Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · http://slovoprosvity.org.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

ЗАВЖДИ НЕСКОРЕНІ

Слово Просвіти, №41 за 2008 рік

На Покрову традиційно відзначають річницю створення Україн6 ської Повстанської Армії. Висвітлення героїчної боротьби УПА за свободу — основна те6 ма письменника Василя Портяка. Редакція звернулася до нього з проханням прокоментувати, чи відбулися зміни у сприйнятті укра6 їнців УПА. Чи збільшилося прихильників героїчних визвольних змагань, особливо на півдні та сході України? це чітко не визначено. Звідси висновок: зміни є, але вони, на жаль, не вражають. — Які відгуки на Ваші твори? Чи вони допомагають людям зрозуміти історичну правду про УПА? — На жаль, не думаю, що такі книжки, як моя, щось кардинально змінять у сприйнятті масового читача цієї сторінки історії. По-перше, немає масового читача. Наклад моєї книжки “У снігах”, як багатьох інших українських книжок — 2 000 примірників. Це також одна з найбільших проблем. Подруге, мої новели й оповідання — не документальні розповіді про героїку УПА, про самозречену боротьбу. Вони радше про людину, яка опиняється у трагічній ситуації, бо втрапляє в жорна страшних історичних процесів. Мене цікавить світ саме такої людини. Були хороші відгуки з різних кінців України, але вони більше стосувалися новели як форми, тобто письма. Хочеться, щоб читач сприймав цю книжку не лише як епізоди визвольної боротьби, а глибше. Кінематограф, де я чимало попрацював, зокрема над цією темою, має вплив значно більший. За моїми сценаріями вийшли фільми “Нескорений” про Романа Шухевича, “Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені” про Степана Бандеру, “Залізна сотня” — за спогадами славної пам’яті Юрія Борця, який недавно помер, був ветераном УПА, пройшов із боями у складі однієї з сотень аж до Баварії, жив в Австралії й дуже переймався тим, що відбувається в Україні. Мав одну з найбільших будівельних фірм в Австралії, тож значні кошти віддавав на видання історичних книжок в Україні, на українську пресу, кінематограф. Майже повністю фінансував фільм “Залізна сотня”. За моїм сценарієм створено один з перших в Україні фільмів про УПА “Вишневі ночі”. Почали знімати його ще за часів Радянського Союзу, коли дозволили про це говорити. З Аркадієм Микульським ми зняли документальний фільм “Чия правда, чия кривда”. На жаль, жоден із цих фільмів не йшов у широкому прокаті на сході й півдні України — там, де вони найпотрібніші. Демонстрували їх переважно в Галичині. Були прем’єрні покази у Києві, на Київщині, у Східній Україні, але цього замало. У всіх реґіонах їх дуже тепло сприймала молодь. Надходило багато відгуків, писали про те, що не знали справжньої історії. Історію УПА перекручували, плямували, а це наша героїка, наша слава. Якби телебачення демонструвало ці фільми не лише до Дня Незалежності раз на рік або іноді серед ночі, то вони б мали значно більший вплив. Нещодавно в одному з інтерв’ю російський політик, правозахисник Валерія Новодворська, якій дуже симпатизую, зокрема через її позитивні оцінки українських реалій, сказала: “Я бачила Ваш фільм Продовження на с. 6

с. 6 · сторінка оригіналу ↗

Фото Надії Кир’ян суто гірське плем’я. Гуцульщина мене цікавила завжди. Перший мій фільм — “Меланхолійний вальс” за творами Ольги Кобилянської. Трохи додав із щоденникових записів письменниці, які саме тоді було перекладено з німецької. Усе це сплелося у фільм, який поставив режисер Борис Савченко. Є урбаністичні прозові речі, але їх менше. — Що потрібно, щоб тема УПА нарешті об’єд6 нала націю, а не роз’єдну6 вала? — Це буде лише тоді, коли матимемо нормальну українську владу на всіх рівнях. Наприклад, Президент видав указ про широке висвітлення тематики УПА, зокрема про облаштування виставок. У Києві є десятки музеїв, а виставок було лише дві: у нашому музеї й Музеї війни. І це в столиці! Я їздив до Львова, до Музею національної боротьби. Нам позичили експонати, у київських колекціонерів зібрав деякі книжки, листівки тощо. Допомогла бібліотека імені Ольжича. Додали сучасні матеріали і зробили виставку в двох залах, демонстрували фільми про УПА. Друга виставка була в музеї, який чомусь досі називається Музей Великої вітчизняної війни. Вважаю, що це також один із міфів, який заважає нам правильно оцінювати і сьогодення, й історію, оскільки в цій війні Україна стала заручницею з одного боку сталінських планів, а з іншого — гітлерівських. Ця війна для України не була вітчизняною, це була світова війна, бо в найстрашнішому конфлікті брало участь багато країн. Українську Народну Республіку на початку двадцятих років минулого століття по суті окупували. 22 червня

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин