Пошта “СП” · “Наші співвітчизники на фронті та в тилу гідно захищають Україну, вони – наша надія та прапор”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Здолати мури недбальства
Слово Просвіти, №40–41 за 2023 рік
Олександр ГРОМОВ м. Київ
Ці питання виникли перед Володимиром Зеленським з перших хвилин після звістки про напад. Він миттю перебрав у пам’яті картини минулого й виокреслив те, що тепер найважливіше. Це гасло Петра Порошенка і його партії “Європейська Солідарність” – “Армія. Мова. Віра”. Саме воно повністю відповідає вимогам дня, гартує нашу силу. А що належить політичному супернику, з яким не так давно змагався на президентських виборах, то це не має жодного значення. Тому численні виступи Володимира Зеленського перед своїми громадянами в інших країнах, у низці міжнародних організацій чітко й виразно розбивають морок вигадок і нісенітниць ворога, якими той прикривається і прагне всіх засліпити. І ці його звернення відповідають запитам суспільства. Збройні Сили України, оснащені необхідною зброєю і в належній кількості, мають виконувати поставлені завдання. Однак небезпека криється і в іншому: в наших недоглядах у судах, в корупції – не в поодиноких випадках, а в більших розмірах – це гальмо нашого розвитку, нездатність владних структур організувати свою діяльність. На чому ж вона тримається? Причин багато. З них можна скласти цілу піраміду, в основі якої – хибне спрямування грошового забезпечення. За кілька років до незалежності середня зарплата робітника мало чим відрізнялась від зарплати начальника цеху, десь в півтора-два рази на користь керівника. Директор заводу отримував десь втричі більше. А щоб хтось вдесятеро, такого ніде й ні в кого не було, навіть у генерального секретаря комуністичної партії. Те саме в інших країнах, переважно коефіцієнт п’ять між меншими та більшими зарплатами. Нині ж у нас – різниця майже в сто разів. Хто ж це такі захмарні нагороди має? Керівники різних відомств і об’єднань, їхні заступники та радники. А за які заслуги? Невідомо, бо щоб помітити у них якісь успіхи, треба довго й пильно придивлятись. А ось чого вдосталь, то це критичних докорів, прямо в очі кидаються. З пенсіями теж не все зрозуміло. Основній масі пенсіонерів ледве вистачає грошей на проживання, зате є й такі, наче в них щодня визрівають якісь винаходи, вони їх швидко втілюють у життя і мають від того значні прибутки. А як себе поводить великий капітал? Ми не знаємо його походження, витрат і задумів. Але й тут вистачає безконтрольності та непорозумінь, що не є таємницею, бо відомі й прізвища конкретних людей та їхні суспільні вчинки. Що ж дає наш розподіл матеріальних благ? Як породжує зневагу до сумлінної праці, заохочує не знання та здібності, а пошуки обхідних шляхів до успіху? А це початок моральної деградації, пристосуванства, прислужництва. І виходить на дорогу грошовитий гаманець, у нього виникає бажання верховодити, відігрівати більш значну роль, ніж йому відведено за призначенням. Наш капітал має брати активну учать у державному будівництві. Коли ж він самоусувається від цього – тоді його чекають різні випробування з неприємними наслідками. Людство з давніх-давен веде боротьбу з різними правопорушеннями. Виробило й певну послідовність і норми, вони перевірені на практиці, знайшли повне схвалення і підтримку й не викликають жодних заперечень. Головне тут – невідворотність покарання за протиправні дії. Це означає, що кожна така справи повинна бути розслідувана відповідними державними органами,
оцінена й з відповідним висновком, де вказуються й винуватці пригод. А потім приймається рішення, його можна оскаржити. Це рішення стає відомим не тільки тим, кого воно стосується, а й знайомим, сусідам, співробітникам, а коли про нього повідомляється в засобах масової інформації, то й широкому колу громадян. Так само воно має виховний вплив, застерігає він необдуманих кроків, а декого змушує відмовитись від виношуваних посягань на чуже добро. До того ж треба знати, що судимі після відбуття терміну покарання матимуть і певні обмеження. Як же у нас ведеться боротьба з правопорушеннями? Чимало зних розслідується роками. Часом журналісти й громадські активісти б’ють тривогу, сповіщають про них у медіа, а потім з подивом довідуються, що їхні повідомлення залишаються без відповіді, наче їх і не існує. Верховна Рада ухвалює антикорупційні закони, а ось як вони виконуються, чи наступає невідворотність покарання – не досліджується, не вивчається, не отримує аналітичних напрацювань. Подібний підхід передається і судовій системі. Нещодавно розмовляв зі своєю родичкою, згадали про релігію. Вона вказала, що відвідує ту церкву, що й раніше, і взялася доказувати, що вірування одне для всіх церков, не треба тут когось виділяти. А раніше та ще й сьогодні у нас переважають парафії московського патріархату. І це вже через кілька років після створення Православної церкви України, де богослужіння здійснюються українською мовою. Так і живемо, будуємо нові взаємовідносини між людьми, а дотримуємося силоміць нав’язасталося завдяки зусиллям голови Союзу українок Людмили Огнєвої та коштам учнів школи, що в такий спосіб вирішили зберегти пам’ять. Роботу над козацьким хрестом з піщаника провів Дмитро Ілюхін, учень нашого видатного митця Петра Антипа.
них нам чужинських поглядів і правил поведінки. А своїх не знаємо, не сприймаємо, не помічаємо. Це те, що влаштовує наших недоброзичливців і за що вони міцно тримаються, бо це забезпечує їм певні переваги в суспільстві. У Києво-Печерській лаврі століттями порядкували московські попи, принижуючи все українське. І який ґвалт вони підняли, коли їх сповістили, що настав час припинити тут свою діяльність. Зачинили двері перед працівниками державних органів, не пускали в приміщення, відмовлялись виконувати їхні розпорядження. І трапляються віряни, які теж підпрягаються до такого ж свавілля, галасуючи цілими днями, буцімто порушуються їхні права, чиниться тиск на релігію. Між тим вони показують своє здичавіння під проводом чужинським наставників. Чи варто говорити про економічне зростання під час війни? Так, і в цьому є необхідність. Адже тепер виникла нагальна потреба в озброєнні, його можуть забезпечити наші підприємства. Багато чого ми отримуємо від інших країн, за це хвала і подяка їм. Але і самим треба виготовляти. Для цього ми маємо і фахівців, і відповідне обладнання, і сировину. Щодо приватизації: ми проводили і зараз проводимо, але варто вказати на такий її недолік, як відсутність прогресивного оподаткування для підприємців. А воно виправдовує себе в інших країнах. Тому про поліпшення становища наших людей не слід і говорити, вони все ще виїжджають за кордон на заробітки. Нині, щоб відвернути небезпеку, часто згадують НАТО, вис-
На початок минулого року хрест вагою в майже 1,5 тонни був готовий і чекав на встановлення в ямпільському кар’єрі на Вінниччині. Масштабне вторгнення ворога відкоригувало плани. Ми змогли повернутися до будівництва основи під хрест тільки в поточному році, після
У цій російсько-українській війні ворог робить ставку на відсутність українського досвіду у Президента України Володимира Зеленського, московську агентуру, на загострення політичної боротьби й пов’язаних із нею розбіжностей у тому, які рішення треба приймати. Тож як відвернути небезпеку, на чому зосередитись насамперед, де порятунок?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
