Гаряча тема · с. 7сторінка оригіналу ↗
ХТО СПАЛИВ БІБЛІОТЕКУ?
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
СУДОВИКОНАВЦІ КВАПИЛИСЯ… Щорічно 30 вересня в Україні святкують День бібліотек. Для полтавських бібліотекарів і читачів цьогорічне свято було з гірким присмаком. Бо за кілька днів до нього, 21 вересня, мало початися примусове виселення обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного з приміщення по вул. Гагаріна, 5, у Полтаві, де ця чудова книгозбірня працювала 32 роки. 140 тисяч дитячих книжок і 10 тисяч маленьких читачів могли опинитися на вулиці, хоча ст. 27 Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” чітко визначає: “Забороняється переміщення бібліотек без надання рівноцінного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів”. Загроза втратити відомий заклад культури, який є, крім усього, ще й методичним центром для всіх дитячих бібліотек області, сколихнула громадськість, тож 21 вересня о 10 годині в очікуванні київських судовиконавців вхід до бібліотеки заблокували члени “Пори”, ВО “За Україну, за Ющенка!”, “Народного союзу “Наша Україна”, СДПУ(о), Соціалістичної та інших партій і громадських організацій. Із прибулими судовими виконавцями Департаменту з виконання судових рішень Мін’юсту України зустрілися перший заступник голови облдержадміністрації В. Іноземцев, начальник управління з питань внутрішньої політики О. Зайченко, в. о. начальника управління культури облдержадміністрації Г. Фасій, які наголосили на потребі збереження профілю закладу та повідомили про дії облдержадміністрації щодо врегулювання ситуації. У пресі останнім часом чимало писали про перипетії навколо дитячої бібліотеки (хоча за старої влади пробитися з цією темою на шпальти полтавських газет було дуже тяжко). Але у справі з бібліотекою і сьогодні більше запитань, аніж відповідей. А працівникам облдержадміністрації вдалося роздобути документи, які взагалі є сенсаційними. Та почнемо не із сенсацій, а з відповіді голови судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області М. Тягнирядна на запит в. о. начальника управління культури облдержадміністрації Г. Фасія, датованої 26 вересня ц. р.: “На Ваш запит повідомляю, що справа №2-324/05 за позовом Худяка Ю. О., Павлюченка О. П., Буянкіна О. К. до управління культури Полтавської облдержадміністрації, обласної бібліотеки для дітей імені П. Мирного, Полтавської обласної ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням перебуває на розгляді в Апеляційному суді Полтавської області. До вступу ухвали Апеляційного суду в законну силу виконувати рішення Октябрського районного суду не можна”. Тож перше запитання, на яке хотілося б отримати відповідь: що так квапило судовиконавців? Чи хто?
ПОМИЛКА ДРІБНОГО КЛЕРКА ЧИ ДАЛЕКОСЯЖНИЙ ЗАДУМ ВЕЛИКОГО ПАНА? 1973 року “Облміжколгоспбуд” спорудив житловий будинок по вул. Гагаріна, 5. Перший поверх будинку проектувався під дитячу бібліотеку. За кошти міського бюджету було знесено два будинки та надано їх мешканцям 10 квартир, тож розміщення бібліотеки в цьому домі аж ніяк не було якоюсь милістю “Облміжколгоспбуду”. Громада, платники податків сповна оплатили вартість спорудження бібліотеки (10 квартир — це вам не жарти!). Рішенням №6 від 8 січня 1973 року виконком Полтавської міськради надав (!) дитячій бібліотеці приміщення першого поверху новозбудованого будинку по вул. Гагаріна, 5. Коли заклади культури переводили у комунальну власність територіальних громад, щодо дитячої бібліотеки такого рішення прийнято не було. І тут постає друге запитання: це була помилка дрібного клерка чи далекосяжний задум великих панів? Життя ішло, “Облміжколгоспбуд” трансформувався в “Полтаваоблагробуд”, бібліотека справно платила за оренду (останній договір було укладено строком до 2 квітня 2003 року). І ніхто ні в бібліотеці, ні в структурах обласної влади (хіба що за винятком когось посвяченого) не знав, що 29 жовтня 2001 року “Полтаваоблагробуд” одержав від управління житлово-комунального господарства Полтавського міськвиконкому свідоцтво
№519 на право власності на житловий будинок по вул. Гагаріна, 5. Чорним по білому у свідоцтві написано, що видане воно на підставі рішення Полтавської міської ради №682 від 30.11.1973 року. І ось тут ми й доходимо до тих сенсаційних обставин, про які я говорила на початку статті. У наданій облдержадміністрації копії цього “вікопомного” рішення № 682 немає жодного слова про право власності, дозвіл на приватизацію і т. ін. Рішення називалося “Про затвердження акта Державної приймальної комісії щодо прийому в експлуатацію 40-квартирного житлового будинку по вул. Гагаріна, 5”. У рішенні — єдиний пункт: “Затвердити акт Державної приймальної комісії по прийому в експлуатацію 40-квартирного житлового будинку по вул. Гагаріна, 5, відділу капітального будівництва “Облміжколгоспбуду”. Якщо йти за такою схемою, то варто нам із вами, шановний читачу, дізнатися номер рішення Полтавського міськвиконкому про затвердження акта приймальної комісії щодо будь-якої споруди — і далі можна вимагати, щоб нам оформили свідоцтво на право власності. Отож запитання наступне, уже третє: хто, чому і за які гарні очі розпорядився видати свідоцтво, пославшись на рішення, котре абсолютно не стосується права власності? Є у цьому свідоцтві ще одне темне місце. Право власності посвідчується на “19 квартир та вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 547,1 кв. м”. Але ж площа самої бібліотеки становить 515 кв. м! — Свідоцтво про право власності на житловий будинок є ключовим документом у справі, і складене воно з порушеннями, — говорить виконувач обов’язків начальника управління культури облдержадміністрації Г. Фасій. 7 листопада 2002 року “Полтаваоблагробуд” продає 495 кв. м приміщення бібліотеки
ВАТ “Полтавагаз” за 185,7 тис. грн. Запитання четверте: чому ця операція тримається в таємниці від працівників, громадськості й навіть органів влади? Працівники бібліотеки довідуються, що її продали, лише 28 лютого наступного, 2003-го, року. Директор бібліотеки Леонід Чобітько говорить: — Нам “Полтаваоблагробуд” мав першим запропонувати купити це приміщення. І обласна рада за тодішньою ціною могла б його для нас придбати. Однак маємо таємний продаж. І “Полтавагаз” відмовляє нам в оренді. Коли 15 вересня ц. р. питання про бібліотеку обговорювалося на президії обласної ради, її депутат, відомий аграрій Олександр Коросташов сказав, що він один із засновників “Полтаваоблагробуду”, але про продаж приміщення бібліотеки нічого не знав, отже, на правлінні об’єднання це питання не порушувалося. Що ж виходить: власність колективна, а продає її одноосібно голова правління О. П. Даценко? В останній день 2003 року ВАТ “Полтавагаз” продає бібліотеку ТОВ “Темп-1” із Карлівки за 225 тис. грн. Хто стоїть за цією структурою? — п’яте запитання, на яке хотілося б знати відповідь. А “Темп” перепродує приміщення трьом бізнесменам — Юрієві Худяку, Олександрові Павлюченку і Олександрові Буянкіну. Придбавши його за 509 тис. грн., вони тепер кажуть, що можуть поступитися лише за 500 тис. доларів. І це наштовхує на думку, що в усьому ланцюжку перепродажу можуть фігурувати тіньові суми. 17 липня 2005 року на міліцейському сайті можна було прочитати повідомлення такого змісту: “Перевищення службових повноважень. Службове підроблення. 16 липня 2005 р. встановлено, що 26.11.2003 р. посадові особи ВАТ “Полтавагаз” підробили виписку з протоколу засідання правління ВАТ “Полтавагаз” про розгляд заяв та надання дозволу на реалізацію приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки по вул. Гагаріна, 5, на користь ТОВ “Темп-1”, м. Карлівка, за ціною 220000 грн., хоча при проведенні незалежної експертної оцінки ринкова вартість вказаного приміщення становить вищу суму, чим завдано збитків державі на суму 1197000 грн. Ведеться слідство”. Ланцюжок перепродажу все далі відводить від допущених на початку порушень Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, “Основ законодавства України про культуру”, Конвенції про права дитини. Павлюченко, Худяк і Буянкін уже з чистою совістю могли подавати до суду позов із вимогою не чинити їм перешкод у користуванні приміщенням. І Октябрський районний суд Полтави, керуючись Законом України “Про власність”, їхній позов задовольнив. Але хто й коли нарешті задовольнить вимоги працівників бібліотеки, депутатів, громадськості перевірити законність приватизації приміщення бібліотеки “Полтаваоблагробудом”? Хто й коли доведе до кінця кримі-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
