Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Найімовірнішими залишаються два формати коаліції: або “помаранчева” (разом із Литвином), або “широка” (ПР+НУНС)”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ПОЛІТИКА

Слово Просвіти, №41 за 2007 рік

Чекаємо на пряме президентське правління? чи, приміром, спільне голосування ПР та БЮТ за Закон “Про Кабінет Міністрів” та враховуючи, що більшість буде конституційна, можна дійти висновку — такий варіант коаліції не варто не сприймати. Справді, вкрай мало шансів, що об’єднання відбудеться, але такий варіант теж треба розглядати, хоча б як теоретично можливий. “Суперширока” коаліція ПР+НУНС+БЮТ=402 депутати (+Блок Литвина=422 депутати) “Суперширка” теж здається чимось зі сфери фантастики, але чи не про неї йшлося у зверненні Президента? Насправді ж така коаліція була б найбільш органічною і природною, адже суттєвої різниці між кланово-олігархічними угрупованнями нема. Єдина причина їхніх сварок — гроші, а якщо ж керівники мегаблоків вирішать, що можна піти один одному назустріч і мирно поділити сфери впливу, то чому б тоді “суперширці” не відбутися? Принаймні це було б чесно. Але зрозуміло, що такий крок призвів би до прозріння народу, тому набагато ефективніше імітувати боротьбу між собою. І все-таки, найімовірнішими залишаються два формати коаліції: або “помаранчева” (разом із Литвином), або “широка” (ПР+НУНС). Обидва варіанти програшні для Президента й обидва виграшні для Тимошенко. Партія реґіонів, зрозуміло, не горить бажанням здати владу, але й перехід в опозицію аж ніяк не стане для реґіоналів трагедією. Комуністи, вірогідно, опиняться поза коаліцією і повернуться до того стану, в якому вони перебували до V скликання. Для Литвина сам факт проходження до парламенту — великий успіх, тому навряд чи його засмучує відсутність можливостей корінним чином впливати на коаліційні розклади, бо ПР, КПУ і Блоку Литвина не вистачає чотирьох мандатів для утворення власної коаліції. Якби така можливість була, то саме на Литвині зараз концентрувалася б уся увага, і від його рішення залежала б доля більшості. А так доводиться обмежуватися роллю “стабілізатора” для “помаранчевої” коаліції (якщо така буде). “КРИЗОВІ” ВАРІАНТИ ЯК ПОРЯТУНОК? Перед виборами активно мусували тему, що після 30 вересня на країну чекає “юридична війна”, тобто хтось із основних гравців заявить про масові фальсифікації і почне судову тяганину. Такий варіант не справджується (та не варто думати, що вибори були 100-відсотково чесними), але ніхто не застрахований від того, що депутати від БЮТ чи ПР, якщо їх не влаштує новий розклад, просто не складуть присяги і таким чином не дадуть новій Верховній Раді почати роботу. Тоді можна прогнозувати найнеймовірніші сценарії. У країні розпочнеться грандіозна конституцій- Фото Олександра Литвиненка Для Мороза як для політичного діяча це кінець. Бізнес, який був у партії, почне шукати собі нову політичну “кришу”. Єдине, що може втримати СПУ на плаву, — це значне представництво в місцевих радах, яке наразі ще залишається. Але чи будуть місцеві депутати зараз зберігати відданість партійному керівництву, особливо враховуючи не дуже райдужні перспективи СПУ на майбутніх місцевих виборах, які за нинішніх умов можуть відбутися уже невдовзі? ПСПУ. Виборчу кампанію ПСПУ цього року не порівняти з торішньою. Вітренко провела скромну кампанію, а весь її фіктивний радикалізм остаточно перетворився на нудне повторення затяганих совкових штампів. Як результат — зниження підтримки більш ніж удвічі. Вітренко зі своєю партією навряд чи в найближчі роки зникне з політичного поля, продовжуючи орієнтуватися на вузький прошарок зрусифікованого українофобського люмпена. Але після цих виборів вона може вже остаточно розпрощатися зі своїми сподіваннями на участь у великій політиці. Вірогідно, ПСПУ доведеться задовольнитися роллю локального гравця з прицілом на місцеві вибори в деяких реґіонах. Але навіть за цей статус Вітренко доведеться поборотися, бо схоже на те, що реґіоналам і комуністам набридло віддавати комусь іншому навіть крихти свого електорату. “Свобода”. Чи не єдина партія, яка на цих виборах провела ідеологічну кампанію. Єдина з “малих” партій, яка покращила свій результат із минулих виборів, за півтора року збільшивши свою підтримку більш ніж удвічі. Це єдина партія з тих, що не пройшли, яка має добру динаміку і шанс таки потрапити у велику політику. Вибори—2006 були для “Свободи” повним експромтом, цьогоріч партія вийшла на загальнонаціональний рівень. Хороші шанси “Свобода” матиме на місцевих виборах, до того ж, не тільки в Галичині, а й у Києві. І якщо кожні рік-півтора підтримка зростатиме удвічі, то парламентське майбутнє “Свободи” не таке вже далеке і нереальне. Тим більше, час настає відповідний — коли ж, як не в періоди хаосу і розбрату, зростає підтримка національних ідей, які несуть порядок та справедливість? ПІДСУМОВУЮЧИ Вибори в Україні стають нормою повсякденного життя, втрачають якийсь сакральний характер. Навряд чи парламент нового скликання пропрацює всі відведені йому п’ять років. Дострокові місцеві вибори — вже теж начебто справа вирішена, а там недалеко й до президентських. Але всі ці “свята демократії” не вирішать нічого доти, доки в Україні не буде зруйновано паразитарну систему політичної безвідповідальності.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин