Країна дитинства · с. 15сторінка оригіналу ↗
ДЛЯ ЮНОЇ ДУШІ
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Якось один із викладачів розповідав нам, студентам, кумедну бувальщину. В молодості він учителював у сільській школі. Одного разу під час уроку раптом чує, як у його розповідь уклинюється чийсь тоненький голосок. Дивиться, — а то хлопчик за останньою партою, біля самої грубки, заплющив очі і... співає. Аж коли вчитель гукнув його, той стрепенувся: “Ой, пробачте! Я забувся!” Його, видно, розморило з морозу під тією грубкою. І добре так: дрова собі потріскують, учитель щось там розказує... А що робити, коли добре?
ПРО(ЧИТАННЯ
Цікава тенденція: найяскравіших персонажів дитячих казок створюють письменники північних країн — згадати хоча б незабутніх героїв Ганса Христіана Андерсена, Туве Янссон, Астрід Ліндгрен, братів Грімм, Льюїса Керролла… Здавалося б, сувора природа, стримані характери — і такий злет фантазії, така потреба казки! Дуже проникливо помітив цей феномен Г. К. Честертон, розмірковуючи про Льюїса Керролла у передмові до його “Аліси в країні чудес”: “Англієць-вікторіанець крокував по світу в яскравому сонячному сяйві — символ солідності й тривкості, зі своїм циліндром і бакенбардами, зі своїм діловитим портфелем і практичним парасолем. Але по ночах із ним щось відбувалось; якийсь нетутешній кошмарний вітер вривався в його душу й підсвідомість, витягував його з ліжка і кидав у вікно, у світ вітру й місячного блиску — і він летів, відірвавшись від землі; його циліндр плинув високо над трубами будинків; парасоль надувався, ніби повітряна куля, або зривався у небо, мов помело; а бакенбарди здіймалися, мов крила у птаха”. Бенні Андерсен і Єста Кнутсон теж належать до цієї когорти казкарів із Півночі Європи — відповідно з Данії та Швеції. Легкістю фантазії, яскравістю, цілісністю й тривкістю образів своїх героїв вони мало чим поступаються відомим далеко за межами своїх країн попередникам.
Напевно, не одну таку історію з багатолітнього вчителювання на Черкащині міг би розповісти письменник Дмитро Чередниченко. Свою любов до цього щирого, чистого, веселого й допитливого світу він утілив у повісті “Камінь-дерево”, яка вийшла друком у видавництві “Задруга” кілька років тому. Не випадкове й ім’я редактора книжки: Григір Тютюнник. Свого часу видання так і не змогло побачити світ, тож теперішня його поява немовби продовжила життя великого митця... А нещодавно Дмитро Чередниченко як голова літературного об’єднання “Радосинь” упорядкував альманах “Сонячна Мальвія (Радосинці — дітям)”. Під однією обкладинкою письменник зібрав близько семисот творів ста п’ятнадцяти авторів. Казки, оповідання, вірші, акровірші, байки, скоромовки, загадки... Цікаво, що декотрі з авторів і самі ще діти — як-от Ярина Черняк, Богдана Сахно, Михайло Трохим... Поруч із їхніми творами вміщені твори відомих письменників — почесних членів літоб’єднання: Дмитра Білоуса (світлої пам’яті), Василя Голобородька, Петра Засенка, Галини Кирпи, Наталки Поклад, Романа Скиби... Власний твір — оповідання “Вершники” — Дмитро Чередниченко поселив аж у самому кінці книжки: алфавітний порядок! “Сонячна Мальвія” починається прекрасними малюнками художниці Катерини Міщук. Вони уводять читача у місто чи країну, де збуваються найзаповітніші мрії. Це світ дитинства, не зачеплений цивілізацією, світ живої природи, де все навколо не забуло ще своєї мови. Туга за тим світом виводить душу із “асфальтового раю”, як у вірші молодої мами Наталки Позняк: Квіти у горщиках, трави газонні. Мавки закуті у стіни бетонні. А десь за туманами бродить лоша — Чиясь нестриножена юна душа... “Я щойно від тих читачів, для яких ви написали книжку, — розповіла під час презентації книжки в Будинку письменників заслужена вчителька Антоніна Мовчун. — І можу сказати впевнено: цей альманах буде розібраний по читанках, піде у школу, в наші винищені сільські бібліотеки. Тут же прекрасний методичний матеріал для вчителя — на кожну пору року, на кожну тему... Вражає розмаїтість жанрів: вірші, оповідання, загадки, скоромовки, притчі...” Гарним подарунком учителю стануть також уривки з документальної повісті “Далека принцеса” про Лесю Українку, яку написала науковий співробітник музею великої поетеси Алла Диба. На презентації книжки читали свої твори радосинці Олекса Радимир, Роман Голіней, Ярослава Шекера, Тетяна Нарчинська, виступали й почесні автори “Сонячної Мальвії” — Петро Засенко, Дмитро Онкович... Поетеса Наталка Поклад поділилася досвідом виховання власної внучки, зауваживши, що сучасна дитина дуже змінилася: вона більше знає, емоційно багатша, й віршами про “сонечко, квіточки, річечку” її вже зацікавити не так просто...
ТАКА МИТЬ збоку, стороннім оком, а тому часом не може зрозуміти складнощів та умовностей людського світу, і це створює безліч кумедних ситуацій — уже сама назва персонажа говорить про певну “неадекватність” його сприйняття... “Невсідомик усюди створює навкруг себе атмосферу добра. І коли читач потрапляє до тієї атмосфери, то немовби опиняється в світі, де вигадка обертається на правду, де міняється світ дорослих, точніше, вони стають незвичайні, бо поводяться зовсім не так, як належить поводитися дорослим. І тоді читач розуміє, що ці дорослі просто не розучилися бути дітьми, що в своєму раціональному дорослому світі вони зберегли дитяче сприйняття реальності”, — пише перекладач його творів Галина Кирпа у передмові до книжки. Повість написана легко й цікаво, а добірна мова перекладу робить Невсідомика справді українським персонажем. До речі, “Пригоди Пелле Безхвостого” Єсти
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
