Без мови немає нації! · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
На Покрову вояки Української Повстанської Армії відзначають 65-річчя УПА. Чи святкуватиме з ними Україна, за свободу якої вони воювали? МОЛОДЬ ПРО ВИБОРИ
Слово Просвіти, №41 за 2007 рік
Володимир Шпара, студент: “Переконаний, що ці вибори нічого не змінять, адже антиукраїнська паразитарна система існуватиме далі. Нема жодної різниці, хто буде при владі — БЮТ, НУНС чи ПР, всі вони — голови одного україножерського змія. Я голосував за “Свободу” і не вважаю, що змарнував свій голос. Адже інші варіанти навіть не розглядав”.
Олексій Якубін, аспірант: “Люди (точніше, 60 з лишком відсотків громадян України, що мають право голосу) прийшли на виборчі дільниці 30 жовтня й проголосували, однак це не означає, що вони почали мислити. І як же може бути інакше, якщо вкраїні ось уже шістнадцять років панує “представницька теледемократія” в умовах тотальної інформаційної асиметрії (що, однак, жодним чином не виправдовує значної частини громадян України з їхнім,
м’яко кажучи, поверховим загальним інтелектуальним і духовним розвитком). Наразі остаточні результати нічого принципово не змінять у цих “виборах без вибору”. Хіба що ми отримаємо новий акт політичного спектаклю (правда, з трохи вторинним сюжетом), де “головні” дійові особи (точніше, їх медіаобрази) знову будуть “сваритися/миритися” між собою, укладати “таємні” (але дивним чином відомі всій країні) пакти нападу й кооперації. А ті, кого ці дійові особи називають “маленькими українцями” (або “електоратом”), як завжди, гратимуть свою “важливу” роль статистів і допоміжного персоналу в цьому “перформансі”, дивним чином з’являючись у потрібні моменти у вигляді таємничого і навіть дещо обожненого фетишу “важливих” акторів політичного спектаклю під назвою “голосу народу”, “громадської думки” чи ще якогось солоденького епітета. Звісно, ні про яку об’єктивну громадську думку в цьому випадку не йдеться, вона просто не потрібна політичним акторам, що бажають завжди мати свою власну кишенькову “громадську думку”, яка завжди “всіх розсудить” (як правило, на користь того, хто її замовляє), про яку приємно говорити і на яку приємно посилатися на “підтвердження” своїх слів. Звісно, за лаштунками (принаймні для більшості наївних мешканців України) залишаються справжні сценаристи української політики — транснаціональні корпорації, “світові” лобістські й злочинні мережі, власники й топ-менеджери яких “справедливо” очікують на отримання зиску від своїх креатур, а отже, продовження політики “приватизації держави”, тепер уже в прямому сенсі захоплення її території через “чесний” і “вільний” продаж на “відкритих”, “прозорих” аукціонах її землі та надр. Здається, виходу немає… Однак насправді він є, і як завжди, простий до банальності. Потрібно просто перестати вірити в реальність і справжність цього телеспектаклю під назвою “українська політика”, іронічно сприймати всі нові повороти в її сценарії, бо головне, чого так прагнуть українські політики, почасти навіть самі не усвідомлюючи цього, — це жага реальності. Реальності, яку вони давно втратили самі для себе (в своїх думках), але тієї реальності-справжності, яку їм надає твоя ненависть, любов чи віра в них. Хіба не безглуздо любити/ненавидіти/вірити в медіаобрази українських політиків, які так само “реальні”, як і Гаррі Поттер чи толкієнівський Більбо Злоткінс (останні, як на мене, більш реальні, бо принаймні майстерніше виписані й несуть хоч якісь позитивні ідеали). Краще — люби й вір у своїх близьких та Бога, і можливо (якщо маєш замало сил для прощення), ненавидь своїх справжніх кривдників, що живуть поряд з тобою. Вибір, як завжди, маєш зробити сам, однак саме він і є справжнім.
10–11
ВОЇНИ І ХУДОЖНИКИ
Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106
УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 828 068 грн. 00 коп.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
