Читацьке віче · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЕКОТАБІР «ШКОЛА У ПРИРОДІ»
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
А ще “Екосфера” проводить освітньо-виховні екологічні табори, натхненницями й організаторами яких є Оксана Станкевич і Катерина Коваль. Відпочинок у Карпатах. Спеціалізоване екологічне навчання з елементами екотуризму, екологічні ігри зацікавили вчительку хімії Тамару Куськал. Перше знайомство з цією програмою змусило і ніжинських дітей осмислити проблеми довкілля усього світу і рідного міста. П’ята школа хоч розташована й неподалік від центру, але вже околиця. Тут немає заасфальтованого благоустрою, пунктів для прийому відходів тощо. Подібна ситуація і в інших необлаштованих районах. Але саме п’ята школа зініціювала акцію “Очистимо Остер від сміття”. Уже десяту весну школярі разом із дорослими мешканцями мікрорайону збирають забуті поліетиленові пляшки й пакети, консервні бляшанки на берегах міської річки, щоб вивезти все це на спеціалізоване сміттєзвалище. У 2003 році юні екологи з Ніжина разом із закарпатськими ровесниками прибирали від сміття найвищу карпатську вершину Говерлу. Робили це залюбки, тому що відчували важливість своєї справи. П’ята школа готується відзначити 100-річчя з дня заснування. Можливо, ця подія буде відзначена ще якоюсь екологічною акцією... Педагогічний колектив може взяти за основу виховання дітей саме природоохоронний напрям. Адже любов до Батьківщини починається не лише зі знання історії рідного краю, звичаїв, обрядів, а й із любові та збереження знайомого з дитинства куточка. Із Закарпаття наші діти повернулися втомленими і щасливими, сповненими нових вражень. Заявили, що приїхали, аби побачитися з батьками і знову повернутися в табір. Це після спальних мішків і наметів, польової кухні й щоранкової зарядки, прання в річці, обов’язкової заготівлі дров і води... Вони вижили у природі, навчилися цінувати її неповторні краєвиди, гармонію біосфери. Час від часу син переглядає фото, диплом за активну участь у таборі, значок, подарований американським студентом Метом, розповідає про таборову виставу, вечірні ватри, святкування його дня народження і мріє наступного літа знову опинитися за Ужгородом.
ДОБРА СПРАВА ій 15-річний син уперше відірвався від дому і самостійно вирушив відпочивати у Закарпаття. Щиро кажучи, я хвилювалася. Заспокоювало те, що їхав він з групою ніжинських дітей, яких уже не вперше брала з собою заступник директора з навчально-виховної роботи загальноосвітньої школи №5 Тамара Іванівна Куськал. Знайомі ми з нею давно, і я покладалася на її педагогічний такт. В управлінні у справах сім’ї та молоді міськвиконкому мені сказали: “Із Куськал можна відправляти дітей хоч в Антарктиду!” Про Реґіональне молодіжне екологічне об’єднання “Екосфера” Куськал дізналася у 2002 році. Воно було створене у січні 1999 року за участю територіальних громад Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей для активізації природоохоронного руху в Карпатському реґіоні та захисту довкілля. Об’єднання видає інформаційно-аналітичний бюлетень “Громада” за фінансової підтримки Інституту Сталих Спільнот у рамках проекту “Мережа громадянської дії в Україні” (ISC/UCAN).
КРУГЛА ДАТА опри те, що постійної театральної зали у Чернівцях не було, першу виставу чернівчани побачили ще 1803 року. Пізніше до міста приїжджали різні театральні колективи, які давали спектаклі у пристосованих приміщеннях, найчастіше — в залах готелю “Під Чорним Орлом” та “Молдавія”, а також у невеличкому літньому театрі в Народному саду. Перший міський театр у Чернівцях збудували в 1877 році за проектом Й. Грегора на розі вулиць Турецької та Шкільної. Він був дерев’яним, але мав дуже вишуканий інтер’єр і розпис, який виконав професор-маляр К. Іобст. Він уміщав 547 глядачів. За архітектурним стилем нагадував французькі замкові театри. Відкриття міського театру відбулося 27 листопада 1877 року. Проте з міркувань протипожежної безпеки у травні 1904 року театр закрили, а приміщення використовувалося як кінотеатр, емблемою якого була блискуча комета. А після Першої світової війни “старий міський театр” знесли. На його місці звели кам’яну будівлю, в якій нині розташована перша міська поліклініка. Ідея будівництва нового міського театру народилася ще в 1900 році. Тоді Чернівецька міська рада навіть замовила проект у відомому віденському архітектурному ательє Ф. Фельнера та Г. Гельмера. Але через нестачу коштів будівництво відклали на кілька років. Лише після закриття 1904 року старого міського театру відомі віденські архітектори були запрошені на роботу до Чернівців. На той час за їхніми проектами вже були споруджені театри у Відні й Одесі. Зведення нового приміщення для театру в Чернівцях розпочалося у західній час-
z
Тамара Куськал, як завжди, на коні
Надія ОНИЩЕНКО, м. Ніжин великого драматурга перед театром було встановлено пам’ятник (1970 р.). Пізніше його замінили пам’ятником славетній буковинці, українській письменниці О. Кобилянській, чиє ім’я було присвоєно театрові. Під завісу 80-х будівлю театру повністю відреставрували. Але відтоді минуло понад 25 років, і сьогодні через брак коштів і відсутність належної уваги з боку державної влади театр опинився у катастрофічній ситуації: не завершено ремонту як усередині приміщення, так і зовні. Додали клопотів літні дощі, які затопили теристорну, і театр поринув у суцільну темряву. Тільки для відновлення освітлення театрові необхідно понад 400 тисяч гривень, яких немає ні в бюджеті театру, ні в бюджеті області. Усе це призвело до того, що столітній ювілей пам’ятки архітектури буковинці відзначають поза межами театру, а відкриття нового театрального сезону перенесено на невизначений час. За таких реалій сьогодні виникають сумніви: чи залишиться Чернівецький театр пам’ятником обізнаним із культурою чернівчанам, оскільки байдужість із боку державної влади до проблем культури вже навіть не дивує. І за умов, коли не виділяються кошти на утримання самої споруди, очевидно, є сенс задуматися над тим, чи не передати пам’ятку архітектури і сам театр на баланс міста? Адже сьогодні вже питання стоїть не стільки про те, буде театр обласним чи міським, скільки про елементарну увагу чиновників від культури до його проблем і потреб. Як свідчить ситуація, що склалася, область неспроможна врятувати пам’ятку архітектури і творче обличчя колись уславленого буковинського театру.
Марія ВИШНЕВСЬКА, м. Чернівці
z
Гармонійні карпатські краєвиди налаштовують на добре сприйняття світу
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
