Культурний простір · “Наш театр тим і унікальний, що ми можемо демонструвати на сцені різні жанри”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Життєпис України в піснях
Слово Просвіти, №40 за 2025 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Вадима ГНІДАША
– У жовтні 2022 року ми ста$ вили в Каунасі (Литва) балет “Аладдін”, – пригадує режисер$ постановник рок-опери “Патрі$ от”, директор – художній керів$ ник Київської опери Петро Кача$ нов. – Там я побачив виставу про їхнього національного героя. Це була людина, яка спалила себе на знак протесту проти радянської влади. На честь цього героя по$ ставили мюзикл під назвою “1972”. Подумав, що нам у театрі теж треба мати виставу про нашого національного героя, але це має бути не конкретна особа, а збір$ ний образ. Можливо, це історія про одного з нас. Такі люди існу$ ють, вони справжні патріоти не на словах, а на ділі. Ми показали людину, яка не є святою, ідеалізо$ ваною. Вона має свої вади, проб$ леми, свої досягнення, втрати. Але разом із тим є справжнім пат$ ріотом України. Спершу уявляв, що вистава базуватиметься на музиці “Братів Гадюкіних”. Але, коли почали працювати над лібрето, то почали виникати інші образи, інші кар$ тини. І я почав підбирати інші пісні. Так з’явилися Андрій Кузь$ менко (Скрябін), Марія Бурмака, Тарас Петриненко, Кость Моска$ лець. А практично в останню хвилину з’явився Ярмак. Адже потрібно було відобразити щось характерне для Майдану. Пісня “22” спочатку звучала росій$ ською, а Дмитро Тодорюк її пе$ реклав. Ця пісня і є символом Майдану. Робота над лібрето була побу$ дована так, що спочатку з’явля$ лися якісь ідеї, які я обговорював з Дмитром Тодорюком. І він ці ідеї об’єднував в діалоги чи моно$ логи. Так з’явилися і закадрові тексти, бо нам потрібно було по$ єднати події, що почалися 1989 року і закінчилися 2022$го. У кі$ но зробити це було б простіше. А тут треба було відобразити хроно$ логію важливих подій і великий відрізок часу. При цьому вкласти$ ся у 2 години 20 хвилин. Раніше я як режисер не робив таких великих проєктів, але мріяв створити подібну виставу. Я сам підбирав музику, яка потім була використана тут. Вже уявляв, якою має бути ця постановка. Шукав драматичного режисе$ ра. Це вистава музична, але мені здавалося, що драматичний ре$ жисер краще поставить її в кон$ тексті наших історичних подій. Під час розмови відомий режисер запитав у мене, якою має бути музика. Відповів, що “Брати Га$
Стратегія лагідної українізації щодо зміцнення позицій україн$ ської мови без тиску щодо побу$ тового використання російської мови підтримується 87% україн$ ців (для 53% повна повністю прийнятна) і для 10% вона не$ прийнятна (для 4% категорично), свідчать результати опитування, проведеного 2$14 вересня Київ$ ським міжнародним інститутом соціології (КМІС). Радикальна українізація, яка передбачає стигматизацію і тиск на російськомовних громадян для переходу на українську мову, за$ борона використання російської мови навіть на побутовому рівні, згідно результатів дослідження, прийнятна для 63% українців (для 33% повністю прийнятна), а не$ прийнятна для 32% (для 14% ка$ тегорично неприйнятна). З іншого боку, приховане зро$ сійщення, яке передбачає вико$
дюкіни”. А він навіть не знав, хто це такі. Я зрозумів, що якщо віддам цю роботу комусь іншому, то не знайду собі місця – емоційно і морально. Можу сказати, що всі мої задуми, ідеї, намагання і прагнення загалом втілилися і абсолютно повноцінно вклалися в сюжетну лінію. На мою думку, вийшла достойна, повноцінна вистава. Спочатку ми провели кастинг. У нас оперний театр, оперні го$ лоси, а тут абсолютно інший жанр – рок, реп і поп-музика. Тож ми запросили солістів, які у нас не працюють. Виставу зроби$ ли практично за місяць. Звичай$ но, мені допомагав режисер Дмитро Тодорюк, за що йому ду$ же вдячний. Виконавець головної ролі Зі$ новій Карач – музикант, радіове$ дучий. Мене він приємно вразив своєю щирістю і працелюбністю. Загалом запрошені артисти ніко$ ли не говорили, що їм важко, ні на що не нарікали. Вони відпові$ дально поставилися до цієї прем’єри і чесно виконали свою місію. Якщо Зіновій для мене – це справжнє відкриття, то Ольгу Жмуріну та Анастасію Яценко я знаю й по інших проєктах. Орина Гужва теж для мене відкриття – епатажна солістка, яка виконала роль Іванни. Ми давно працюємо з Юрієм Годо, він зіграв у нас не одну виставу. Так само Антон Пе$ регуда талановитий вокаліст. У різних складах вони з Юрієм ви$ конують роль Професора. Щодо інших виконавців.
Роль Олени виконує Ганна Твер$ дова. Роль Васі – Дмитро Тодо$ рюк та Владислав Фоміних. Вов$ чика зіграв Артем Куріний та Во$ лодимир Щур. Важливі епізодич$ ні ролі лікарів – Андрій Гонюков, Ганна Шевченко, Анна Зарецька, Євген Бічасний, Ганна Семець. А ще – Наталія Чепченко, Марія Антоневська, Данило Коток, Ро$ ман Перевертун, Сергій Макієн$ ко, Вікторія Осадчук. Також у нас є ролі, які вико$ нав хор у двох номерах – “Карпа$ ти” програли футбол” і “Ми хо$ дили-дили-дили”. Це драматичні акторські ролі, і солісти хору ви$ конали їх досить успішно. Задіяли і балет. Він у нас до$ сить унікальний. Сьогодні вони грають у виставі “Патріот”, а зав$ тра – в балеті Анатолія Кос-Ана$ тольського “Сойчине крило”. Наш театр тим і унікальний, що ми можемо демонструвати на сцені різні жанри. У нас є проєкт “Джазова абетка”. Від джазу до класичної опери – ми маємо великий потенціал з нашими солістами, балетом, хо$ ром і оркестром. Цінність нашого театру в тому, що він справді ро$ динний. Його цільова авдиторія – дорослі, юні глядачі і діти. Ре$ пертуарні вистави у нас теж різ$ нопланові, починаючи від “Сим$ фонічної абетки” і закінчуючи “Сойчиним крилом” чи оперою “Фальстаф”. Та повернімося до рок-опери “Патріот”. Євген Воронко не тільки диригент-постановник, він ще й автор фінальної пісні “Вийди, змучена людьми…” на слова Олександра Олеся. Він ще й один із небагатьох, хто має хист бути диригентом-постановником вистав, пов’язаних із рок$ чи по$ пулярною музикою. Також варто сказати про Крістіну Шишкарьову – хорео$ графа-постановника нашої вис$ тави. Вона підготувала виразні номери. Це нове уявлення про те, як можна ставити балетні номери в нашому театрі. Не можна не згадати і Анжелу Масленнікову, яка забезпечила хорові голоси і працювала над мі$ зансценами хору. На художника-постановника і художника з костюмів вирішив запросити Марію Левитську. Нам потрібно було показати як кос$ тюми 1990$х, так і 2000$х. Період становлення нашої держави ві$ дображений і в костюмах. Марія Левитська працювала разом із командою – це Мілана Скорик і Станіслав Петровський. Я задо$ волений цією співпрацею на всі 100. Опера “Патріот” – ще не го$ товий продукт. У мене є ідея що$ до фіналу. Також треба доопра$ цювати декілька сцен. Раніше в репертуарі нашого театру був балет “Жізель”, який не йде вже багато років. Зараз бу$ демо його відновлювати. Оновле$ ну версію плануємо показати наприкінці листопада. Головний диригент нашого театру Василь Василенко ініціює постановку опери Юлія Мейтуса “Ярослав Мудрий”. Але я хочу, щоб ми поставили цю виставу на Софійській площі. Це моя мрія. У нас занадто мала сцена для та$ кої масштабної постановки. Хо$ тілося б, щоб цей показ був прис$ вячений нашій перемозі. А потім у меншому масштабі ми могли б показувати цю оперу і на сцені нашого театру. – У театрі був відкритий кас$ тинг, про який я дізнався із соці$ альних мереж, – продовжує роз$ мову виконавець ролі Любомира Зіновій Карач. – Подав анкету на дві ролі. Врешті сформували ви$ бір і обрали мене на роль Любо$ мира. З 2011 року я займався рестав$ рацією української музики. На той час інтерес до українського, особливо того, що робилося до відновлення незалежності Украї$ ни, був невеликий. А я якось по$ чув музику Богдана Весоловсько$
44-й театральний сезон Київська опера (Київський муніципальний академічний театр опери та балету) розпочала з рок-опери “Патріот” на музику “Братів Гадюкіних”, Марії Бурмаки, Костя Москальця, Тараса Петриненка, Кузьми Скрябіна, Олександра Ярмака, Євгена Воронка.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
