Події, факти, коментарі · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
ВРАЖЕННЯ
Минулого тижня Президент України плідно попрацював у сфері зв’язків із громадськістю. Віктор Ющенко нарешті звернувся до народу не через сесійну залу парламенту, а безпосередньо. Тобто — посередники були. Це журналісти…
По-перше, звернення Президента було оформлене у вигляді невеличкої прес-конференції: Президент відповідав на запитання представників чотирьох провідних телеканалів країни. Оригінально і демонструє готовність влади до повної відкритості для преси. Щоправда, враження від виступу було зіпсоване показаним монтажем на телеканалах. Але, виявляється, нічого “гострого” від громадян не приховали. Основні питання були Президентом озвучені й донесені до аудиторії: політична ситуація в країні і її врегулювання, економічний стан держави і ставлення Президента до таких “гострих” питань, як політреформа та депутатська недоторканність. Другий “вихід на люди” Глави держави відбувся наприкінці тижня, 7 жовтня, у рамках семінару для представників реґіональної преси. Отже, формат зустрічі з медійниками вже був розширений. Поспілкуватися з Президентом могли не тільки елітарні засоби масової інформації, а й усі присутні. Вочевидь, аби уникнути монтажів, цю зустріч транслювали в прямому ефірі. На щастя, обійшлося без сенсацій… На щастя, бо сенсацій останнім часом у нашому житті вистачає, а це свідчить про нестабільність у суспільстві. Принципово нових питань від журналістської спільноти до Президента не надійшло, окрім, хіба що, озвучення деяких суто реґіональних проблем. Їх медійники, скориставшись нагодою, вирішили “засвітити” на найвищому рівні. Як з’ясувалося, Президент добре поінформований про болючі реґіональні питання.
Фото Олександра Галати
Щодо глобальних проблем, то журналісти знову отримали детальні роз’яснення причин урядової кризи й аналіз діяльності відставленого уряду і сподівання на прагматичну роботу нової команди. Досить миролюбне запевнення Президента, що він і досі “тримає за руки і Тимошенко, і Порошенка, і Зінченка, бо всі вони залишаються моїми друзями”, засвідчило, що Віктору Андрійовичу не хочеться поглиблювати протистояння. Президент сподівається на консолідацію в роботі на благо України всіх ображених і тих, хто останнім часом живе емоціями. Ішлося й про амністії для фальсифікаторів виборчих комісій. На думку Ющенка, “помилування”, перш за все, торкається виконавців чужої волі, простих громадян, котрі були втягнуті у фальсифікації під владним тиском. Переслідувати цих людей — додавати непотрібної напруги в наелектризоване суспільство. Підписавши закон про надання недоторканності депутатам місцевих рад, Президент знову підтвердив свою позицію: цей статус треба анулювати. Але він не бачить перспектив регулювання цього питання у залі Верховної Ради. Отже, президентський підпис під законом, як і стверджували експерти-політологи, був усього-на-всього тимчасовим компромісом, небажанням Ющенка піднімати чергову бурю в парламенті. На зустрічі з пресою Віктор Адрійович запевнив присутніх, що цього ж дня подасть звернення до Конституційного Суду відносно конституційності положення про депутатську недоторканність. Що й було зроблено… Досить специфічне, “фахове”, питання — питання положення нового Закону про вибори стосовно ЗМІ. За новим законодавством Центрвиборчком має повноваження призупиняти діяльність ЗМІ через необ’єктивне висвітлення виборчого процесу. Через це у журналістів автоматично відбирається право коментувати передвиборчі програми партій чи якісь політичні заходи. Представники медіа вважають, що цим положенням законодавства впроваджується цензура, більше того, розцінюють це як заборону на професію. Президент як Гарант демократії в державі поставився до цих зауважень із розумінням і пообіцяв журналістській спільноті підтримку. Наприклад — ініціювати мораторій на перевірку ЗМІ під час виборів, оскільки змінити закон за півроку до виборів уже неможливо. Прийняти відповідний акт, який не суперечить чинному законодавству, але підсилює позицію журналіста під час виборів — таку гарантію медіа-спільноті Президент дав майже без жодних умов. Майже, бо запросив до співпраці в цьому питанні представників усіх засобів масової інформації. “Робити все для того, щоб Україна отримала вільного, незалежного журналіста, достойного, чесного патріота, який працює на націю”, — так окреслив Ющенко своє бачення. “Нам легше буде справитись із проблемами, якщо ми всі житимемо під об’єктивним оком журналістів”, — сказав він. Звичайно, після такого твердження не обійшлося без уже звичних питань до Президента щодо його старшого сина Андрія. Відповідь була виваженою і коректною. Президент навіть подякував журналістам і запевнив, що він як батько зробив висновки. Водночас Віктор Андрійович зауважив, що в деяких випадках багато чого було і приписано, і він сподівається, що журналісти, поспілкувавшись із його сином у неформальній обстановці, зрозуміють: “Це хороший хлопець, імені нічого приховувати в його історії”. А прес-секретар Президента пообіцяла найближчим часом влаштувати для журналістів зустріч із дітьми Віктора Андрійовича, чим пожвавила настрій у залі. Адже можливість узяти інтерв’ю у наймолодшого Ющенка — Тарасика — ще ніким не обговорювалася, зважаючи на його вік. Звісно, це жарт. А втім, нехай і молодші діти Президента звикають до публічності. Загалом ж зустріч Президента з пресою можна кваліфікувати як спокійну, робочу й конструктивну. Без зайвих сенсацій. Можливо, це ознака довгоочікуваної стабілізації?
Радміла КОРЖ
z
№55, що в центрі Донецька, стався справжній переполох. Спочатку мені заявили, що таких газет вони не знають. Коли я послалася на інформацію “Укрпошти”, за якою вони отримують щотижня по одному примірнику обох газет, почали вимагати письмового запиту. Я не заперечувала, але начальник поштового відділення Олена Ковальова довго не згоджувалася назвати мені своє прізвище. Після отримання письмового запиту трагікомедія продовжувалася ще досить тривалий час: спочатку шукали “Націю” потім “Державу”, потім “Слово”, потім “Просвіту”. А в результаті — не знайшли нічого, бо вперше почули такі назви. І тільки після напружених роздумів начальниця “згадала”, що вони залишають ці газети для одного постійного “старічка”. На моє запитання про те, яким чином “старічок” дізнався про наявність цих газет, відповіді не знайшлося. Бо ні в списку газет, що продаються, ні на вітрині цих газет не було. Нарешті, незрозумілим залишається й те, що в містах обласного підпорядкування Авдіївка, Вугледар, Димитрів, Докучаєвськ, Маріуполь, Жданівка, Новогродівка ці газети взагалі відсутні. Враховуючи вищесказане, вимагаємо негайно виправити ситуацію, взявши під персональний контроль питання продажу газет “Слово Просвіти” та “Нація і держава”.
Марія ОЛІЙНИК, помічник-консультант народного депутата України, заступник голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, заступник голови Конґресу Українських Націоналістів
z
МОВА ЄДИНА
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
