Пошта “СП” · “Наша література не маліє і не міліє. Вона витворює і гартує нових класиків”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Магічні кристали Миколи Славинського
Слово Просвіти, №40 за 2025 рік
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ
Літературний шлях Миколи Славинського нагадує вільне й несподіване русло річки, яке шу$ кає шлях до самого Дніпра, а звідти – до моря великої потуж$ ної літератури. Знаю його творчість практич$ но від самого витоку і до широко$ го та розлогого гирла, де вона розтікається на багато повново$ дих струменів. Ці струмені – різ$ ножанрове втілення творчих за$ думів, намагання поглибити го$ ловне річище творчої наснаги. Згадується робота в журналі “Київ” у період зеніту його попу$ лярності й літературної ваги. Са$ ме тут повнокрило відкрилися можливості Миколи Славин$ ського як публіциста, літерату$ рознавця, критика літературного процесу. Саме на його редакцій$ ний стіл лягали аналітичні й по$ лемічні статті провідних україн$ ських письменників, есеї та роз$ думи про початківців. Здавалося, що ця копітка ро$ бота “чорноробочого” літератур$ ного процесу поглине власні пла$ ни творчого самоздійснення Ми$ коли Славинського. Однак уже невдовзі з’являються твори, які засвідчують різноманіття його лі$ тературних устремлінь. Серед них – кримінальний роман “Немов$ лята сатани”. І хоча дія тут роз$ гортається у звичному для такого жанру руслі, психологічні колізії, образна мова надають йому ху$ дожньої достовірності та вираз$ ності зримих реалій. Відчувається досвід, обізнаність автора із зако$ нами детективного жанру. Це й
Наталія МОРОЗ, в. о. директора Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка Олена ЛОГІНОВА, наукова співробітниця Черні$ вецького обласного меморіаль$ ного музею Володимира Івасюка
“Музей люблять і знають. Зні$ мають фільми. Бо тут є незбаг$ ненне (чому незбагненне – з неба дивиться Володимир Івасюк!) джерело творчих пошуків і знахі$ док, вміння комунікувати, вміння працювати з неймовірними скар$ бами архіву музею”, – так зазна$ чила у ювілейному привітанні Парасковія Нечаєва, відома укра$ їнська журналістка, перша дирек$ торка Чернівецького обласного меморіального музею Володими$ ра Івасюка (1995–2005). Справді, про музей Володи$ мира Івасюка знають у всьому світі, бо люблять і співають його задушевні пісні. Тож до ювілею музею для усіх поціновувачів музики, наших шановних відвідувачів створили подарункові листівки, креативну фотозону та сучасну вуличну рек$ ламу закладу. До 30$річчя створення Черні$ вецького обласного меморіаль$ ного музею Володимира Івасюка був проведений Тиждень доку$ ментального кіно “Музей Івасю$ ка FOREVER” (3$11 ве$ ресня). Інтерес до постаті Володимира Івасюка ве$ ликий. На розсуд вдум$ ливих глядачів, шану$ вальників творчості композитора, Героя Ук$ раїни Володимира Іва$ сюка запропонували до$ кументальні фільми, зні$ мання яких відбувалося в нашому музеї протягом багатьох років. Презентували філь$ ми на двох локаціях. У не дивно, оскільки Микола Сла$ винський був головою творчого об’єднання пригодників та фан$ тастів Національної спілки пись$ менників України. Але це не оз$ начає, що його очільник відсто$ ронився від активного повсяк$ дення літературного життя. Як заступник головного редактора він долучається до видання нау$ ково-популярного журналу “Ди$ восвіт”, опікується “Літератур$ ною світлицею” столітнього що$ місячника “Наука і суспільство”. Зокрема, друкує ґрунтовну статтю “Павло Тичина: “Блакить мою душу обвіяла”. В ній дослід$ ник висвітлив складний драма$ тично-трагічний життєвий шлях видатного українського поета, “золотого кларнета” нашої літе$ ратури. Саме в цьому літератур$ ному дослідженні Микола Сла$
винський спростовує примітивно-вульгар$ ні твердження про Павла Тичину і підво$ дить читача до вива$ женої думки про ди$ вовижну спільність долі української інте$ лігенції та тернистої дороги українського поета. Що й говори$ ти: від Шевченка, а ще раніше – від Ско$ вороди і першого ук$ раїнського відрод$ ження, доля україн$ ського митця була позначена тернами сваволі й бур’янами насильницького забуття. Про це добре сказав Микола Славинський у книзі “Віч-на-віч із генієм” (Харків, видавництво “Майдан”, 2024). Особлива цін$ ність її в тому, що, незважаючи на загарбницьку війну, автор доно$ сить правду про Тараса Шевченка простою й доступною мовою для школярів та студентства. Саме нині, коли кривавий оскал “ро$ сійського ведмедя” навис над на$ ми, полум’яне слово й жертовне життя Тараса Шевченка стають нашою надією та оберегом. Ще раніше у книзі “Колеги: шляхи та роздоріжжя” Микола Славинський прагне показати, що наша література не маліє і не міліє. Вона витворює і гартує но$ вих класиків, серед них – імена Ліни Костенко, Івана Драча, Іва$ на Дзюби, Юрія Мушкетика.
Оригінальна форма розгорнутого діалогу-есею дала змогу авторові висвітлити найважливіше і вод$ нораз не засушити неповторне й животворче. Постійне перебування Мико$ ли Славинського в епіцентрі літе$ ратурного процесу, спілкування з визначними особистостями да$ ють йому змогу створення об’єк$ тивних “стереоскопічних” літе$ ратурознавчих досліджень, де уміло поєднано “скальпель” літе$ ратурознавця і критика з філосо$ фічним “дзеркалом” внутріш$ нього світу митця. Так з’являють$ ся роздуми про творчість Миколи Боровка “Теург у світі ронделів”, де підкреслено вибагливість сти$ лю поета, яка, проте, йде від на$ родної традиції, вишуканості не$ окласиків та виразності ідентич$ них форм французьких парнас$ ців, зокрема ронделістів. Тож немає нічого дивного втому, що й сам Микола Славин$ ський у поетичному трикнижжі “Магічний кристал” прагне до лапідарної витонченості форми, максимальної акумуляції думки. Тебе ніхто не знайде у пустелі, коли ідеш до себе чи до Бога. Пісок навколо, вдаль – чиїсь сліди. “Кристали” образів у три$ книжжі відсвічуються різними гранями – від філософського ос$ мислення людського буття до найдорожчих чуттєвих імпульсів. Оце внутрішнє поривання са$ мовідкриття в Слові щасливо пе$ реслідує Миколу Славинського ко, Кирило Стеценко, Володи$ мир Вознюк, Роман Кудлик, Юрій Рибчинський, Богдан Стельмах та багато інших вже давно є одним із улюблених серед українців. Після перегляду цієї вагомої стрічки своїми цікавими спогада$ ми з присутніми поділилися герої стрічки: сестра композитора Ок$ сана Івасюк, учасниця ВІА “Сме$ річка” Мирослава Єжеленко та поет, співавтор геніального маес$ тро Володимир Вознюк. Підсумком тижня докумен$ тального кіно “Музей Івасюка FOREVER” стало відкриття вис$ тавки світлин “Закарбована фо$ томить: історія за кадром”, де представлені 74 архівні світлини знімання 11 документальних фільмів у Чернівецькому облас$ ному меморіальному музеї Воло$ димира Івасюка. Не багато моло$ дих музеїв можуть похизуватися таким надбанням! Гарною традицією стало про$ ведення Свята української пісні на Театральній площі, яке впер$ ше відбулося 13 вересня 2007 ро$ ку з нагоди 55$ї річниці від дня першого виконання пісень “Чер$ вона рута” й “Водограй”. П’ят$ надцяте свято української пісні вже багато літ, про що свідчать книжки “Зупини мене, Господи”, “Зачароване коло кохання”, “Срібне диво”, “Світова вдова”, “Тайнопис миті”, “Янгол мило$ сердний”. У новому трикнижжі “Магіч$ ний кристал” привертає увагу ці$ кава архітектоніка видання – від одновіршів до восьмивіршів. Ізнову – від восьмивіршів до од$ новіршів (у третьому томику – від тривіршів до восьмивіршів, від них – до тривіршів, які й увінчують збірку). Така хвилепо$ дібна, каскадна конструкція на$ ближає нас до природної хвиле$ подібності – від пульсу людини до пульсації цілого Всесвіту. По$ ет розуміє, що ця суголосність пульсацій і повинна бути зафік$ сована у поетичній тканині тво$ ру. І він шукає магічний кристал, щоб зрозуміти й відтворити суть пульсації й зміну світла у гранях цього кристалу. Де той кристал магічний, в якому світяться незвідані мої світи – минуле і майбутнє? Я знаю, що сонях – улюблена квітка і символ Миколи Славин$ ського. Схилився сонях – тінь його побігла до межі, де ти стояла і росла трава. Микола Славинський, як і со$ нях за сонцем, постійно поверта$ ється до найголовнішого в літе$ ратурі – образного й повнокров$ ного осмислення людського сер$ ця. І хоча воно незглибиме, шлях до нього освітлюють небеса.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
