Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Гармонія людини і природи, породила багатоманітну міфологію”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

«ВЕРХИ СМЕРЕК НАС ВИНЕСУТЬ ТУДИ…»

Слово Просвіти, №41 за 2007 рік

Особливий хист пов’язати хустину, як це вміють гуцулки. Винятково виE тончений слух, щоб вловити скрадливий поступ сторожкого звіра в горах чи зіграти на скрипці свою затаєну любов жінці, про яку марив усе життя. Так можуть справжні гуцули. Поетична серія картин Сергія ІВАНОВА називається “Гуцульська мітологія”. Образні, аж до візуального відчуття справдешності й водночас загадкові, як і належить міфологічній текстурі, сторінки нового роE ману відомої письменниці Марії МАТІОС. Разом вони зазвучали симфонічно, виявляється, художник і автор книжки творили осібно, а стиль кожного витE каний із єдиного небесного прядива. Коли Марія Матіос побачила картини майстра, була вражена очевидною спорідненістю з її героями. Я б означила цю унікально поєднану каліграфію письменниці й живописця такими прикмеE тами: ніжність та драматизм. Свою нову виставку Сергій Іванов показав киянам у галереї “Неф”, що в КиєвоEПечерській лаврі. Каже, що давно мріяв зробити виставку саме тут. — Я займаюся міфологією протягом багатьох років, це виражено і в моїх офортах. Тож коли задумав серію робіт з гуцульської міфології, побував на Гуцульщині й відчув, що давньогрецька міфологія переломлюється і в гуцульській міфології. Обрав техніку левкасу на дереві. Це іконописна техніка, де левкас — сам ґрунт, тож завдяки цій техніці картина світиться зсередини так, як світиться душа гуцула. Тому що гуцул — в єдності з природою, в єдності з тим світом, яким живе. — Ви багатогранний майстер і виE словлюєте себе поEрізному: в живопису, графіці, скульптурі. — У моєму розумінні художник — творець, а все інше — засоби вираження. Якщо мої думки, бажання і бачення можна висловити в техніці офорту — роблю офорт, якщо в пластиці — роблю скульптуру. Ми знаємо, що техніка — це засіб вираження світогляду художника. Я зробив понад 60 міжнародних виставок, які проходили в США, Японії, Італії, усіх країнах, які проводять бієнале графіки. Понад 16 персональних виставок у Франції, Данії, Австрії. Але я дуже хотів зробити одну з виставок у Лаврі. І радий тим, що серія “Гуцульська міфологія”, побувавши в Лаврі, набере святості і приноситиме ще більше радості людям. Гуцульська міфологія різноманітна, пов’язана з потойбічним світом. Створюючи цю серію, вирішив, що в моїх роботах буде тільки позитивна енергетика. Переглядаючи твори попередників, які працювали з цією темою, помітив, що у всіх багато демонічності. Я ж свідомо обирав тільки позитивних героїв і такі ж настрої. — Тому у Ваших картинах гуцул грає на скрипці, а жіночі образи — це образи квітів. — До речі, щодо образу гуцула, який грає на скрипці: ця робота вийшла спонтанно. Бачив багато картин з образами скрипалів, але насправді вони чомусь не грають. Мені хотілося показати цю музику на картині. До свого творчого стилю йшов досить довго. Понад 15 років викладав у поліграфічному інституті, Академії друкарства. Нині я вільний художник, займаюся тільки творчістю, творю і не шукаю свого глядача чи колекціонера. Бо переконаний: якщо художник чесно, від душі виконав роботу і йому не соромно за неї, вона завжди знайде свого шанувальника. Важлива й майстерність. Велика кількість виставок підтверджує рівень майстерності. Беручи участь у конкурсах (понад 60), проходиш певний відбір, змагаєшся з художниками різних рівнів. Потрібно чимось здивувати передусім суб’єктивне журі, глядача. Техніка чорно-білого офорту, яку я дуже люблю, унікальна. Це вид мистецтва, де не можна обманути. В Україні, може, з десяток художників займається офортом: трохи знизився рівень в Європі, тому європейські колекціонери шукають роботи українських митців. Марія Матіос: Образ жінки-квітки надає якогось торжества. Коли вперше ознайомилася з роботами Сергія Іванова, мене зворушило торжество піднесеності й білизни: не важкого, темного, драматичного кольору, хоч у його роботах теж багато драматизму, але торжествує світле, біле. Жіночі образи надзвичайно рухливі. Гадаю, що глибину феєрії фарб, гуцульських міфів, легенд, переказів, фантазії, містичної колористики він вловив дуже вдало. Художникові вдалося глибоко проникнути в гуцульський світ, як зробили це Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич. І коли кажуть, що Іванов — дуже гуцульське прізвище (Сергій родом з Хмельниччини), я відповідаю, що в цьому світі він знайшов щось своє. Бачу цю відмінність від інших. Тому й хочеться піти тим самим шляхом, що й інші художники, але це бачення Сергія Іванова незвичайне. Коли побачила його роботи, одразу захопилася, бо виявила, що вони цілком збігаються зі змістом моїх текстів. Цей вилилося в нашу спільну творчу роботу. На Львівському форумі видавців ми із Сергієм Івановим презентували чотири нові книжки його оформлення та книжку із циклом гуцульської міфології, що ілюструють мій найновіший роман “Майже ніколи не навпаки”. Той, хто вже прочитав книжку, не вірить, що картини написано ще до написання роману. Враження, що це пряма ілюстрація тексту. Ось такий збіг. — Ви паралельно наслухали виE сокі сфери і відтворили: Ви — слоE вом, він — пензлем. — Можливо. У творі багато містики, і навіть зустріч із художником теж містична. Це неможливо передати словами, це щось непояснюване. Здається, що найкраще в тему містики я проникла у своєму останньому романі. Я народилася в Буковинській частині Гуцульщини. Галицький гуцул Василь Герасим’юк, мій колега-поет, завжди з ревністю каже: ти гуцулка буковинська, а я гуцул галицький. Але я не бачу відмінностей у цій феєрії містики: ти живеш у цьому, і воно тебе якимось чином програмує, можливо, як людей сприймати, як на світ цей дивитися. — Багато у цьому відчутті взаємопроE никнення людини і природи, сил природE них і людського буття. — Оця гармонія людини і природи, здається, й породила надзвичайно барвисту, надзвичайно багатоманітну міфологію. Художник має визнання, коли його роботи живі. Інколи приходиш на виставку і бачиш, що все відшліфовано технічно, але не відчуваєш енергетики, в них немає пульсування внутрішньої крові. Тоді картини залишаються просто красивими картинами. А тут дихають, цикл “Гуцульська міфологія” і надзвичайно цікава серія офортів мають живий пульс, вони успішні, за ними вже полюють приватні колекціонери. ських краєвидів, на виставці представили і подільські етюди. Серед них, зокрема, “Стежина додому в Оринин”, “Старий млин. Оринин”, “Церква на Карвасарах”, “Стара фортеця. Кам’янець-Подільський”, “Хотинська фортеця” (2005). Нещодавно вийшов друком альбом “Анатолій Калитко (живопис, графіка)”, присвячений 65-річчю від народження художника та 35-річчю творчої та педагогічної діяльності на Гуцульщині. Це друге видання альбому-каталогу творів художника, де представлено 112 живописних і графічних робіт різних

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин