“Гармонія людини і природи, породила багатоманітну міфологію”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ПАЛІТРА
Слово Просвіти, №41 за 2007 рік
Його офорти до певної міри виструнчили мою розхристану поезію. Готуючи нову книжку поезій “Жіночий аркан у саду нетерпіння”, подивилася ілюстрації, а це чорно-білі роботи, і вони взяли в рамки мою емоційну поезію, додали трохи спокою. Це дуже важливо, щоб книжка мала естетичний вигляд, а не скомп’ютеризований, адже змоделювати через комп’ютер можна все. Але це не правдива творчість. Як письменник я просто щаслива, що в моїй творчій долі цілком випадково зустріла художника, який гуцульську міфологію передав своїми мистецькими засобами глибше, ніж справжні гуцульські художники, які займаються цим тривалий час. Очевидно, людина, яка приходить ззовні, з іншого середовища, намагається пізнати цей світ надзвичайно глибоко. Ця книжка така, якою б я намалювала її сама, коли б була художником.
Спілкувалася Валентина ДАВИДЕНКО періодів творчості. Особливу увагу приділено найновішим творам. Споглядаючи полотна Анатолія Миколайовича, захоплюєшся і золотаво-червоною насиченістю осіннього лісу (“Осіннє золото”, “Осінь в Криворівні”), і білим мереживом квітучих весняних садів на гірських схилах (“Весна квітує”, “Весняний етюд”), і п’янкою свіжістю зимового повітря (“Зима у Косові”, “Зимовий пейзаж”). Від картини до картини, від образу до образу художник створює панораму Карпат як своєрідну нескінченну пісню.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
