників.
Якщо оглянути весь масив написаного М. Слабошпицьким про літераторів материкових і діаспорних, додати укладені ним антології, зініційовані ним кни
Мені пригадалися його слова про українську мову та державну мовну політику з його публічної доповіді “Українська національна ідея” (2002):
ги та синхронізувати все написане, то це-таки буде історія літератури в портретах від Михайла Слабошпицького. Ні, він не претендує на місце євангеліста. Скоріше — провідника, який багато знає і ділиться своїми знаннями.
Михайло Слабошпицький – постійний автор “Слова Просвіти”, наші читачі люблять його рясні публікації. Невдовзі запросимо до розмови Михайла Федотовича про його видання, творчі плани на майбутнє.
Л. Г.
СЕРГІЙ КОМІСАРЕНКО
НАТАЛКА ФУРСА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
