Політика · с. 3сторінка оригіналу ↗
БІЛЬША ЧАСТИНА ЦІЄЇ «ЕЛІТИ» ПРОЙШЛА ВИШКІЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ БАЙДУЖОСТІ
Слово Просвіти, №41 за 2005 рік
Тема УПА для більшості українського політикуму є такою собі скабкою в задниці. Так званій еліті нації вона зайвий раз нагадує про її неповноцінність, державницький інфантилізм, холуйство, любов до корита, москвоцентризм і паталогічну боязнь самостійного кроку. Звідси жалюгідна багатовекторність Кучми, відверта приналежність п’ятій колоні команди Януковича та космічно далеке від чоловічої логіки бажання Ющенка дружити з усіма підряд. Ті, хто нині любить називати себе польовими командирами Майдану, загородилися ним од цілого комплексу насущних проблем української нації. Є в їхній поведінці таке, за що справжні командири УПА як мінімум висікли б шомполами. Більша частина цієї “еліти” пройшла вишкіл неробства й національної байдужості в комсомольських організаціях. Основне їхнє завдання — імітація бурхливої діяльності та барабанна риторика. Святе слово “Україна” у цих знекровлених устах втрачає вагу і зміст. Питання принципові та життєво важливі вони переводять у ранг другорядних, мотивуючи свої кроки економічною доцільністю. Воюючи за інформаційний простір, ці “карбонарії” панічно бояться у тому просторі всього, що бодай плазом нагадує українську ідею. Натомість комсомолята впритул не бачать антиукраїнської діяльності імперських емісарів на кшталт Парфьонова з його смердючим проектом “Російська імперія”. З телеекрану “К-1” той раз по раз нагадує дурним хохлам, що Одеса — “южная століца Рассіі”, що Київ — “матєрь гарадов русскіх”, що в “Маріінскам дворце правілі русскія люді” і що всі ми “продолжаєм завісєть от етой імпєріі”. Тасуючи та інтерпретуючи факти, він мліє од захвату, бавлячись у Полтавську битву, переділи Польщі, “асваєніє Аляскі” і прочая, і прочая. З особливим захопленням цей дядько розповідає про смерть “русскія імпєратріци Єкатєріни втарой” на стільчику, зробленому нібито з трону польських королів. Мовляв для “єя вєлічєства” там спеціальну дірочку прорізали. І все це з самовдоволеним проходнячком перед камерою. У стилі “нахальство — второє счастьє”. Хахли, тим часом, води в рот понабирали. Так, ніби не ця імперія з України століттями кров пила та голодоморними кістьми засівала найродючіші землі. Де бодай зустрічні телепроекти з талановитими і правдивими їхніми виконавцями? Натомість на Першому національному маємо нездалу і сопливу передачку на кшталт “Служу савєтскому саюзу” з неймовірним прогибоном перед “вєлікай отєчєствєннай” та глухосліпонімотою до теми УПА. Може забули помаранчеві комсомолята, як на їхнє ледь чутне й боязке “Слава Україні...” Майдан ревонув: “Героям сла# ва!”
z
Андрій ОХРІМОВИЧ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
