Читацьке віче · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЮВІЛЕЙ — БЕЗ ГЛЯДАЧІВ І В СУЦІЛЬНІЙ ТЕМРЯВІ...
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
Саме так відзначив столітній ювілей своєї славетної будівлі колектив Чернівецького музично-драматичного театру імені О. Кобилянської. А головне — поза межами рідного дому: з 3 по 6 жовтня в обласному краєзнавчому музеї було відкрито виставку з нагоди ювілею пам’ятки архітектури — Чернівецького театру.
тині площі Єлисавети, нині Театральній, і обійшлося місту в 600 тисяч корон, зате театр надовго став його окрасою. “Чернівецький театр — це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельмером, — писав Ґеорґ Гайнцен у книзі “Там, де собак називали іменами олімпійських богів”. — Чернівецький театр — то пам’ятник обізнаним із культурою чернівчанам, які понад усе боялися набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню”. Урочисте відкриття театру відбулося 3 жовтня 1905 року. Тоді виконувалися “Освячення дому” Л. Бетховена, пролог “Входження муз” А. Норста і комедія Ф. Фоншентана “Марія-Терезія”. У репертуарі театру переважали опери, оперети та комічні “зінґшпілі”. На його сцені часто ставилися класичні опери, “Травіата” й “Аїда” Д. Верді, “Лоенгрін” Р. Вагнера, драми Ф. Шіллера. На честь цього
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
