Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Погляд · “До Неба лунала “Здравиця-сохранниця” нашим Князям Духу – нашим воїнам”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

То ми князі Духу чи..?

Слово Просвіти, №40 за 2022 рік

Іван ПРОСЯНИК Князем Духу може бути звичайнісінька людина. А рабом Духу – князь. В юності на роменському Засуллі, де була в мене дівчина, зустрів старого-престарого діда, який щеплював грушу. Дід живий ще й досі в моїй пам’яті. І живці його прийнялися, радуючи щоосені медвяними плодами. Бо він жив для майбутнього. Наші діяння сьогоднішні визначають наше завтрашнє. Напівписьменні Катря Білокур, Марія Приймаченко, Тетяна Пата і нєсть їм числа – Княгині Духу, бо вони в найтяжчі часи совіцького гніту промальовували неповторне Обличчя майбутньої Держави. А отой діяч, що “між крапельками” (вкрадена характеристика з Молотова), отой “крапельник” довів до зубожіння найпотужнішу європейську державу. Віддавши ворогові задарма не лише ядерну зброю, хто він за духом? Якось запитав благочинного, людину з вищою духовною освітою: чи ж він має моральне право, зі святого місця – амвону, агітувати за злодія на найвищу посаду в державі? “А що робити, мені наказали?!” Тобто Києву – з Москви, а ці вже на місцях розпорядилися. Князі Духу?! Приватизація Бога будь-якою нацією – тяжкий моральний злочин людини. Які можуть бути виправдання, коли наближені до Творця його слуги кроплять “святою водою” панцирники, щоб вбивати таких же православних? Бога закликають у співучасники злочину. Однозначно: “Церква, що служить чужій державі, – церква Сатани!” Проте народ, який вірить у самого себе, завжди має свої власні високоморальні, героїчні міти, що надихають покоління вистояти проти будь-якої навали, творячи безсмертя нації. Японія, Ізраїль – найяскравіше тому підтвердження. “Вісті ізначальні” – джерело, що дійшло до нас в усній формі, – промовисто речуть: “Очі Рідного Неба найлагідніші! Руки Рідного Неба найласкавіші! Вуста Рідного Неба найправдивіші! Але коли ти похитишся на чужії ласки, схилишся перед чужими істинами, підеш чужим шляхом – то й прийдеш до осяйної Небесної вершини чужим і впослідженим!” Християнство виникло в рабовласницькому суспільстві, поділивши людство на перший і другий ґатунки. Але ж будь-яка мисляча особистість, якою рухає Творчість, – б о г о п о д і б н а. Це підкреслював ще перший митрополит-русич часів княжої держави Ілларіон. Людство ось вже дві тисячі років неправильно розуміє саму сутність Бога. У дитинстві, наслухавшись від бабусі Онисі незчисленних мітів та кощун, я захопився сверблячкою стати богом хоч би для братів менших. З татовими бджолами пригода мало не закінчилася лихом. А ось мурахи виявилися не такими лиходійними. Я врятував їх “протомісто” від пожежі, розквасивши носа старшому сусідові, що “бавився” сірниками. Обгородив мурашник жердинами від цікавих корів. Поцупив для них із комори ворочок цукру. Але ніхто на вершині їх “мегаполісу” жертовників не воздвигав, і “фіміамів” з живиці на мою честь не возкурював. Творець, котрий силою думки стискає без молекулярний простір до такої щільности, що він вибухає галактиками в мільйони сонць (і саме такий вибух спостерігають науковці в сузір’ї Лебедя), не буде укладати домовленість з родоначальником якогось племені загубленої у Всесвіті планети. Як не буде лікар-гінеколог під час пологів гратив в “дурня” з двірником. Ну не буде! Та, врешті, навіщо отій Невимірній, Незбагненній людиною космічній Потузі наше мурашине “алелуя”? Не Творець галактик веде нас по життю. Кожного з нас, зчитуючи загальні для Всесвіту Закони Живої Мислячої матерії, вже мільйони років веде по землі власний Рід. Є свята людей: Савки, Варвари, Миколи, Мокрини, Катерини. А є свята Богів: Сонцестояння, Різдво, Велик День, Купайло, Світовид. Чи були на Землі Будда, Христос, Аллах, Кетсалкоатль?.. А безживне каміння – сонцестояння, секунда в секунду, ось уже мільярди років повторюється й повторюється. Що Сонце – божество вищого порядку, довів у своїх роботах ще в ХІХ столітті німецький астроном Кеплер. Переконаний – Земля теж! Саме до сонцестоянь прив’язував свій сільськогосподарський календар протоукраїнець-бористеніст, ще в ранньому неоліті, засіваючи свою нивку зерном. Вже тоді він звертався до Горішніх Сил щедро полити молоде збіжжя рясними дощами, відточуючи звукоряд радуницьмолитов, віднаходячи погідні Ключі, що відмикають Силові Поля Небес. Цим самим вони забезпечували щедрі врожаї, множачи ще дотрипільську людність. Археологи підтверджують: протоміста Праукраїни мали 500-гектарні площі. А село від села були на віддалі всього двох-трьох кілометрів. Космогонічне свято Світовида-Всехранителя, тобто РОДа- Всезахисника, ім’я якого раніше навіть серед волхвів було під суворою забороною, з правіків вшановувалося 22 вересня і відзначалося особливою таємничістю, урочистістю й тонкою магічністю. Сонце згасає. Його життєдайня сила маліє, збурюються лихі, темні енергетичні сили. Тому кожна вісь, городище збиралися в цей день, щоб накласти на все живе: і рослину, і тварину, і людину Небесний захист. В ту мить, як лишень сходило Сонце, в космос, по всих наших землях зобохбіч Данаперу-Дніпра, творився могучий посил молитвирадуниці, вмикалася Teosfеra (сфера Бога), сила Захисту. Осіни силою животворящою Землі Твої священнії! Дай нам Любові свічі зажженнії! Дай нам Віри чаші вишнії! Дай нам Правди мечі двожалії і в жили дужі – стодужу темінь дев’ятдесятую превозмогти з благословенням Твоїм. Темінь дев’ятдесятая – це ті дев’яносто чорноенергетичні дні згасаючого сонця, що гнітюче діють на все живе, тому просимо: Укріпи Віру нашу во врем’я лютеє Ночі! Засвіти Зорю провідную посвіточем невгасимим! Викуй Орла златого на ниви вольнії! Вбогатири дух наш, благословляючи! Але не це головне в древньому обряді. На воду випускалася молода крижачка, як вособлення Богині Коляди, що має 22 грудня народити божественне Немовлятко-Сонце. До цього дня вона затайновується в Дніпрових плавнях від лихих сил Ародникових, що жахтять замкнути Землю-Матінку на 777 крижані ключі-роки. Перед нами постає у всій своїй красі прадавній космогонічний міт Першотворення. І коли по озерному дзеркалі Красного хутора, що на околиці сучасної Дарниці, раптом пустивши довгі вуса хвиль, появляється невідомо звідки качечка, мене, людину ХХІ століття, раптом проймає благоговійний трем. Однозначно – відкрилася язицька матриця. Спрацювала генарма пам’яті, закодована в наших генах з правіків. І просимо ми для всієї Руси- України зовсім небагато: “…аби стріти твій День, Світовиде Всехранителю наш, во єдности, во мудрости, во благополучії, во здравії! “І во мирі!” – залунало зівсебіч. Але вершиною свята була величальна Перунові – Богові військової аристократії. Проте, хоч відзначається цей день 20 липня (колись до першопрестольного граду з’їжджалися дружини зі всієї Русі, щоб себе показати й Князя Небесного й земного потішити) в час військового лихоліття молитви до Володаря блискавок лунали щоденно. “Вбогатири князі нашії! Вбогатири вої нашії! Вбогатири бояни нашії! Во велич Твою всенебесную, во Славу Твою всеземную! Умнож раті нашії! Воскреси удалі нашії! Одтвори своїми ключами огненними животокинебеснії в серця нашії! Даби не срам було перед Дідами нашими, перед Богами нашими святославовичами величатися!” І потужно, співзвучно древньому гімнові роктала бандура в руках молодого кобзаря-чернігівця Любомира, що з молодшим братам Святославом та батьком-військовиком приїхали на свято. І здіймалися до Небес бойові топірці. – Невже ви вірите у відродження родославства (так прадавню релігійну течію називають нині), – запитую в тонкого знавця старовинних обрядів, фольклориста-сіверянина Івана Вербича, – адже минуло стільки століть її винищення. – А чого ж ми зібралися тут! – залунало з усіх боків. – Тут я відчуваю себе розкріпаченою, вільною, а не рабою бо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин