Сторінка · с. 4сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
ІДЕ ВІЙНА НА ІСТОРИЧНОМУ ФРОНТІ
Слово Просвіти, №41 за 2007 рік
Історик Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ стверджує, що Українську Повстанську Армію було створено навесні 1943 року. Однак не вважає серйозною помилE кою відзначати цю дату 14 жовтня, на Покрову, як уже традиційно склалося. Набагато гірше, що значна часE тина українського суспільства не хоче знати правду про УПА. Можемо це називати поEрізноE му: “деформованою історичE ною пам’яттю” чи “усвідомлеE ним незацікавленням”…
ків, не маючи підтримки місцевого населення? Звичайно, ні. Про те, що місцеве населення підтримувало повстанську армію, теж свідчать цифри. Насамперед кількість жертв. Їх уперше зафіксувало Міністерство внутрішніх справ, утворене на базі існуючого МВС та Міністерства державної безпеки. Виявилося, що після війни на території Західної України було репресовано близько 500 тисяч людей. Зних вбито 155 тисяч 108 осіб. Абсолютно точна статистика. Треба ставити спільний пам’ятник жертвам і з того, і з іншого боку, але не можна ставити пам’ятники жертвам бандерівського терору. І це у вільній Україні… Та ще й чудово розуміючи, що ті, хто направляв зброю проти населення, саме й були авторами терору та голодомору. Можемо не дивуватися: у Росії молодь не знає, хто такий Сталін, але, за соціологічними опитуваннями, понад половина населення оцінює його позитивно як великого державного діяча. Але ж не можна бути рабами Сталіна після його смерті! Не можна жити з цією історичною свідомістю. Це просто жах! Нікого не хочу звинувачувати, і тих, хто ставить пам’ятники, — теж… Вони не винні, вони також жертви… — Але ж когосьE таки треба звинуваE чувати… Інакше буE де безконечний ланE цюг, бо жертви наE роджують жертв… — Правильно… Знищували найактивніших. А пасивні й ті, що не чинили опору, ставали звичайними радянськими громадянами. Так тривало від десятиріччя до десятиріччя. Так відбувався підбір, але не природний за Дарвіном, а підбір з боку катів. І населення, яке залишилося і складає нині український народ — це результат отакого підбору на генетичному рівні. Ми всі це повинні усвідомити, інакше й надалі встановлюватимемо
Фото О. Литвиненка пам’ятники жертвам “бандерівського терору”. — У масEмедіа з’являються букE вально чорнушні розповіді, які називаE ють фактами. Мовляв, бандерівці жорE стоко розправлялися з мирним насеE ленням, вбивали вагітних… Як боротиE ся з міфотворчістю? — Тільки правдою… Подивімося на “партизанку” в тилу німецьких військ. Тут був бандерівський рух, і тут був радянський партизанський рух. Бандерівці їх знищували, вони — бандерівців. Радянські партизани вели так звану “рейкову” війну. Спускали під укіс німецькі ешелони, які йшли на фронт. У відповідь німці знищували найближчі від місця диверсії села. Це була війна на користь Радянської армії. Але ж була ще УПА, яка займала свою територію і не пускала німецької окупаційної армії, німецької адміністрації і не дозволяла забирати українську молодь в рабство на німецькі заводи. Також не дозволяла брати контингент (себто продукцію), і таким чином розоряти селян. Отак: одні партизани, й інші. Від радянських масово гинуло місцеве населення. Тоді як бандерівці, навпаки, захищали його. І зовсім не дивно, що радянська влада воювала не тільки з повстанцями, й з місцевими мешканцями. Що означає 500 тисяч репресованих при чисельності всього лише вісім мільйонів на-
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
