Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · “Єдність, свобода та національна гідність, які відстоював Рух, залишаються головними ідеалами для України”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

60! Але не забувається…

Слово Просвіти, №40 за 2025 рік

род – аж до медалі Жукова уже в незалеж$ ній Україні. Віват тобі, доблесний комсомо$ ле, що дочасно вигнав мене зі свого табуна! Як відомо, відважним Іваном Дзюбою серед перших заарештованих було названо Дмитра Іващенка та Валентина Мороза, тобто моїх викладачів, що стало несподіва$ ною для влади підтримкою і нас, луцьких “бунтарів”, які саме перебували під слід$ ством. Драматичне повідомлення підсуму$ вав заклик “Хто проти тиранії – встань$ те!”. І далекий світ його почув та за$ пам’ятав надовго. Однак у совєцькому со$ юзі розголос про цю екстремальну подію був одразу категорично затабуйований, і ми, ким “ласкаво” заопікувалися доблесні органи, не могли про потужний резонанс ні чути, ні знати, ні навіть здогадуватися. Натомість – перебування у стані глухоні$ мотної самотності, гнітючої упевненості, що ніхто добрий нічого не знатиме про твою безвихідь, не зможе ані підтримати, ані жодної поради дати. Самі ж ми, як спі$ вучасники “злочину” з тавром “УБН”, під недремним чекістським оком спілкувати$ ся між собою взагалі не могли – ізоляція суворо контролювалася. О, що би то важило тоді знаття про той протестний вибух, а потім – про листопа$ довий колективний лист-петицію до цк кпу і цк кпрс від мужніх київських інтелі$ ґентів з проханням публічного роз’яснен$ ня щодо “факту таємних арештів”! Саме тоді, коли з допиту в допит твоїм особис$ тим слідчим та слідчими Іващенка, Моро$ за, Михайла Гориня, їхніми помічниками чинились моральні тортури, цинічне топ$ тання по людській гідності, вишукане шантажування… Під знущальний регіт зловтішно цитувалися записи підслуханих наших розмов, уривки з перлюстрованого листування, навіть святочних тостів – і все це подавалося як одержані зізнання від “свідомих власної провини перед рідним народом” спільників. Здавалося, перебуваєш під безперер$ вними потоками кип’ятку! Водночас мо$ зок пекельно свердлила одна думка: як не проговоритися про те, чого кати все-таки не знають, як заперечити причетність до розповсюдження нелегального чтива тіль$ ки тобі відомих підозрюваних… Вимагало$ ся визнати, що ми діяли як організація або, принаймні, група, а за приховування імен та кількості однодумців обіцяли “чет$ вертак”. Особливо люто наїжджали інсти$ тутський куратор від КДБ Арнольд Васи$ левський та ветеран всесильного відомства Павло Удахін. Пам’ятаю, що в їхніх комен$ тарях час від часу перепадало і “безмозґло$ му Нікіткє”, який замахнувся на авторитет дітища самого Дзержинського, бо надумав приєднати кадебешників до міліції. Провокативні дії бійців невидимого фронту у студентському середовищі дава$ ли себе знати у виявах обструкції: близькі знайомі відверталися, боялися підійти чи заговорити, вдавалися до обмов. До при$ кладу, одна із давніх приятельок розпові$ дала іншим, що я націоналістка, бо “лю$ дей сокирою рубала”. Втім, щоб далеко не відступати від об$ раної теми шістдесятиріччя з гірким при$ смаком та уникнути спокуси доповнити її багатосерійною балачкою, дозволю на за$ вершення кілька конкретних штрихів. Перший – щодо недооцінки ретельності вистежування політично неблагодійних у

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин