Країна дитинства · с. 15сторінка оригіналу ↗
ДЕ ЖИВЕ ЦАРІВНА(ЖАБА...
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
...Зганяли з Михаськом до озера. Там тільки з одного боку купатися можна, усе очеретом поросло. І жаби кумкають. Вони такі гарнюсінькі, зеленюсінькі. Татра загадала Михаськові шукати серед них царівну. Отак спіймати і поцьомати, якщо вона царівна, то перетвориться на красуню-дівчину. Хлопчик поцьомав жабів зо п’ять — жодна не царівна. Потім йому обридло, та й Татра не дуже наполягала. Вона собі подумала, що, коли жаба перетвориться на царівну, то Михасько з тою жабою вжениться. Татра ж не могла допустити такого безголів’ячка. Дівчинка розігналася і шубовснула у воду. Головне — першою обмочитися. Тепер можна бризкатися на Михаська і не пускати його до озера. Але той почав підступно жбурлятися грязюкою і жабами, тож довелося пірнути і здати позиції. Плюхалися в озері до повного посиніння і закоцюблості. Як каже баба Афродіта, “доки верба в трусах не виросла”. Не було дорослих, ніхто їх до часу з води не виганяв. Досхочу набісилися і повлягалися на теплому пісочку. — Мені мій дід розповідав, що у цьому озері дві русалки водяться, — сказав Михасько. — Знаю я одну русалку, — всміхнулася Татра. — Русалок не буває! — наготувався сперечатися Михасько, але Татрі того не хотілося, вона собі загадково всміхнулася і відвернулася від хлопчика. Той полежав трохи мовчки, але скоро знудився і почав торсати Татру за плече і просити, щоб та розповіла про русалку. — Яка вона, ну скажи-и-и-и! — нив Михасько і боляче вчепився Татрі у плече, намагаючись повернути її обличчям до себе. — Вона гола, дуже гарна і сумна, — прошепотіла Татра, повернувшись до Михаська. Очі її були широко розплющені, і від очей тих і від шепотіння її йшов поза шкірою бентежний морозець, хвилювалися понад озерцем очерети і сонце підібгало під ковдру-хмару свої промінчики... Уривок із повісті Галини ЛОГІНОВОЇ “Піщана ріка” (К.: Смолоскип, 2002)
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
