Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

«НЕ ВИЗНАВАТИ ЦІЄЇ БОРОТЬБИ МОЖЕ ТІЛЬКИ ВІДВЕРТИЙ ВОРОГ»

Слово Просвіти, №41 за 2005 рік

ПОЗИЦІЯ Проблему визнання УПА на державному рівні ко$ ментує Михайло КОСІВ, на$ родний депутат Верховної Ради України. — 6 жовтня на сесії Верховної Ради було поставлено питання про внесення до порядку денного проектів законів про визнання Української Повстанської Армії воюючою стороною у Другій світовій війні — національно-визвольною силою, що боролася за самостійну незалежну Українську державу. Таких проектів є п’ять, у тому числі мій. Тільки за те, щоб це питання було внесене у порядок денний, проголосувало лише 130 депутатів із 450, з яких складається Верховна Рада. Цей склад Верховної Ради продемонстрував, що це не українська політична законодавча сила, це не український політичний законодавчий орган. Адже основним гаслом вояків УПА був принцип “Здобудеш українську державу — або загинеш у боротьбі за неї!” Ну, й гинули — у боях, а потім у ГУЛАГах, по Сибірах. І тепер, коли українська держава здобута, не визнавати цієї боротьби — означає не визнавати леґітимності існування української незалежної держави. Це однозначно. Не українським є сучасний український парламент. Депутати не хочуть про це навіть говорити. Мені боляче це усвідомлювати. — Отже, немає ніякої надії, що до парламентських виборів це питання зрушить із мертвої точки? — Ви знаєте, я про це багато думаю протягом останнього десятиліття. І писав, і говорив, і проекти різні складав. Отже, це питання, якщо вже йдеться про міжнародні ЗЕМЛЯ КОЗАЦЬКА Закінчення. Початок на с. 1 Перший приклад ми показа$ ли, зустрівшись на спільній Ра$ ді. Я дякую вам за це. Сьогодні справдилося бажання багатьох гетьманів, багатьох поколінь українців, які роками мріяли побачити козацтво єдиною ве$ ликою силою. Знаю — це було нелегко. Комусь довелося пе$ реступити через власні амбіції, комусь — через давні образи. Ви, панове отамани, зробили велику і благородну справу для України — відтепер українське козацтво буде єдиним цілим. У нашому братстві не буде старших і молодших. Кожен ко$ зак і кожна козацька громада оцінюватимуться за їхніми спра$ вами. Кожна з організацій має знайти себе у наших об’єднаних зусиллях. Ми йтимемо до єд$ ності поступово, але неухильно. Ми — європейська нація, яка хоче жити в Об’єднаній Єв$ ропі. Родині її народів ми гото$ ві принести наш неповторний досвід свободи і демократії. Відродження українського ко$ зацтва — це унікальне поєднан$ ня європейської демократії з нашими традиціями вольності й демократії. Держава робитиме все для того, щоб українське козацтво правові норми, треба вирішувати на основі Гаазької конвенції, укладеної ще 1907 року в Гаазі, про норми ведення війни і про те, хто може бути визнаним воюючою стороною. Ці принципи чинні у міжнародних правових відносинах. Дивіться, ніхто навіть словом не обмовлюється, що афганські моджахеди вели жорстоку війну, ата війна справді була жорстока. Але ж вони воювали на своїй території, за свою незалежну державу, і тому є рішення Ради Безпеки ООН, яке визнає цю війну національно-визвольною, а радянських воїнів, які буцімто мали якусь благородну місію, — окупантами. Щодо УПА — та ж ситуація. Тут є чотири принципи. Якщо це збройні ополчення, які відкрито носять зброю, мають відкриту програму боротьби, мають командування, що відповідає за військові дії цих народних ополчень, тобто це не збрід, не банда, а люди, які воюють під відповідною командою, якщо вони мають чітко виражені знаки, які відрізняють їх від інших, то ці збройні формування визнаються воюючою стороною. УПА — це була регулярна армія, армія без держави. Вона мала свого головнокомандувача, генерал-хорунжого Романа Шухевича, вона поставила собі за мету боротьбу за українську незалежну самостійну державу. Вона мала свою уніформу. Та більше того, вона воювала під синьо-жовтим прапором, а основною відзнакою на шапках вояків УПА був тризуб. А це ж сьогодні конституційні (конституційні!) символи української держави — і синьо-жовтий прапор, і тризуб. Отже, не визнавати цієї боротьби може тільки відвертий ворог. Нема чого приховувати, що є такі Фото Лесі Ткач громадяни, які змирилися з існуванням української держави, бо мусили змиритися. Але річ у тім, що в душі вони її не визнають і все ще плекають надію на відродження союзу — чи це буде ЄЕП, чи “славянскоє єдінство”. І ці люди перешкоджають прийняттю важливих державних рішень. Виникає питання: а до яких пір Україна посилатиме таких людей у свій найвищий законодавчий орган? Чи може бути вирішене це питання? Може. Місяців зо три тому я послав Президентові свій депутатський запит, у якому запропонував, щоб він вирішив це питання указом. А він це може зробити, дбаючи про мир, спокій, злагоду в суспільстві. Скажімо, це міг бути указ до відзначення 60-річчя закінчення Другої світової війни, в якому поруч із ушануванням ветеранів радянської армії було б сказано про визнання УПА. І це було б уже більше як півсправи. Звісно, треба, щоб прийняв законодавчий орган, але якби був цей указ, я впевнений, що було б набагато легше провести це питання через Верховну Раду. А єдине, що каже наш Президент, — ах, простягніть один одному руки. Як може це статися? Хоча, зрештою, вояки УПА нічого не мають проти воїнів радянської армії, адже вони проти них не воювали, вони воювали проти каральних загонів НКВД, КГБ, “стрибків” та ін. Але Герой Совєтського Союзу, генерал Іван Герасимов, який керує ветеранами радянської армії, — це чоловік, який народився десь у глибинах Алтайського краю, а вже після війни оселився в Україні. Звичайно, йому все це чуже. Та не буде він простягати руку. І я не дивуюся йому — він пройшов абсолютно іншу школу. І недавно в газеті (в газеті Верховної Ради “Голос України”!) він заявив: “Ми побєділі”, бо у нас був Сталін і комуністична партія. Якщо він донині живе такими ідеями, то як можна його закликати, аби він простягнув руку тим, хто зараз керує об’єднаннями вояків УПА? Записала Леся ТКАЧ z НЕ МОВЧУ! Під час урочистого мітингу з нагоди відзначення перемоги у Другій світовій війні біля обеліску Слави в Івано-Франківську члени молодіжної організації Конґресу українських націоналістів улаштували протестну акцію під гаслом “ОУН- УПА — ДЕРЖАВНЕ ВИЗНАННЯ!” Василь Попович, голова молодіжної реферантури КУН, заступник голови міської організації КУН: — Ми — за визнання УПА, бо це армія, яка справді боролася за українську незалежність проти двох загарбників — німецько-фашистських і радянських кадебістських, які йшли по Україні, як татари, палили українські села... Тому ми вимагаємо історичної справедливості. І стоятимемо за це до кінця.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин