6 Тільки в «СП» · “Кожна країна зобов’язана забезпечити своє · населення захистом від біологічних загроз”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Світова коронавірусна криза
Слово Просвіти, №40 за 2020 рік
Сергій КОМІСАРЕНКО, академік НАН України і НАМН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, голова Комісії з біобезпеки і біозахисту при РНБО України
Вірус — це просто погані новини, загорнуті у протеїнову оболонку.
Пітер Медавар,
лауреат Нобелівської премії
1960 р.
Витрати на здоров’я людей —
це найкращі інвестиції. (Давно відома аксіома)
Декілька слів про можливі загрози біологічного походження для України Людство живе на нашій чудовій, можливо, унікальний у Всесвіті, планеті Земля вже багато сотень тисячоліть, і впродовж цього часу ми — люди, — постійно зустрічаємося із загрозами і для нашого особистого життя, і і для існування людей взагалі. Ці загрози можуть бути і різного походження, і різних масштабів, і ті, що були давно, і недавно, чи можуть бути у майбутньому, про що нам можуть підказати наукові передбачення. Загрози можуть бути природнього походження — землетруси, цунамі, тайфуни, повені, засухи, можливо — астероїди; чи штучного — завдяки діяльності людей, передовсім — як результат глобальних воєн чи суттєвих втручань в навколишню природу. Досить згадати дві світові війни, Хіросіму і Нагасакі, випробування атомних та термоядерних бомб, аварії на Чорнобильській та Фукусімській атомних станціях, знищення лісів у тропіках і т. п.
Одними із найбільш небезпечних для життя і здоров’я людини є загрози біологічного походження, якими опікуються системи біобезпеки у кожній країні. Біобезпека є однією з найважливіших складових загальної системи безпеки кожної держави. Вона охоплює широке коло проблем, вирішення яких, за порядком пріоритетів для України, повинно мінімізувати всі загрози біологічного походження, які існують чи можуть виникнути в нашій країні. Зокрема, до біобезпеки входить боротьба як з особливо небезпечними хворобами людей, тварин і рослин, такі зі “звичайними” захворюваннями, масштаби яких спричиняють загрози з економічної, біологічної або соцільної точки зору, із біологічною зброєю (хоча і забороненою відповідною Конвенцією, учасниками якої є майже всі країни світу), біотероризмом, із загрозами, що виникають при свідомому чи несвідомому використанні досягнень сучасної біології та біотехнології, що мають “подвійне застосування” (тобто можуть використовуватися і з мирною, воєнною чи терористичною метою, так звані — англійською — “Dualuse research”). Біобезпека має також перейматися загрозами, в першу чергу для людей, але також і для тварин та рослин, зумовленими несприятливими екологічними чинниками, неякісними водою, ліками, харчовими продуктами, генетично-модифікованими організмами, що можуть створювати небезпеку біологічному різноманіттю, тощо. Недарма, країни “Великої сімки” питання біобезпеки виділяють у найважливіший напрям своєї діяльності, а за міжнародними вимогами та рекомендаціями ООН і ВООЗ кожна країна зобов’язана забезпечити своє населення захистом від біологічних загроз.
Із пандемій, які спустошували нашу планету, впливали на існування чи на розвиток цілих цивілізацій, на долю давніх чи більш сучасних держав та міст, а також на поширення релігій, можна згадати, в першу чергу, про чуму, зокрема про три її пандемії. Перша, яку звуть Юстиніанською, була між 542-546 роками нашої ери. Вона поширилася із Азії чи Африки через Середземне море на кораблях із зерном та щурами до Європи та забрала біля 100 мільйонів життів, що складало понад половину населення цих регіонів і, зрештою, призвела до занепаду Римської імперії. Вважають, що голод, спричинений чумою, та смерть багатьох вояків завадив Візантійській армії тоді захопити Рим та відновити Римську імперію.
Друга пандемія отримала назву “чорної смерті”, і вона поширювалася знов-таки в Азії, Африці і Європі від 1347 до 1350 року і пізніше із приблизною кількістю жертв 50 мільйонів. Вважають, що вона забрала життя понад чверті населення Європи. Саме підчас цієї епідемії люди зрозуміли важливість фізичної ізоляції, і перший описаний випадок використання карантину був у Дубровнику у 1347 році. Поширення хвороби, голоду і злиднів приводив до зневіри людей у релігії, і в багатьох місцях Європи популярність та вплив релігії суттєво впав.
Третя пандемія чуми почалася в Китаї у 1894 році і потім поширилася до Індії (1896 рік) та до США (у 1899 році). Найбільше постраждала Індія, що була в ті часи британською колонією. До 1921 року в Індії від чуми померло біля 12 мільйонів людей, в той час, як в інших країнах світу за цей час — три мільйони осіб. Така кількість жертв та страждання людей на тлі мізерної допомоги від метрополії викликали суттєвий ріст національної свідомості та поширенню боротьби за незалежність Індії.
Нам усім добре відомий вірус грипу, що відвідує нас майже кожної осені та (чи) зими, викликав щонайменше дві пандемії. Це сумновідома “Іспанка” (H1N1) 1918-1919 років
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
