Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт"калейдоскоп · “Збереження народної культури має бути прерогативою держави”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

“Жива культура – живий світ”

Слово Просвіти, №40–41 за 2023 рік

У Національному музеї народної архітектури та побуту України відбувся фестиваль “Жива культура – живий світ”, присвячений 20-й річниці Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. Про це повідомляє кореспондент Укрінформу. “Конвенція, яку ратифікувала Україна 15 років тому, ставить перед нами зобов’язання берегти те, чим багата українська нація, чим багаті корінні народи, які проживають в Україні. Наразі зареєстровано 77 елементів нематеріальної культурної спадщини за національним списком. П’ять – в ЮНЕСКО, ще три – подано. Цей процес потужний, він триває і є гарантією того, що ми не забудемо, а навпаки – будемо розвивати наші унікальні мистецькі народні практики”, – каже тимчасовий виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв. Генеральна директорка Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогові Оксана Старак-Повякель зауважує, що фестиваль “Жива культура – живий світ” також має на меті відзначити десятиліття з дня внесення до ЮНЕСКО першого елементу від України – петриків- Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із сайту театру – Український мюзикл “Піноккія” – це новий авторський проєкт для всієї родини від Київської опери, – розповідає автор лібрето Дмитро Тодорюк. – Це історія дерев’яної ляльки Піноккії про спробу пізнати себе та про бажання втілити свою найзаповітнішу мрію – стати справжньою дитиною. Лібрето створено за мотивами відомої в усьому світі казки Карло Коллоді. Усі епізоди оригіналу переосмислені й перенесені в сучасні обставини. Йдеться про заскорузлий підхід в освіті, про взаємини батька й дочки-підлітка, про пошук себе в цьому світі. Про театр і шоу-бізнес. А також про свободу, до якої суспільство має дозріти. І відбувається це завдяки самопожертві сміливців та відчайдухів, якою і є наша героїня. Драйвова музика у виконанні симфонічного оркестру, круті танці в стилі Бродвея, цікаві режисерські знахідки, видовищні декорації та неймовірні костюми неодмінно захоплять глядачів різного віку. – Понад тридцять років у нашому репертуарі був мюзикл “Буратіно”, – продовжує розмову режисер-постановник, головний режисер Київської опери Віталій Пальчиков. – У дітей часто виникало запитання: чому Буратіно грає дівчинка? Після одного з показів у нас відбулася серйозна розмова з директором – художнім керівником театру Петром Качановим про те, що робити з виставою, яка досі популярна серед глядачів, але морально застаріла. Вирішили зробити те, що буде цікаво всім. Взяли за основу твір Карло Коллоді “Пригоди Піноккафе, ресторанах і на весіллях. які проходять у традиційному стилі”, – розповідає майстриня з Дніпропетровської області Ксенія Біленко. Поряд із дивнями лежить хатнє начиння, ручки, блокноти й магніти з петриківським розписом. Біленко зауважує, що це один із найбільш універсальних орнаментів для оздоблення – раніше так розмальовували хати, пічки, а зараз цей візерунок пасуватиме до чохла на телефон або до шопера. Майстриня зауважує, що, тільки шануючи та зберігаючи своє коріння, можна побудувати міцну державу. Презентували на заході й рушники, виткані вручну майстринями із села Обуховичі на Київщині. “Обуховицьке узористе ткацтво із березня цього року входить до переліку нематеріальної спадщини України. Воно вирізняється технікою виконання, особливою орнаменталістикою та різнобарвністю”, – зауважила завідувачка відділу народної творчості Іванківського будинку культури Катерина Несин. Вона додала, що майстрині здебільшого в поважному віці, але передають знання через майстер-класи. Зараз майстри шукають фінансування для приміщення, де буде змога працювати з ткацькими верстатами. У межах фестивалю заступник голови Національного банку України Олексій Шабан презентував срібну монету “Борщ”, нагадавши, що технологію приготування традиційної української страви в липні 2022 року внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує негайної охорони. У 2008 році Україна приєдналася до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, яку держави-члени ЮНЕСКО ухвалили у 2003 році. “Нематеріальна культурна спадщина” – це звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й вим, балетмейстеркою Дарією Возняковською, художником із костюмів Дмитром Курятою та Данилом Василенком, який створив неймовірну сценографію. Також хочу принагідно згадати очільника нашого театру Петра Качанова, який постійно підтримував цей проєкт. Саме Петро Федорович запропонував зробити відкритий конкурс, взяти участь у якому зголосилося близько тридцяти композиторів. Вони надіслали свої музичні пропозиції на тексти Дмитра Тодорюка. Переміг у конкурсі харківський композитор Борис Севастьянов. На мою думку, його музика зрозуміла кожному, до того ж задіяні різні музичні стилі. Я запропонував ідею, щоб у Джеппетто була якась фантастична лабораторія. Данило Василенко підхопив цю ідею і зробив те, що можна побачити на сцені. Доповнили сценічне дійство танцями. Дарія Возняковська – ідеальний хореограф для сучасного прочитання такої історії. Роль головної героїні виконують дві молоді артистки – Наталія Чепченко й Марія Антоневська. Вони вразили мене потужною енергетикою та бажанням культурні простори, визнані спільнотами як частина їхньої культурної спадщини. До Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства наразі внесено три такі елементи української культури: Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості (2013), традицію Косівської мальованої кераміки (2019), орьнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього (2021). До Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, внесено: козацькі пісні Дніпропетровщини (2016) та культуру приготування українського борщу (2022). постійно щось робити. Не було жодного дня, коли акторки сказали б, що вони втомилися і хочуть відпочити. У нас із виконавицями було багато розмов про те, що душа вселяється в дерев’яну ляльку. Душа повинна вивчити, як ця лялька рухається, опанувати дерев’яне тіло. І, зрештою, розуміє, що повинна зробити вчинок, який змінить світ. Працюватимемо й далі над виставою. Повинні дещо доробити до показів, які відбудуться у другій половині жовтня. Хочеться, аби “Піноккію” побачило якомога більше глядачів у різних куточках України, а якщо складеться, то й за межами нашої держави. Театр має і наступний амбіційний проєкт. До кінця року хочемо поставити балет Анатолія Кос-Анатольського “Сойчине крило” за однойменним твором Івана Франка. Наскільки мені відомо, балет був поставлений лише раз наприкінці 1960-х років. Він недовго йшов на сцені Львівської опери, яка люб’язно надала нам нотний матеріал. Це буде національний продукт за участі українських постановників і виконавців. А в другій половині сезону хочемо поставити якусь класичну оперу. Зараз триває дискусія, який це має бути твір, можливо, Моцарт або Доніцетті. Щодо моїх особистих творчих планів. Анатолій Солов’яненко запросив поставити наприкінці театрального сезону оперу “Трубадур” Верді у Національній опері України. Для мене це велика відповідальність, а ще більша відповідальність – робота в рідній Київській опері.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин