Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗
ВИП’ЄМ ТАРУ ЗА ГІТАРУ?
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
Що за дурниця? — здивуєтеся Ви. Адже навіть людині з буйно-фантастичною уявою не насниться, як це можна випити тару. Та у “Щоденнику студента”, виданому харківським видавництвом ООО “Septima”, ще й не таке надруковано. Щоправда, автори цього видавничого “шедевра”, призначеного для інтелектуальної молоді (!!!), ці нісенітниці чомусь називають приколами, тостами і навіть... народною мудрістю. Гумору (як і мудрості) в них — кіт наплакав. Але посміятися можна — над безграмотністю. Ось як розпочинається один із опусів “Щоденника...” під рубрикою “З дрелью”: “Шукаємо об’єкт для приколу, беремо електродрель і пару разів запускаємо її на глазах у об’єкта, щоб пригорнути його увагу...” Тому, хто “пригорне” свою увагу на цю пораду, пропонується нова мудрість: “Що міліше за бутилку пива? Дві бутилки пива!” Або ж: “Ділу — час, а пиво — щас!” На одній сторінці щоденника хтось обмацує коліна, “волосаті” й “підозриливі”, на другій “брезгливо” переступає через купку ..., на третій “розтовкує” клієнтів “з воплем” “Свіженьке!”... Хто дає дозвіл на випуск таких “шедеврів”? І навіщо розвозити такі щоденники із Харкова по Україні? Це ж як треба зневажати українську мову і як не поважати українського студентства, щоб отаке видавати. Дивує і байдужість реґіональних торговельників друкованою продукцією, які беруться реалізовувати такі “шедеври”. От якби вони кавуни з Херсонщини везли, то обов’язково подивилися б, чи гнилих і побитих немає. А про те, якої якості продукцію пропонують молодим мізкам, схоже, й не задумуються. Погортали б сторінки, відмовилися б торгувати такими, з дозволу сказати, “Щоденниками студента” — дивись, харківські самодіяльні видавці й задумалися б і, може, навіть зрозуміли б, що ця друкована продукція не годиться не те що для студентів, а й для слухачів лікнепу.
z
Надія ГУМЕНЮК, м. Луцьк
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
