Гаряча тема · с. 7сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
11 жовтня о 3 год. 30 хв. мешканці будинку по вул. Гагаріна, 5, прокинулися від потужного вибуху. Сторож обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного, розміщеної на першому поверсі, кинувся до дверей — вони були підперті. Сергій Степанович Якименко, колишній афганець, здолав перешкоду, вискочив на вулицю, але не побачив нікого. А читальний зал бібліотеки палав. Нападники, мабуть, не випадково обрали крайнє вікно, найдальше від вхідних дверей, для того, щоб кинути вибухівку: автомобіль можна було поставити за рогом і миттєво зникнути з місця злочину. Сторож викликав пожежників і міліцію та кинувся гасити пожежу з вогнегасників. І хоч рятівники прибули дуже швидко й загасили пожежу, вона знищила величезну кількість найцінніших книжок, що зберігалися у читальному залі. Сергій Якименко каже, що такий запах, який стоїть тепер у приміщенні бібліотеки, він чув в Афганістані. Без пороху, мабуть, не обійшлося. Дивитися на спалений читальний зал без сліз неможливо. Плачуть працівники бібліотеки, відбираючи ті мокрі й закіптюжені томики, які ще можна просушити і врятувати. А на вулиці стоять і плачуть перехожі, дивлячись на купу обвуглених книжок, які вже ніколи не розгорне дитяча рука. На обкладинці однієї з них — обличчя Ліни Костенко в обрамленні чорного згару. Я довго дивилася на обгорілий Герб, Державний прапор і полтавський рушник із традиційним узором — Деревом життя — на стіні читального залу; на мертві квіти, які так його прикрашали... Говорять про дві версії злочину. Перша звучить так: вони оголосили нам війну. Вони — це ті, хто звик плювати на символи, що сьогодні висять на стіні бібліотеки обвуглені й уособлюють Державу, Свободу і Справедливість, неперервність розвою української нації. Задля “лакомства нещасного” творили вони свої оборудки з приміщенням бібліотеки, завершивши геростратівським спаленням його. Друга версія — політична. Це може бути провокація марґінальних політичних сил, що обслуговують противників обласної влади. Побажаємо слідчим швидко знайти злочинців. А поки що проаналізуємо події, які передували підпалу.
нальну справу, порушену за фактами розтрат у ВАТ “Полтавагаз”, де одним із епізодів є бібліотека? 29 серпня 2005 року той же Октябрський районний суд за позовом згаданих вище трьох бізнесменів змінив спосіб виконання свого рішення від 24 січня 2005 року: з “усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням” — на “виселення”. Ще й зазначив, що така “зміна способу виконання не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів”. Вельми сумнівне, як на мене, твердження. Бо як же із правами маленьких читачів, гарантованими Конституцією України та Законом “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, Конвенцією про права дитини?
ЩО РОБИТИ? Мінкультури необхідно терміново звернутися до керівника Департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту України або заступника міністра юстиції України з проханням зупинити дії щодо примусового виселення Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного. Полтавська облдержадміністрація називає такі підстави для призупинення примусових дій: — державний виконавець неправомірно та передчасно застосував до бібліотеки примусову форму виконавчого провадження; — в Апеляційному суді розглядається апеляційна скарга на ухвалу Октябрського районного суду про виселення бібліотеки; — за фактом продажу приміщення (другого з трьох) відкрито кримінальну справу; — у провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа про визнання договору купівлі-продажу бібліотеки повністю недійсним (першого із трьох продажів). 9 вересня голова облдержадміністрації Степан Бульба звернувся з поданням на ім’я голови обласної ради Володимира Гришка з пропозицією скликати позачергове засідання сесії обласної ради для розгляду питання про обласну бібліотеку для дітей. На жаль, подання “відфутболили” з формальних причин: мовляв, суперечить статтям 22, 23 Регламенту обласної ради, згідно з якими “ініціатор розгляду питання вносить погоджений проект рішення”. Хоча в цій неординарній і загрозливій ситуації саме колективна мозкова атака на проблему могла б мати успіх. Тепер облдержадміністрація готує подання “за всіма правилами”. ... А я оце сиджу й читаю довідку Управління майном Полтавської обласної ради, де говориться, що станом на 28 липня 2005 року на території Полтави відсутнє інше спеціалізоване, рівноцінне упорядковане приміщення, яке відповідало б вимогам Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”. І сумно мені стає: це ж до чого треба було розтринькати, порозпродувати надбання територіальної громади, щоб в обласній власності не залишилося пристойних будівель? Усе то повіддавали в міську власність, як Кадетський корпус, щоб народ навіки втратив пам’ятку архітектури, бо ж орли гнізда Кукобиного її під своє крило брали тільки для того, щоб швиденько продати; то всіляким мордатим коритникам попродавали. Для чого ж Управління майном обласної ради утримувати, якщо навіть для скромної дитячої бібліотеки приміщення немає? Розглядаються різні варіанти переселення бібліотеки, кожен із яких має свої мінуси. Переселити на вул. Фрунзе, 49, — заперечуватиме керівництво телерадіокомпанії “Лтава”. Приєднати до обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара — так її саму загнали аж до чорта в зуби, — хіба туди маленька дитина дійде? А доїхати нічим. Розмістити разом із міською бібліотекою у новозбудованому приміщенні в районі відомого полтавцям сотого магазину? Але якщо облрада і приєднає свої кошти до міських, то там дитячій бібліотеці не вистачатиме площі. Обговорюється і варіант перенесення бібліотеки до Обласного центру виховання учнівської молоді, хоч воно для цього й не пристосоване... Як далі розвиватимуться події, повідомимо. Найгірше, якщо через кілька днів судовиконавці почнуть свою непопулярну роботу.
z
Ганна ДЕНИСКО, журналістка, м. Полтава
P.S. Довелося днями почути таку версію: усі біди дитячої бібліотеки почалися з того, що її відвідав один великий пан. І мовив: “Гарне приміщення...”
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
