Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Разом — до Перемоги! · “Війна зачіпає або спокушає “тигрів” та “тигренят”, які чекають на свої шанси вхопити за нагоди собі здобич з цього каламутного потоку”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Плід майбутньої перемоги має дозріти

Слово Просвіти, №40–41 за 2023 рік

Минулого тижня центром уваги стало питання загрози шатдауна у США, тобто припинення фінансування бюджетних інституцій і програм. Шатдауна, буквально за чотири години до його настання, вийшло уникнути на тимчасовій основі на півтора місяця, але ціною відмови, зокрема, фінансування військової допомоги Україні. Віктор СКОРИК, оглядач “СП” Конгрес під тиском ультраправого крила Республіканської партії (яка вже давно опинилась у заручниках деструктивного, профашистського трампістського угрупування MAGA) в умовах шантажу та цейтноту змушений був піти на цей складний тимчасовий компроміс, аби не дезорганізувати роботу державних інституцій. Хоча в цілому нагальна необхідність неперервної підтримки України є пріоритетом зовнішньої політики не тільки демократів, ай більшості республіканців. Йдеться про компромісний варіант, начебто узгоджений між обома партіями, – винести питання України за дужки бюджетного закону на тимчасовій основі і прийняти його окремим рішенням цього тижня. Як це буде, поки що невідомо. Звісно, що такий поворот подій стривожив наших партнерів не тільки у США, а й, звісно, у всьому світі, і зрозуміло, що найбільшу тривогу це викликало в Україні. По факту, принаймні поки що, нічого катастрофічного для України не трапилось, оскільки це фінансування стосується довгострокових програм виготовлення боєприпасів та зброї для України, а для негайного, поточного постачання кошти є і їх поки що в достатку. Наразі у Пентагона є можливість передати Україні зброї ще на $5,4 млрд, тобто Сполучені Штати можуть здійснювати поставки зі своїх складів на цю суму, щоб забезпечити термінові потреби ЗСУ на полі бою. Для порівняння: це приблизно шестимісячний запас зброї, якщо США продовжать постачання втому ж обсязі, що й останні пів року, і приблизно 11% від загальної суми 43,9 млрд доларів, яку США направили на допомогу в галузі безпеки після вторгнення Московії в лютому 2022 року. Але як тенденція – цей шалений опір республіканського трампістського крила MAGA військовій допомозі України є тривожним сигналом з огляду на перспективу проходження ініціатив Білого дому в майбутньому. Тривогу спричиняє й те, що серед республіканського електорату Трамп, попри все, є безумовним і абсолютним лідером серед кандидатів від цієї партії на президентських виборах, які відбудуться в США в листопаді наступного року. Це той Трамп, який готовий, за його словами, “закінчити війну в Україні за 24 години”, зрозуміло, чиєю ціною – ціною України. Це той Трамп, який називав путіна генієм і висловлював захоплення ним. Настав час, коли сили політичного популізму та національного бундючного егоїзму, авторитаризму та тоталітаризму підняли голови по всьому світові, вони єднаються в єдине кубло зла. Саме тому світу демократії і свободи вкрай необхідно єднатися у своє дієве коло, щоб у світі не панував розбій, насилля і “право” ґвалту, щоб у світі було майбутнє, де панують свобода і воля, мир і правовий порядок. Але для досягнення миру треба спочатку виграти війну у сил зла, на чолі яких зараз є агресивна імперія зла – імперська Московія, цей осередок інфікування світу злом. Інфекцію треба локалізувати, ізолювати, знищити, аби уникнути світової пандемії зла. Зараз війна москви проти існування України перейшла у фазу війни на виснаження, принаймні саме цього хочуть у москві: щоб світ демократії втомився допомагати Україні, щоб виснажити сили і зламати волю українського народу у боротьбі з імперськими апетитами московського монстра, щоб посіяти розбрат і зневіру в своїх силах опору ординській навалі, щоб дочекатися Трампа на президентських перегонах у США тощо. Війна на виснаження має таку властивість, що її хід важко ілюструвати, оскільки людська свідомість легко сприймає візуально наочні результати: територіальні здобутки за той чи інший період. Війна на виснаження має латентний характер, де процеси боротьби і перевага над противником акумулюються поступово і не наочно, і перелом, після виснажливої, тривалої “стабільності” на фронтах, приходить раптово, але як результат правильної, послідовної сукупності дій. Власне, як приклад – обидві світові війни були саме війнами на виснаження. І тому варто нагадати їхні результати і тривалість: обидві світові війни закінчились вирішальною перемогою союзників, а не безрезультатною безвихіддю; Перша світова війна тривала більше чотирьох років, Друга світова війна – шість років. Війна Московії проти України не є світовою, принаймні у прямому сенсі, але в новітньому, “гібридному” сенсі вона по суті є саме світовою, оскільки фактично весь світ у неї так чи інакше залучений, більшою чи меншою мірою зачіпає або спокушає “тигрів” та “тигренят”, які чекають на свої шанси вхопити за нагоди собі здобич з цього каламутного потоку війни. Битви на виснаження не означають нескінченних, безвихідних ситуацій або нескінченних глухих кутів, вони не означають війн без кінця. І однією з найбільш вирішальних битв на виснаження, які коли-небудь проводилися, були поступові та виснажливі зусилля союзників, аби подолати німецьку оборону в Нормандії наприкінці літа 1944 року. Зламали. Після чого німці стрімко відкотились з французьких територій аж до Німеччини. Битви на виснаження суттєво відрізняються від битв на маневр. У маневровій битві той, хто наступає, не зважає на короткочасні значні втрати, для нього найважливішим є здобуття позиційних переваг, суть яких у тому, щоб примусити ворога відступити на такі позиції, де його можна оточити або загрожувати його оборонній логістиці, тобто досягти територіальних здобутків у стратегічних і оперативних цілях. Натомість у війнах або битвах на виснаження короткостроковою метою є завдати найбільших втрат ворогу ціною своїх мінімальних втрат, тотально виснажити противника і таким чином позбавити його здатності надалі воювати ефективно, щоб потім, у довгостроковій перспективі, після того, коли здатність ворога чинити опір буде в основному знищена, досягти своєї кінцевої мети – швидкого і невблаганного наступального ходу з заслуженими безперешкодними територіальними преміями. У війни на виснаження нема такого наочного показника, як квадратні кілометри звільнених територій, а обидві сторони приховують масштаби своїх втрат і, як правило, медійно перебільшують втрати противника. Тому важко визначити, хто в такій війні в поточному моменті йде до перемоги, а хто — до свого розгрому. Саме тому ті дослідники, спостерігачі та аналітики з експертами, які вимірюють поточний хід війни територіальними лекалами, роблять велику помилку – вони вибирають неправильну одиницю вимірювання. Тобто вони вимірюють вагу метрами, натомість на цьому етапі такої війни – на виснаження – одиницею вимірювання є вага співвідношення сторін у вазі втрат, а не квадратні кілометри просування у той чи інший бік. Це вимірювання дійсно важко зробити, але лише таке вимірювання дає істинну картину ходу війни. Тобто варто оцінювати зі знанням справи і розумінням характеру такої війни та застосовувати релевантний інструментарій оцінки, відповідний цьому характеру, або не робити цього зовсім і терпляче чекати на результат, аби не робити хибних висновків та не вводити в оману себе та інших. Головним питанням такої війни є питання, наскільки значно одна зі сторін послаблює свого противника в поточному часі. Чисельність населення в сучасній війні значно втратила свою значущість, у сучасних воєнних конфліктах кількість солдатів не є особливо важливим показником військової сили. Сучасна військова техніка, особливо західних зразків, що є на озброєнні ЗСУ завдяки допомозі наших партнерів, перетворила стратегію і тактику ординської навали Москви в безнадійну архаїку. Їхня споконвічна історична тактика “м’ясорубки” і нахрапу використовує одноразову піхоту для виявлення українських оборонних позицій. Це гарматне “м’ясо” гине, але артилерія потім б’є по визначених таким чином позиціях українських оборонців, після чого у бій вступають елітні штурмові підрозділи, змушуючи українців відступити до наступної лінії оборони. Потім знову йде “м’ясо”, знову удари артилерії по виявлених позиціях і знову штурмові дії кадрових підрозділів ворога. Саме завдяки такій тактиці московитам вдалось здобути Бахмут, тобто ціною колосальних власних втрат у живій силі, військовій техніці та боєприпасах просунутись за шість місяців таких боїв лише на 20 км. Але, власне, цього і домагалось командування ЗСУ на цій ділянці фронту – завдати максимальних втрат ворогу ціною своїх мінімальних втрат. Таким чином, те, що має вигляд “вєлікой побєди” для московської пропаганди, насправді є великою поразкою у вимірах правильної стратегії війни на виснаження, якою скористалися Збройні Сили України в Бахмутській битві. Тобто ця “побєда” стала спокусливою пасткою для зажерливого ворога. Важливо мати достатню кількість навчених, професійно підготовлених військовиків, а не велику масу гарматного “м’яса”, яка так чи інакше не є нескінченною і непереборною за наявності високоефективної, високоточної сучасної зброї. Масові втрати особового складу призвели до значного погіршення якості війська Москви. Ворог банально не встигає бодай чогось навчити своїх нових мобіків, тому змушений кидати їх у бій як жертовних баранів своїм богам “священної” війни. Їхнє навчання триває кілька днів і лише інколи сягає семи-восьми тижнів. А досвідчених офіцерів вже сильно бракує, особливо нижчої офіцерської ланки та професійного рядового особового складу ворога, які були знищені українським військом за минулі 18 місяців масштабної війни. Навчати новобранців нікому і ніколи, тому все більше стає серійного гарматного “м’яса”. Важливо, що втрати ординських елітних військ (ВДВ і спецназ) були особливо значущими, що, крім прямих наслідків втрат, призводить до того, що нема кому навчати нових для “еліти”. І от результат, обнадійливий для нас і катастрофічний для противника, – орда перекинула в Токмак свою останню відносно неушкоджену елітну військову частину – 76-ту гвардійську десантно-штурмову дивізію. Інших нема, скінчились, їх потрощили українці. Лишилися тільки щойно сформовані підрозділи, які ще швидше стануть устрій безповоротних втрат. Така необдумана тактика ворога, корені якої в імперській пихатості та архаїчності, залишила їхнє військо без досвідчених – без ветеранського ядра, яке б організаційно утримувало підрозділи. Це провал, функціонально таке військо приречене. Ось нещодавно вони поспішно відправили на фронт ще один військовий підрозділ – новосформовану 25-ту загальновійськову армію. Вона прибула на фронт непідготовленою, недоукомплектованою, недостатньо оснащеною. Знову жертва, яка дасть ворогу лише не надовго перевести дух. А далі все більше провалля виснаження – стратегія боротьби з ворогом, яку успішно впроваджує на війні командування українського війська. Досі я говорив переважно про кадри, про втрати та виснаження особового складу противника. Але щодо військової техніки і боєприпасів до неї, то ситуація для противника, мабуть, не краща. Втрати ворога колосальні: знищено понад 4700 танків і 9000 бойових броньованих машин. Тепер все більше “у бой ідут старікі” – Т-62 і Т-55, яким по 60-70 років. А їх браво підтримують такі ж “молодики”, яким теж по 60 років – БМП-1. Ганьба? Не тільки, це знак відчаю. І це теж треба перемолоти, що займе певний час і деяких зусиль. Але і це згине, ще швидше. Наберіться терпіння, не впадайте в песимізм і не вимагайте негайних територіальних здобутків. На початку цієї повномасштабної фази війни здатність російської протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби була дуже великою проблемою для нашого війська, але настав час, коли її сила серйозно деградувала під ударами українських Збройних Сил. Ця деградація ППО ворога набула не тільки сталого, а й прогресуючого характеру, що значно посилило наші можливості у фронтових боях. Нова марка Укрпошти “Зброя Перемоги. Світ з Україною” – це вдячність країнам міжнародної коаліції, які підтримують нас під час нападу росії. Дуже символічно, що Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, а також міністри оборони Франції та Великої Британії завітали в Київ саме напередодні виходу нової марки. Це стало чудовою нагодою подякувати нашим партнерам за всебічну підтримку України. Відбулось урочисте погашення марки вдячності. Значна частина тиражу вже викуплена, проте, як обіцяли, все, що залишилось, можна придбати у відділеннях Укрпошти по всій країні. Підготував Георгій ЛУК’ЯНЧУК Марка вдячності

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин